ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року Справа № 904/677/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс"напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/677/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"дотовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс"простягнення 3342992,00грн.,за участі представників сторін:

від позивача - Маноха В.А.,

від відповідача - Кузяков О.В.,

У С Т А Н О В И В:

03.02.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс" 3 342 992,00грн. збитків за порушення зобов'язань за договором зберігання нафтопродуктів №07/03/12 від 07.03.2012. Позов обгрунтовано невиконанням ТОВ НВКФ "Техметалосервіс" своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного повернення позивачу переданого на зберігання товару згідно договору зберігання

07.12.2015 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Фещенко Ю.В.), залишеним без змін 15.03.2016 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Джихур О.В., Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.) позов задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" 3 342 992,00грн. та 66 859,84грн. витрат по сплаті судового збору. Ухвалені судові рішення із застосуванням положень ст.ст.11, 22, 525, 610 ЦК України, ст.ст.224, 225, 173 ГК України мотивовані тим, що позивачем доведено факт завдання діями відповідача збитків, розмір яких підтверджено належними доказами, між діями відповідача та збитками наявний причинний зв'язок, а вина останнього полягає у порушенні умов договору зберігання щодо вчасного, повного повернення переданого на зберігання товару.

Не погоджуючись із ухваленими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "Техметалосервіс" звернулися до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просили скасувати постанову й рішення у справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обгрунтування касаційних вимог заявник посилався на те, що судами дано неповну та неналежну оцінку всім обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.226 ГК України, ст.949 ЦК України.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги з огляду на наступне.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" (поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" (зберігач) було укладено договір зберігання нафтопродуктів №07/03/12 від 07.03.2012, за умовами якого зберігач зобов'язався за плату надавати поклажодавцю послуги по прийманню, зливу, відвантаженню та зберіганню нафтопродуктів протягом строку дії договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F вид 1 у кількості 687 120 тон згідно акту приймання-передачі №1/БНК від 21.03.2012, паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F вид 1 у кількості 751 362 тон згідно акту приймання-передачі №2/БНК від 22.03.2012, паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F вид 1 у кількості 1 023 180 тон згідно акту приймання-передачі №3/БНК від 23.03.2012, паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F вид 1 у кількості 516 260 тон згідно акту приймання-передачі №4/БНК від 24.03.2012, паливо дизельне автомобільне автомобільне ЕН 590 сорт С вид 1 у кількості 974 065 тон згідно акту приймання-передачі №5/НП від 10.06.2012, бензин автомобільний екологічно покращений АІ-92-10 у кількості 534 136 тон згідно акту №6 від 19.06.2012.

Згідно з п.8.7 договору у випадку припинення (розірвання) договору з будь-яких підстав, передбачених договором та/або діючим законодавством України зберігач повинен повернути поклажодавцю нафтопродукти, що знаходяться на зберіганні на момент такого припинення (розірвання) у повному обсязі, включаючи "мертві залишки". Витрати по відвантаженню "мертвих залишків" з резервуарів покладаються на зберігача.

Щодо необхідності повернення товару у повному обсязі відповідно до умов договору та заявок поклажодавця, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами від 20.08.2012 №981, від 31.08.2012 №1060, від 11.09.2012 №1108, які останнім були залишені без погодження.

Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2013 у справі №904/2893/13 за позовом ТОВ "БНК-Україна" до ТОВ НВКФ "Техметалосервіс" про розірвання договору зберігання нафтопродуктів №07/03/12 від 07.03.2012, зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду №3 від 15.10.2012 до договору №07/03/12 від 07.03.2012, та зобов'язання відповідача повернути позивачу товари-нафтопродукти на загальну суму 1 606 609,55грн., та за зустрічним позовом ТОВ НВКФ "Техметалосервіс" до ТОВ "БНК-Україна" про стягнення 1 209 018,18грн., первісний позов задоволено частково, розірвано договір №07.03.12 від 07.03.2012, зобов'язано ТОВ НВКФ "Техметалосервіс" повернути ТОВ "БНК-Україна" нафтопродукти, які перебувають на зберіганні на загальну суму 1 606 609,55грн., а в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Зазначене рішення вступило в законну силу 26.12.2013. Проте за результатами апеляційного перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2014 про відмову в задоволенні заяви ТОВ НВКФ "Техметалосервіс" за нововиявленими обставинами, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2014, скасовано ухвалу від 03.03.2014 та рішення від 10.07.2013 в частині зобов'язання ТОВ НВКФ "Техметалосервіс" повернути ТОВ "БНК-Україна" нафтопродукти, які перебувають на відповідальному зберіганні по договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07 березня 2012 року, на загальну суму 1 606 609 грн. 55 коп., а саме: бензин автомобільний екологічно покращений АИ-92-10 в кількості 39,830т., загальною вартістю 413 082 грн. 21 коп.; паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F вид 1 в кількості 53,103 т. загальною вартістю 452 930 грн. 93 коп.; паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт С вид 1 в кількості 91,971 т. загальною вартістю 740 596,41грн.

26.01.2015 ТОВ "БНК-Україна" направили ТОВ НВКФ "Техметалосервіс" лист-вимогу №159 щодо компенсації вартості переданого на зберігання товару. Отримавши від відповідача лист №295 від 28.01.2015 про відмову, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у сумі 3 342 992,00грн. на підставі ст.ст.16, 22, 526, 610, 949-951 ЦК України.

Як убачається із наявного у матеріалах справи висновку цінового моніторингу Торгово-промислової палати України №404/21.1-2 від 21.01.2015, загальна вартість нафтопродуктів, які перебувають на зберіганні відповідача за договором №07/03/12 від 07.03.2012 становить 3 342 992,00грн.

Відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Положеннями статті 951 ЦК України встановлено відповідальність зберігача у вигляді збитків, завданих поклажодавцеві втратою (нестачею) речі у розмірі вартості такої речі.

Відповідно до ст.22 ЦК України та ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність зазначених елементів порушення господарського зобов'язання. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Установивши, що приймаючи на зберігання товар, відповідач не заявляв будь-яких зауважень стосовно його якості, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі нафтопродуктів, ураховавши, що ціна на нафтопродукти станом на січень 2015 року значно підвищилась у порівнянні з 2012 роком, взявши до уваги принцип повного відшкодування заподіяних збитків, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Виходячи з того, що переданий на зберігання товар на першу вимогу поклажодавця у серпні 2012 року зберігачем повернуто не було саме з вини останнього, твердження відповідача про необхідність визначення розміру збитків за цінами 2012 року правомірно відхилено судами попередніх інстанцій за безпідставністю.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, належних обґрунтувань, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, при ухваленні яких правильно застосовані норми процесуального права. Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст.1117 ГПК України не відноситься компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 у справі №904/677/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддіА.С. Ємельянов СуддяЛ.В. Ковтонюк