ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 924/686/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддів Іванової Л.Б., Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 та Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Кузьминці"на рішення та постановуГосподарського суду Хмельницької області від 21.09.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 28.12.2015у справі№ 924/686/15Господарського судуХмельницької областіза позовомОСОБА_5доСелянського (фермерського) господарства "Кузьминці"треті особи1. ОСОБА_6; 2. ОСОБА_4; 3. Сільськогосподарський виробничий кооператив "Кузьминці"провизнання недійсними та скасування розпорядження та рішення голови СФГ "Кузьминці" від 25.12.2011

за участю представників:

позивача: ОСОБА_7, дов. від 25.05.2015;

відповідача: ОСОБА_8, дов. від 01.03.2016;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-3: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2015 у справі №924/686/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кочергіна В.О., судді - Заярнюк І.В., Яроцький А.М.) позов задоволений. Суд визнав недійсним та скасував розпорядження голови СФГ "Кузьминці" від 25.12.2011 про передачу майна та визнав недійсним і скасував рішення голови СФГ "Кузьминці" від 25.12.2011 про передачу майна.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мельник О.В., судді - Грязнов В.В., Розізнана І.В.) провадження у справі №924/686/15 за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2015 у справі №924/686/15 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2015 у справі №924/686/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Також, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями до неї на рішення попередніх судових інстанцій звернувся СВК "Кузьминці", в якій просить їх скасувати.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відповідач та позивач надали відзиви на касаційні скарги, в яких заперечують проти їх задоволення, просять прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_4 від третіх осіб 1 та 3 не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Відзиви на касаційну скаргу СВК "Кузьминці" від третіх осіб 1 та 2 не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Від представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Кузьминці" 16.03.2016 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу представника, а також для надання можливості надати докази в обґрунтування касаційної скарги. Зазначене клопотання колегією суддів відхиляється, через недоведеність представником обставин, викладених в клопотанні (стосовно клопотання в частині хвороби представника), а також того, що, враховуючи положення ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази (стосовно клопотання в частині надання доказів).

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що СФГ "Кузьминці" як юридична особа зареєстроване 13.05.1997. Відповідно до Статуту СФГ "Кузьминці" зі змінами, які зареєстровані 22.12.2011, засновником господарства є ОСОБА_4, а членами господарства є ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Розпорядженням від 25.12.2011 голова СФГ "Кузьминці" ОСОБА_4 передав майно, яке знаходиться на балансі СФГ "Кузьминці" власникам згідно реєстру майнових сертифікатів (додаток№1) про право власності на майновий пай членів колективного сільськогосподарського підприємства.

25.12.2011 головою СФГ "Кузьминці" ОСОБА_4 прийнято рішення в якому, зокрема, зазначено: "у зв'язку з видачею дивідендів за користування майном, яке належить власникам майнових паїв, що знаходились у користуванні СФГ "Кузьминці" за період з 1997-2011рр. та з метою недопущення їх продажу, майнові сертифікати та майно, яке було нажите за період 1997-2011рр. (це основні та обігові засоби згідно бухгалтерських даних) передати у власність жителям села Кузьминці". У рішенні також зазначено, що бухгалтерські дані та акти інвентаризації додаються.

Предметом позовних вимог є визнання недійсними та скасування зазначених розпорядження та рішення голови СФГ "Кузьминці" від 25.12.2011, оскільки такі документи прийняті з порушенням п. 4.3 Статуту СФГ "Кузьминці" та ст. 20, 22 Закону України "Про фермерське господарство".

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст. 368, 369, 373 ЦК України, ст. 4, 19, 20 Закону України "Про фермерське господарство", положень п. 4.1-4.3, п. 4.5, п. 11.5, п. 14.1, п. 14.3 Статуту СФГ "Кузьминці" та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, судами встановлено, що оскаржувані рішення та розпорядження від 25.12.2011 прийняті головою СФГ "Кузьминці" ОСОБА_4 одноособово і доказів погодження прийняття таких документів з членами господарства ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в матеріалах справи відсутні, а тому суди, з урахуванням п. 4.3 Статуту СФГ "Кузьминці", норм Закону України "Про фермерське господарство", зазначили про порушення спірними актами прав позивача як члена фермерського господарства на управління господарством.

Водночас, суди в мотивувальних та описових частинах рішення та постанови окрім зазначеного вище, вдались до дослідження доказів та надання оцінки обставинам, які стосуються майна, що передавалось за спірними рішенням та розпорядженням, тоді як предметом позовних вимог є вирішення питання відповідності процедури прийняття оскаржених розпорядження та рішення голови СФГ "Кузьминці" від 25.12.2011 положенням ст. 20, 22 Закону України "Про фермерське господарство" та п. 4.3 Статуту СФГ "Кузьминці", про що зазначено в позовні заяві.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Тобто, перш, ніж прийняти рішення, суд зобов'язаний перевірити наявність обставин (підстав), якими позивач обґрунтовує свої вимоги, їх правомірність та чи доводять вони заявлені позовні вимоги, і в залежності від встановленого прийняти рішення, яким відмовити чи задовольнити позов.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України визначено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із ст. 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у ст. 57 названого Кодексу.

Водночас, ні судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судом не встановлено, що позивачем, в порядку ст. 22 ГПК України, була подана відповідна заява та змінено підстави позову, а тому суд мав здійснювати розгляд справи виключно в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фермерське господарство", головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом (ч. 5 ст. 20 Закону України "Про фермерське господарство").

Пунктом 4.3 Статуту СФГ "Кузьминці" визначено, що володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами господарства за взаємною домовленістю.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суди попередніх інстанцій, взявши до уваги наведені норми права та положення п.4.3 Статуту СФГ "Кузьминці", надавши оцінку оскарженим рішенню та розпорядженню голови СФГ "Кузьминці" від 25.12.2011 дійшли обґрунтованого висновку про порушення прав членів СФГ "Кузьминці", визначених п. 4.3 Статуту господарства шляхом прийняття засновником ОСОБА_4 одноособово без погодження з членами господарства спірних документів.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з тим, що суди попередніх інстанцій здійснили розгляд та надали оцінку також і обставинам, пов'язаним з вирішенням питання щодо майна, мова про яке йшла в оскаржених рішенні та розпорядженні від 25.12.2011, тим самим, здійснивши розгляд справи шляхом виходу за межі позовних вимог.

Пунктом 2 ст. 83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Такою заінтересованою особою може бути позивач або третя особа з самостійними вимогами, які клопочуть про захист своїх прав і законних інтересів, проте матеріалами справи такі обставини не встановлені.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що питання, пов'язані безпосередньо з належністю майна тім чи іншим особам не є предметом розгляду у даній справі, однак може бути предметом позову в іншому спорі.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи скаржників фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

При цьому, суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі визначення кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, та з урахуванням її матеріалів.

З огляду на те, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи безпідставно вийшов за межі позовних вимог, а апеляційний господарський суд на зазначене уваги не звернув, що свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 99, 101 ГПК України, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне виключити з мотивувальних та описових частин рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції висновки та їх обґрунтування, які не стосуються предмету та підстав позову у даній справі, а саме щодо майна, про яке згадувалось в оскаржених рішенні та розпорядженні від 25.12.2011, оскільки, як вже зазначалось вище, предметом позовних вимог у даній справі є вирішення питання відповідності процедури прийняття оскаржених розпорядження та рішення голови СФГ "Кузьминці" від 25.12.2011 положенням ст. 20, 22 Закону України "Про фермерське господарство" та п. 4.3 Статуту СФГ "Кузьминці".

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.11 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.

Проте допущене порушення, у даному випадку, не призвело до прийняття неправильного рішення і висновки за результатами розгляду позовних вимог, викладені в резолютивних частинах рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду є об'єктивними, вірними та такими, що зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржені судові рішення у даній справі зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Кузьминці" задовольнити частково, виключивши з описової та мотивувальної частин рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2015 у справі № 924/686/15 наступні слова:

1) зі слів (аркуш рішення 7, аркуш справи 99, том справи 3) "Згідно передавального акту, затвердженого рішенням власників від 07.09.2011р., ФГ "Тера-Ормс" передало, а СФГ "Кузьминці" прийняло усі активи та пасиви (майно, капітал та зобов'язання)" по слова (аркуш рішення 7, аркуш справи 99, том справи 3) "Копія акту посвідчена приватним нотаріусом Теофіпольського районного нотаріального округу Мовчан А.І. 17.10.2011р.";

2) зі слів (аркуш рішення 7, аркуш справи 99, том справи 3) "Згідно копії додатку №1 - акту прийому передачі основних та оборотних засобів, що знаходяться на балансі СФГ "Кузьминці" станом на 25.12.2001р. власникам майнових паїв жителям с.Кузьминці" по слова (аркуш рішення 10, аркуш справи 100 (на зворотному боці аркуша), том справи 3) "Відповідно до річних звітів про фінансові результати СФГ "Кузьминці" (код ЄДРПОУ 23840903) чистий прибуток становив: за 2000р. - 715,6 тис.грн.; за 2001р. - 555тис.грн.; за 2002р. - 633,1 тис.грн.; за 2003р. - 935 тис.грн.; за 2004р. - 565,7 тис.грн.; за 2005р. - 915,7тис.грн.; за 2006р. - 582,4 тис.грн.; за 2007р. - 935,1 тис.грн.; за 2008р. - 1515тис.грн.; за 2009р. - 319 тис.грн.; за 2010р. - 981 тис.грн.; за 2011р. - 1273 тис.грн.";

3) зі слів (аркуш рішення 10, аркуш справи 100 (на зворотному боці аркуша), том справи 3) "Статтею 19 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити:" по слова (аркуш рішення 11, аркуш справи 101, том справи 3) "Щодо доводів представника третьої особи про відсутність часток у складеному капіталі фермерського господарства суд приймає до уваги таке.";

4) зі слів (аркуш рішення 11, аркуш справи 101, том справи 3) "Відповідно до ст.368 Цивільного кодексу України" по слова (аркуш рішення 11, аркуш справи 101, том справи 3) "вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.";

5) аркуш рішення 11, аркуш справи 101, том справи 3: "Підставою позовних вимог є порушення прав позивача щодо управління господарством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів.";

6) зі слів (аркуш рішення 11, аркуш справи 101, том справи 3) "Аналізуючи рішення голови СФГ "Кузьминці" ОСОБА_4 від 08.06.1998р. про те, що" по слова (аркуш рішення 12, аркуш справи 101 (на зворотному боці аркуша), том справи 3) "оцінює критично рішення голови СФГ "Кузьминці" ОСОБА_4 від 08.06.1998р.";

7) зі слів (аркуш рішення 12, аркуш справи 101 (на зворотному боці аркуша), том справи 3) "Доказів в підтвердження погодження прийняття рішень щодо відчуження майна з іншими членами господарства" по слова (аркуш рішення 13, аркуш справи 102, том справи 3) "порушено їхні права на управління господарством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі його ліквідації.".

Виключити з описової та мотивувальної частин постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 у справі № 924/686/15 наступні слова:

1) зі слів (аркуш постанови 3, аркуш справи 168, том справи 4) "Згідно із ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" по слова (аркуш постанови 4, аркуш справи 169, том справи 4) "весь чистий дохід одержаний понад 15% рентабельності розподіляється у виді дивідендів на кожний карбованець майнового паю серед всіх власників паїв.";

2) зі слів (аркуш постанови 5, аркуш справи 170, том справи 4) "Закон "Про селянське (фермерське) господарство" на відміну від Закону "Про фермерське господарство", врегульовуючи поняття майна СФГ, не містив поняття" по слова (аркуш постанови 7, аркуш справи 172, том справи 4) "При цьому СФГ "Кузьминці" стало правонаступником щодо всіх зобов'язань, всіх кредиторів та боржників ФГ "Тера-Ормс".";

3) зі слів (аркуш постанови 9, аркуш справи 174, том справи 4) "Посилаючись на невідповідність висновків місцевого господарського суду положенням ст.359 ЦК України" по слова (аркуш постанови 9, аркуш справи 174, том справи 4) "З цієї ж підстави, суд не вбачає порушення прав апелянта ОСОБА_9, як власника майнового сертифікату.".

В іншій частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 у справі № 924/686/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР