ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 907/578/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівГоголь Т.Г., Грейц К.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "Публічного акціонерного товариства " Всеукраїнський акціонерний банк"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.03.16у справі№907/578/15 Господарського суду Закарпатської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "Публічного акціонерного товариства " Всеукраїнський акціонерний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Таурус проперті"провизнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки; визнання нікчемним акта приймання передачі до договору купівлі-продажу земельної ділянки; визнання права власності на земельну ділянкуУхвалою Вищого господарського суду України від 25.05.16 винесеною у складі колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Швець В.О., призначено розгляд касаційної скарги на 16.06.16.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.06.16 №08.03-04/2089 призначено автоматичну зміну складу суддів у зв'язку з перебування судді Швеця В.О. на лікарняному, за наслідками якої визначено склад колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Грейц К.В.

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Гаврилюк О.О. - за дов. від 21.03.16;

від відповідача: не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;

Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А. у травні 2015 року заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус проперті" про визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 14.11.14 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таурус проперті", посвідчений Бочкарьовою А.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №4006; визнання нікчемним акта приймання-передачі від 14.11.14; визнання права власності на земельну ділянку, площею 0,0042 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, кадастровий номер 2122485201:01:008:0021, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк". Позивач вважав, що спірний договір є нікчемним, позаяк укладений з порушенням з пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банк здійснив відчуження майна - спірної земельної ділянки за цінами нижчими від звичайних. Продаж спірної земельної ділянки, на думку позивача, призвів до понесення банком збитків та неможливості виконання ним грошових зобов'язань перед кредиторами.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.10.15 ухваленим колегією суддів у складі: Русняк В.С. - головуючий, Журавчак Л.С., Ушак І.Г., у задоволенні позову відмовлено повністю. Господарський суд визнав недоведеним позивачем факт заниження ціни продажу спірної земельної ділянки у договорі купівлі-продажу землі від 14.11.14 та установив, що спірний договір не суперечить вимогам законодавства, а саме пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Суд також визнав, що позивачем не доведено наявність у нього права власності на спірну земельну ділянку відповідно до приписів статті 392 Цивільного кодексу України. Відтак посилання позивача на приписи статті 216 Цивільного кодексу України визнав необґрунтованими.

Постановою Львівського апеляційного господарського суд у складі колегії суддів: Бойко С.М. - головуючий, Бонк Т.Б. Якімець Г.Г., постановою від 16.03.16 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Додатковою постановою від 21.03.16 Львівський апеляційний господарський суд у названому складі судової колегії стягнув з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" 4689,30 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в дохід Державного бюджету України.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник посилається на порушення судами приписів пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 42, 43, 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами були невірно оцінені зібрані у справі докази, зокрема, звіт від 14.11.14, виконаний ЗАТ "Консалтингюрсервіс" спільно з ТОВ "Консалтингова фірма "Євротерра". Скаржник вказує, що поза увагою судів залишилась невідповідність дати укладання спірного правочину і дати на яку визначалась ринкова ціна спірної ділянки - 03.11.14, що призвело до урахування нижчого курсу долара США, ніж встановленого НБУ станом на 14.11.14. Крім того, на думку скаржника, суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання позивача про проведення судової оціночно-земельної експертизи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус проперті" отримано відзив на касаційну скаргу у якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з підстав наведених у судових актах.

До початку судового засідання Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "Публічного акціонерного товариства " Всеукраїнський акціонерний банк"" заявлено клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника відповідача, однак таке клопотання задоволенню не підлягає з огляду на те, що явка представників сторін у судове засідання касаційної інстанції обов'язковою не визнавалась, водночас, враховується і те, що ухвала Вищого господарського суду України від 20.05.16 про призначення справи до розгляду скерована сторонам у справі 24.05.16 і згідно з даними автоматизованої системи "Документообіг господарських судів" електронна копія цієї ухвали розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.05.16, отже сторони були належно та завчасно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги. Клопотань про продовження строку розгляду скарги сторони не заявили.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.11.14 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" - покупцем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки. За цим договором продавець передає у власність (продає), а покупець приймає належну продавцеві на праві приватної власності земельну ділянку, площею 0,0042 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, кадастровий номер 2122485201:01:008:0021, для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування за Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк". Пунктом 1.6 договору сторони обумовили, що згідно з витягом №267 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої Відділом Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області 30.10.14, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 3708,60 грн. Відповідно до висновку, наданого оцінювачем - ТОВ "Актив експерт" спільно з ПП "ТВІ", ринкова вартість земельної ділянки станом на 03.11.14 становить 6937,98 грн, що зазначено в пункті 1.7 договору. Відповідно до пункту 2.1 за погодженням сторін, ціна продажу земельної ділянки за договором становить 7000,00 грн. Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що за домовленістю сторін оплата за цим договором проводиться покупцем у безготівковій формі, в розмірі зазначеному пунктом 2.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в день підписання цього договору. Відповідно до пункту 2.4 договору зазначену у договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для продавця обставин і повністю задовольняє продавця. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору він вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Право власності на відчужувану земельну ділянку у покупця підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої державної реєстрації. На підтвердження державної реєстрації приватний нотаріус видає покупцеві витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності в день нотаріального посвідчення цього договору. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за №4006. Господарські суди установили, що спірна земельна ділянка була передана відповідачеві за актом приймання-передачі від 14.11.14, підписаним обома сторонами. В акті зазначено, що сторонами здійснено остаточний розрахунок за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.11.14, претензій майнового характеру сторони не мають. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.14 №733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії "неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 20.11.14 №123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", згідно з яким з 21.11.14 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк". За рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №128 повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з 24.11.14 передано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування Славкіній М.А. В подальшому, рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №35 від 17.02.15 було продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до 20.03.15 та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної М.А. до цієї ж дати. Позивач, як на підставу позову, посилався на те, що вказаний договір є нікчемним та суперечить пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість відчужуваної за таким договором спірної земельної ділянки, як він вважав, є нижчою від її ринкової вартості. Господарські суди в процесі розгляду спору установили, що згідно зі звітом про оцінку майна, проведеного суб'єктами оціночної діяльності - ТОВ "Актив експерт" (сертифікат №14334/13 від 13.02.13) спільно з ПП "ТВІ", ринкова вартість спірної земельної ділянки станом на 03.11.14 становила 6937,98 грн. Установили суди і те, що вказаний звіт був чинним на дату укладання оспорюваного договору та він відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. На цей звіт була здійснена рецензія кваліфікованим оцінювачем - ОСОБА_13 (кваліфікаційне свідоцтво серії ЦХ№00143 від 04.03.06, свідоцтво про Державну реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ №10579 від 03.09.13; кваліфікаційний сертифікат №1335 від 22.05.99, виданий ФДМУ; має практичний досвід з оцінка майна понад 16 років, з експертної грошової оцінки земельної ділянки понад 9 років) та визнано його таким, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. Як вже зазначалося, і це установили суди, вартість, за якою спірну земельну ділянку було відчужено банком за оспорюваним договором є більшою від її ринкової вартості. Водночас суди оцінили наданий позивачем (виконаний на його замовлення), на підтвердження факту заниження вартості спірної земельної ділянки, висновок про вартість майна (земельних ділянок та обладнання), який складений ЗАТ "Консалтингюрсервіс" та ТОВ "Консалтингова фірма "Євротерра".

За цим висновком ринкова вартість спірної земельний ділянки станом на 14.11.14 визначена в розмірі 10 146,00 грн. Суди відхилили цей документ, як такий, що не має доказової сили, у розумінні приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки він оформлений з порушенням Національного Стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав"; не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, та таким, що не може бути використаний (рецензія від 16.09.15 на вказаний звіт виконана кваліфікованим оцінювачем ОСОБА_13). Отже, в процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що визначена та погоджена сторонами у оспорюваному договорі ціна продажу спірної земельної ділянки є вищою за її ринкову вартість; що спірний договір не суперечить вимогам законодавства та не є нікчемним. Як убачається з матеріалів справи предметом даного позову є вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А. заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус проперті" про визнання нікчемним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 14.11.14 між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Таурус проперті"; визнання нікчемним акта приймання-передачі від 14.11.14; визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, площею 0,0042 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, село Пилипець, кадастровий номер 2122485201:01:008:0021. Як на підставу позову позивач посилався на приписи пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та вказував на нікчемність оспорюваного договору купівлі-продажу і акта приймання-передачі, оскільки відчуження майна банком, на його думку, відбулося за цінами нижчими від звичайних (ринкових). Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Упродовж дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком упродовж одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з такої підстави коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору. За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Визначення поняття "звичайна ціна" надано в пункті 14.1.71. Податкового кодексу України, за приписами якої звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.03 №1440 "Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав"). Відповідно до приписів статей 12, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону унормовані у параграфі 2 глави 16 Цивільного кодексу України. У відповідності до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, господарські суди установили, що ціна продажу спірної земельної ділянки була визначена та погоджена сторонами у оспорюваному договорі; що вартість відчужуваної земельної ділянки не є меншою чи заниженою, ніж її ринкова (звичайна) вартість; що спірний договір не суперечить приписам статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (що визначена підставою позову) та не є нікчемним. З огляду на встановлене та приписи наведених норм, підстави для задоволення вимог даного позову відсутні. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Посилання скаржника на необґрунтовану, на його думку, відмову судів у призначенні оціночно-земельної експертизи, визнаються неспроможними, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, чого господарськими судами установлено не було. Як убачається з матеріалів справи, господарські суди попередніх інстанцій розглянули відповідне клопотання позивача та навели обґрунтовані мотиви за якими його відхилили. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, оскільки не спростовують установленого судами; їм надавалася оцінка господарськими судами; та вони стосуються переоцінки доказів у справі, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, і те, що порушень чи неправильного застосування судами норм чинного законодавства не виявлено, правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не убачається.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.16 у справі №907/578/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А. залишити без задоволення.

Головуючисуддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

К.Грейц