ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 904/1289/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)суддівХодаківської І.П., Яценко О.В.за участю представників:позивачаМицько Р.М., дов. від 01.02.16відповідачаДеркач В.А., дов. від 31.12.15Генеральної прокуратури України не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.16у справі№904/1289/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД"за участюПрокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості Українипростягнення 11 056 134,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" про стягнення 8228734,91 грн. пені, 1139918,46 грн. інфляційних втрат та 1687480,80 грн. 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки природного газу щодо оплати спожитого природного газу та обґрунтовано приписами статей 525, 526, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.16 у справі №904/1289/14 (суддя Соловйова А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.16 (судді: Березкіна О.В. - головуючий, Дармін М.О., Величко Н.Л.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 4 114 367,46 грн. пені, 1687480,82 грн. - 3% річних та 1139918,46 грн. інфляційних втрат, вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що факт несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги визнані обґрунтованими. Водночас суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині часткової відмови у стягненні пені скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм права, зокрема, статті 233 Господарського кодексу України, статей 549, 551 Цивільного кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Заявник, зокрема, зазначає, що судами не встановлено належним чином винятковості обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надіслало письмові пояснення та просить вирішити спір згідно з чинним законодавством.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.08.2011 між сторонами у справі було укладено договір №06/11-559/515111697 поставки природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язався в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року поставити Покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.2. цього Договору. Згідно з пунктом 4.1. Договору сторони погодили наступний порядок розрахунків: за серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору; за вересень 2011 року - перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання проводиться протягом 3-х банківських днів з дати укладання цього договору; оплата в розмірі по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 5 числа та до 15-го числа місяця поставки.

Судами установлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу в серпні 2011 року 14721,935 тис.м.куб. природного газу, загальною вартістю 50436907,66 грн. та в вересні 2011 року 17078,739 тис.м.куб. природного газу, загальною вартістю 58511247,45 грн. Однак, як установлено, відповідач здійснив оплату отриманого в серпні та вересні 2011 року природного газу лише 29.03.2012, тобто з порушенням строків, встановлених договором. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" 8228734,91 грн. пені, 1139918,46 грн. інфляційних втрат та 1687480,80 грн. 3% річних за порушення строків оплати.

Судовими рішеннями у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1687480,82 грн. - 3% річних та 1139918,46 грн. інфляційних втрат. Водночас суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України, а відтак стягнули 4114 367,46 грн. пені.

З касаційної скарги вбачається, що заявник не погоджується з судовими рішеннями в частині зменшення розміру пені.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько -правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дані норми кореспондують з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі аналізу судом усіх матеріалів справи. Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо, при цьому, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру штрафу таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як убачається зі змісту судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми пені, установили наявність обставини, за яких визнали можливим зменшити розмір санкцій. При цьому судами було враховано та надано належну оцінку майновим інтересам сторін, а також, зокрема, те, що відповідач у повному обсязі оплатив поставлений в серпні та вересні 2011 року природний газ, заборгованість за договором відсутня. Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог визнається обґрунтованим. Довід скаржника про безпідставне зменшення неустойки, як і застосування судами приписів статті 233 Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування переглянутих судових рішень, оскільки юридичний аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.16 у справі №904/1289/14 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Г.Фролова

Судді І.Ходаківська

О.Яценко