ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року Справа № 922/2649/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. (судді: Радіонова О.О., Зубченко І.В., Попков Д.О.)у справі№922/2649/15 господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська"простягнення 15 017 грн. 16 коп.за участю представників: від позивачане з'явились від відповідача 1 Войтух О.М., довіреність №15/01/1 від 15.01.2016 р.від відповідача 2не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення 15 017 грн. 16 коп. заподіяних збитків.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", як виконавцем за договором №13-15-162-У від 23.12.2013 р., передано (поставлено) вугілля неналежної якості, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля", як замовником за вказаним договором, понесено збитки, пов'язані із залізничним перевезенням даного вугілля (додаткову плату за користування вагонами, витрати на вивантаження та складування, тощо).

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.12.2015 р. у справі №922/2649/15 позов задоволено. Стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 15 017 грн. 16 коп. збитків. В стягненні зазначеної суми збитків з відповідача 2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення місцевого господарського суду обґрунтовано доведеністю причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача, що полягали в поставці вугільного концентрату з іншими якісними характеристиками, ніж передбачено умовами договору, та завданими позивачу збитками.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. у справі №922/2649/15 рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2015 р. в частині задоволення позову скасовано. В цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові.

Так, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено факту поставки відповідачем партії неякісного вугільного концентрату, що призвело до заподіяння позивачу збитків у відповідному розмірі.

Не погодившись з постановою господарського суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. та залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2015 р.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, апеляційним господарським судом, зокрема, надано неналежну правову оцінку доказам, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2016 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.05.2016 р.

В судове засідання 16.05.2016 р. з'явився представник відповідача 1.

Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та відповідача 2.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (постачальник) було укладено договір поставки №20/13-ПУ, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця кам'яне вугілля і вугільну продукцію в кількості, асортименті, за ціною і на умовах, погоджених сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Покупець на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується прийняти вказане вугілля і сплатити його вартість.

Відповідно до п. 3.1 договору №20/13-ПУ від 20.05.2013 р. (в редакції додаткової угоди б/н від 28.11.2014 р.) цей договір укладається сторонами на поставку вугілля в 2013-2017 роках.

Якість вугілля, що поставляється за вказаним договором, має відповідати вимогам ДСТУ 4083-2002, технічним умовам та/або виробничим показникам якості вугілля шахт-виробників або збагачувальних фабрик, та не перевищувати граничні якісні показники, вказані в специфікаціях до цього договору (п. 4.1 договору №20/13-ПУ від 20.05.2013 р.).

Разом з цим, 23.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" (виконавець) укладено договір №13-15-162-У, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується прийняти вугілля, переробити (збагатити) його та передати (поставити) отримане в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику на умовах DDP, згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2000 року, з урахуванням умов договору.

Згідно з п. 1.1.3 договору №13-15-162-У від 23.12.2013 р., виконавець несе всі ризики, пов'язані з втратою, псуванням, недостачею та розкраданням концентрату при його транспортуванні до станції вантажоотримувача. При цьому, у п.п. 3.12.2.2, 3.12.2.5 даного договору визначено порядок приймання концентрату за якістю.

В подальшому, на виконання договорів №20/13-ПУ від 20.05.2013 р. та №13-15-162-У від 23.12.2013 р. на адресу одержувача надійшло вугілля від відправника у вагоні №56037476 в кількості 67,90 тон.

За даними вхідного контролю вантажоодержувачем було виявлено розходження у показниках якості даного вугілля, а саме виявлено розбіжності між показниками зольності (акт №2114 від 22.12.2014 р.).

Вантажоодержувач звернувся з листами до ТОВ "ВП ЦЗФ "Чумаківська" (вантажовідправник) та ТОВ "Донецьквуглезбагачення" (виконавець за договором№13-15-162-У від 23.12.2013 р.) з вимогою відрядити представників вантажовідправника для спільного прийняття відповідної партії вугілля. Однак, у відповіді на даний лист відповідач 1 вказав на відсутність вини виконавця і вантажовідправника та відмовився направити компетентних представників для спільного приймання вугілля через призупинення роботи підприємства, яке пов'язане з проведенням бойових дій.

У зв'язку з цим та з метою мінімізації збитків, одержувач вивантажив отриманий вантаж на свій склад.

Зважаючи на викладені обставини Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось з позовною заявою до суду, в якій вказує на те, що спірний концентрат поставлявся на виконання умов договору поставки №20/13-ПУ від 20.05.2013 р., згідно з п. 5.2.2.5 якого продавець відшкодовує надмірно сплачені плати (збитки) відповідно до актів про компенсацію прямих втрат (договору), що і було зроблено позивачем (акти №2 та №2/1 за січень 2015 р.).

Таким чином, за твердженнями позивача, з вини відповідача 1, яка полягала в передачі (поставці) неякісного концентрату, ним понесено збитки в загальному розмірі 15 017 грн. 16 коп., що складаються з з/д тарифів на перевезення, плати за користування вагонами, плати за маневрову роботу, плати за подачу та прибирання вагонів, відбору проби вугілля, проведення хімічного аналізу, приймання та розкредитування, вивантаження та складування.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування понесених збитків, судам необхідно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів складу цивільного правопорушення відповідальність не настає.

Отже, враховуючи викладене, позивачем у справі має бути доведено факт наявності у діях відповідачів складу правопорушення.

Застосовуючи наведені правові норми до регулювання спірних правовідносин, що склались між сторонами справи №922/2649/15, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісної вугільної продукції, і, оскільки, договором №13-15-162-У від 23.12.2013 р. передбачений обов'язок саме відповідача 1 компенсувати витрати замовника, пов'язані з постачанням (прийманням), вивантаженням, зберіганням та поверненням концентрату від прийняття якого відмовився замовник (вантажоодержувач), з відповідача 1 підлягає стягненню заявлена позивачем сума збитків.

Проте, апеляційний господарський суд з таким висновком не погодився та визначив, що за відсутності акту приймання концентрату за якістю, складеного відповідно до вимог Інструкції П-7, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів поставки відповідачем 1 продукції неналежної якості, а, отже, і не доведено, що йому заподіяно збитки з вини відповідача 1.

Крім того, апеляційним господарським судом не прийнято в якості доказів підтвердження розміру понесених позивачем збитків акти звіряння та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля", оскільки з останніх не вбачається, що вони стосуються саме витрат пов'язаних з постачанням (прийманням), вивантаженням, зберіганням та поверненням спірного концентрату.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає викладену правову позицію господарського суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, з огляду на наступне.

Як зазначено в ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, зважаючи на наведені правові норми та положення постанови пленуму Вищого господарського суду України, колегія суддів господарського суду касаційної інстанції вважає, що в результаті повного та всебічного дослідження наявних в матеріалах справи доказів та їх вірної юридичної оцінки, апеляційний господарський суд прийшов до правомірного висновку щодо необґрунтованості заявлених у справі №922/2649/15 позовних вимог, оскільки позивачем не доведено наявності в діях відповідача 1 складу цивільного правопорушення, що є єдиною підставою для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків.

При цьому, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Вказане закріплено в ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, господарський суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень позбавлений можливості здійснювати переоцінку доказів, на чому фактично і ґрунтуються доводи, викладені в касаційній скарзі. З огляду на це, такі твердження заявника касаційної скарги не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією Вищого господарського суду України.

Одночасно, колегія суддів господарського суду касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. у справі №922/2649/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк