ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року Справа № 922/5011/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
суддів:Полянського А.Г. - головуючого (доповідача), Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.,розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постановувід 20.01.2016Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Харківської області № 922/5011/15 за позовомпрокурора Дзержинського району м. Харкова до Харківської міської ради, обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Лісна поляна"за участю прокуратури Харківської областіпроСкасування рішення, визнання недійсним державного акту та зобов'язання вчинити певні дії, за участю представників сторін:
позивача - не з"явились,
відповідача - не з"явились,
прокуратури - Збарих С.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.11.2015 р. (суддя - Жиляєв Є.М.) відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р. (судді - Істоміна О.А., Потапенко В.І., Тарасова І.В. ) рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2015 р. у справі № 922/5011/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові за спливом позовної давності.
Не погоджуючиcь з рішенням господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права в частині застосування строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Лісна Поляна" в якому просив суд: - визнати незаконним та скасувати п. 64.3 додатку 1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 24.12.2008 р. № 350/08; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 806266 на земельну ділянку, площею 0,3955 га, розташовану у місті Харкові по вул. Макаренка, з кадастровим номером 6310136300:16:013:0076; зобов'язати обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Лісна Поляна" передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку 0,3955 га, розташовану у м. Харкові по вул. Макаренка, з кадастровим номером 6310136300:16:013:0076 за актом прийому - передачі.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що п. 64.3 додатку 1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 24.12.2008 р. № 350/08 суперечить діючому законодавству, оскільки вказане рішення прийнято в порушення вимог ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК та Примірного статуту.
Апеляційний господарський суд відхилив доводи господарського суду першої інстанції, що оспорюване рішення, як акт ненормативного характеру, що вичерпав свою дію одночасно з видачею правовстановлювального документу-Державного акту на землю, не підлягає оскарженню в судовому порядку.
Разом з цим, Харківською міською радою було заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Статтею 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Ч.ч. 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Колегія суддів погоджується з тим, що у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права і про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом, як прокурором, так і позивачем у справі.
У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч. 2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що на позов у даній справі, поширюються положення статті 267 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності.
Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 р. у справі № 6-68гс15 від 30.09.2015 р. у справі № 910/3724/14.
Частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст. 121 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.
До спірних правовідносин за позовом прокурора встановлюється загальна позовна давність, яка, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, становить три роки.
Як вбачається з матеріалів справи, з протоколу пленарного засідання сесії Харківської міської ради від 24.12.2008 р., на якому було прийнято рішення, був присутній прокурор міста Харкова Попович Є.М. (т. 1 а.с. 71).
Обізнаність вказаного прокурора з оскаржуваним рішенням є доведеною з дати ухвалення рішення - з 24.12.2008 р.
У зв'язку із обізнаністю з 24.12.2008 р. прокурора м. Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, згідно із Постановою Верховного Суду України від 29.10.2014 р. № 6-152цс14, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до 121 Конституції України , ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".
У Постанові Судової палати у цивільних господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014 р. № 6-152 визначено, що за змістом норми частини першої статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
У своїй постанові № 3-23гс14 від 27.05.2014р. Верховний Суд України дійшов висновку, що перебування прокурора м. Харкова під час пленарного засідання міської ради, на якому було прийняте оскаржуване рішення, є початком перебігу строку позовної давності, згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, норми якої також розповсюджуються і на звернення прокурора до суду. Та початок перебігу строку позовної давності починає свій перебіг не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати, коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення.
Тому, звернення до суду після спливу строків позовної давності, є підставою для застосування ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Позов про скасування спірного рішення було подано прокурором Дзержинського району міста Харкова до господарського суду лише 31.08.2015 р., тобто після спливу 24.12.2011 р., загальної позовної давності тривалість у три роки.
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність внаслідок прийняття оспорюваного рішення Харківської міської ради порушення інтересів держави і відповідно підстав для застосування позовної давності, у зв'язку з чим неправомірно відмовив в позові за його недоведеністю та необґрунтованістю, а не за спливом позовної давності.
Посилання заявника касаційної скарги на позицію Вищого господарського суду України викладену у постанові від 10.09.2015 № 922/1337/15 відхиляється колегією суддів з огляду на те, що у даній постанові суд вказував на те, що попередні судові інстанції дійшли висновку про відмову в задоволенні позову лише на підставі спливу строку позовної давності, без розгляду позову по суті та без висновків щодо його обґрунтованості, а також щодо наявності або відсутності у позивача порушених відповідачами прав.
Натомість, у постанові апеляційного господарського суду, що оскаржується, судом встановлено порушення прав позивача прийнятим рішенням міської ради, але правомірно було відмовлено у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.
За таких обставин, апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 922/5011/15 Господарського суду Харківської області залишити без змін.
Головуючий суддя А.Г. Полянський
Судді Г.П. Коробенко
Г.М. Мачульський