ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року Справа № 908/5068/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром"на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 01.12.2015 р. (суддя Мірошниченко М.В.)та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 09.03.2016 р. (судді: Ломовцева Н.В., Колядко Н.В., Скакун О.А.)у справі№908/5068/15 господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром"доДержавного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук Українипростягнення 492 118 грн. 10 коп.за участю представників: від позивача Олександров О.П., довіреність б/н від 01.01.2016 р.від відповідача не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про стягнення 237 853 грн. 84 коп. основного боргу, 37 186 грн. 46 коп. 3% річних та 217 077 грн. 80 коп. інфляційних втрат.

Позов вмотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленого за договором №Н-1 від 11.03.2010 р. товару і, як наслідок, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.12.2015 р. у справі №908/5068/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2016 р., в задоволені вказаного позову відмовлено у зв'язку із спливом строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем.

Не погодившись з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2016 р., рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2015 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини справи та не надано належної оцінки доказам, які позивач надав на підтвердження факту переривання строку позовної давності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2016 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.05.2016 р.

До початку судового розгляду представником позивача було подано додаткові обґрунтування до касаційної скарги.

В судове засідання 16.05.2016 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги через неможливість прийняти участь в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 11.03.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" (продавець) та Державне підприємство "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, правонаступником якого є відповідач, (покупець) уклали договір поставки №Н-1.

На виконання умов вказаного договору та підписаних до нього специфікацій постачальник поставив покупцю товар, який був прийнятий, але не оплачений останнім, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 237 853 грн. 84 коп.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача боргу у зазначеному розмірі. При цьому, позивач вказав на обов'язок відповідача сплатити основний борг з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснюючи розгляд справи №908/5068/15 місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що в матеріалах справи відсутні докази сплати основного боргу за поставлений товар.

У зв'язку з цим та керуючись ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України належним чином не виконало свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого товару, що є підставою для стягнення боргу та, одночасно, підставою для застосування приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, тобто стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями фактичні обставини справи та зважаючи на чинні правові норми, що регулюють порядок виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з вищенаведеними висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій.

Одночасно з цим, під час судового розгляду справи №908/5068/15 відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Задовольняючи вказане клопотання місцевий та апеляційний господарські суди виходили з наступного.

В Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Вказане викладено в ст.ст. 256, 257 даного кодексу.

Порядок відліку позовної давності визначено у ст. 261 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В свою чергу, в п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 р. роз'яснено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Керуючись наведеними приписами, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що у даному випадку строк позовної давності щодо стягнення оплати за різні партії поставок товару сплинув 04.04.2013 р., 17.05.2013 р., 19.06.2013 р. та 26.06.2013 р. відповідно. В той же час, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом у вересні 2015 року.

При цьому, за твердженнями заявника, вказаний строк було перервано відповідними діями боржника, а саме: визнанням боргу шляхом підписання акту заліку взаємних вимог від 31.12.2012 р. та актів звірки розрахунків станом на 31.03.2012 р. і станом на 01.01.2013 р.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Правові позиції щодо переривання строку позовної давності, зокрема, викладено в п.п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 р.

Так, дослідивши докази, які позивач надав на підтвердження факту переривання перебігу строку позовної давності, як місцевий, так і апеляційний, господарські суди прийшли до висновку, що з даних документів не вбачається, що відповідачем було визнано відповідний борг, тобто заборгованість за поставлений за договором №Н-1 від 11.03.2010 р. товар в розмірі 237 853 грн. 84 коп.

Крім того, за висновками господарських судів попередніх інстанцій не свідчить про даний факт і бухгалтерська довідка №163 від 12.10.2015 р., видана позивачем в односторонньому порядку.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем факту переривання строку позовної давності, місцевий та апеляційний господарські суди застосували до спірних правовідносин норми ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України та відмовили в задоволенні позову у зв'язку із спливом даного строку.

В свою чергу, касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що господарськими судами попередніх інстанцій повно, всебічно, та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим прийняті ними судові акти є законними та не підлягають зміні або скасуванню.

Натомість, доводи, викладені в касаційній скарзі відповідача, фактично зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції. Крім того, дані доводи вже були предметом дослідження апеляційного господарського суду та вірно відхилені ним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2016 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2015 р. у справі №908/5068/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк