ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 922/2005/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Гоголь Т.Г., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргизаступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.11.2015у справігосподарського суду Харківської областіза позовомзаступника прокурора Харківської областідо1. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наша будівля"; 2. Харківської міської ради;третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Державна інспекція сільського господарства в Харківській областіпроскасування рішенняв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились; від відповідачів:не з'явились; від третьої особи на стороні відповідача:не з'явились;від Генеральної прокуратури України:прокурор відділу Клюге Л.М. - посв. №014652 від 17.01.2013;ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 15.06.2015 господарського суду Харківської області (суддя: Лаврова Л.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою від 18.11.2015 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Здоровко Л.М. - головуючий, Лакіза В.В., Шутенко І.А.) рішення від 15.06.2015 господарського суду Харківської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Прокурор подав позовну заява після спливу трирічного строку позовної давності.

Не погоджуючись з судовими рішеннями заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 257, 263, 267 Цивільного кодексу України; ст.41 Земельного кодексу України; ст.ст.4, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що прокурором не пропущено строк позовної давності для звернення до господарського суду, оскільки прокуратурі стало відомо про обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом лише у березні 2015 року під час ознайомлення з правовстановлюючими документами ОК "ЖБК "Наша будівля" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням законів України.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що рішенням 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" №85/09 від 29.04.2009 обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Наша будівля" надано у власність земельну ділянку, за рахунок житлової та громадської забудови по Білгородському шосе, загальною площею 0,3000 га, в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості №975/08 від 01.07.2008, для будівництва кварталу малоповерхової житлової садибної забудови по Білгородському шосе та подальшої експлуатації об'єкту.

На підставі вказаного вище рішення міської ради ОК "ЖБК "Наша будівля" отримало Державний акт на право власності серії ЯЛ №179865, який зареєстровано в книзі записів Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №3211070600021 від 06.10.2010.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним та скасування п.33 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" № 85/09 від 29.04.2009; визнання недійсним Державного акту на право власності серії ЯЛ №179865 від 06.10.2010; зобов'язання ОК "Житлово-будівельний кооператив "Наша будівля" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,3000 га з кадастровим номером 6310136600:04:009:0035 та 4,7345га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0083.

Як встановлено господарськими судами в процесі судового розгляду даної справи, ОК "ЖБК "Наша будівля" подало заяву про застосування терміну позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові у відповідності до п.4 ст. ст.267 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно приписів ст. 261 Цивільного кодексу України, за якими перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 1, 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №6-178цс15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах.

Посилання прокуратури на ст.268 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 20.12.2011 "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства") є необґрунтованим, оскільки вказаним Законом, що набрав чинності з 15.01.2012, даний пункт виключено, а пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень зазначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Господарськими судами встановлено, що у пленарному засіданні міської ради 24.02.2009, за результатами якого прийняте спірне рішення, приймав участь заступник прокурора міста Харкова Петрова О.І., що свідчить про обізнаність прийнятого рішення міською радою.

Отже, враховуючи те, що заступник прокурора з відповідною позовною заявою звернувся в березні 2015 року, то господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що останній звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує судову практику та правову позицію Верховного Суду України стосовно того, що помилковим є твердження про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення ним перевірки.

Пропуск позовної давності є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111, ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 18.11.2015 Харківського апеляційного господарського суду зі справи №922/2005/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Г. Гоголь

О.М. Сибіга