ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 916/4111/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення та постанову Господарського суду Одеської області від 18.11.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2016у справі№ 916/4111/15за позовомдержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" дотовариства з обмеженою відповідальністю "СВЛ-2000" простягнення 26 714, 78 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.11.2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог державного підприємства "Адміністрація морський портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морський портів України" до товариства з обмеженою відповідальністю "СВЛ-2000" про стягнення збитків в сумі 26 714, 78 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ДП "АМПУ" в особі Іллічівської філії (замовник) та ТОВ "СВЛ-2000" (підрядник) укладено договори підряду від 01.10.2014 № 194-В-14-ІЛФ-14, від 05.11.2014 № 221-В-ІЛФ-14, від 05.11.2014 № 222-В-ІЛФ-14 (з додатковою угодою від 23.12.2014 № 222-В-ІЛФ-14) та від 05.12.2014 № 249-В-ІЛФ-14, відповідно до умов яких, підрядник зобов'язався виконати із власних матеріалів на власний ризик у передбачений договорами строк роботи з капітального ремонту на об'єктах Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи з поточного ремонту та оплатити на умовах, викладених у договорах.

В пунктах 3.2., 3.3., 3.4. Договорів сторони погодили, що здача підрядником результатів виконаних робіт та приймання їх замовником оформлюється Актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), який надається підрядником замовнику протягом п'яти робочих днів з моменту закінчення виконання робіт за договором. У випадку виявлення недоліків під час приймання результатів робіт, замовник має право відмовитись від підписання Акту приймання виконаних робіт та скласти акт із зазначенням недоліків та строків їх усунення. Після підписання Акту приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику податкову накладну та рахунок.

Розрахунок з підрядником здійснюється замовником протягом 5-ти (Договір № 249-В-ІЛФ-14 від 05.12.2014) та 20-ти (в інших Договорах) банківських днів після підписання Акту приймання-передачі робіт та виставлення рахунку підрядником.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не пізніше встановленого договорами строку.

Так, судами встановлено, що відповідно Довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та Актів виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за Договорами були виконані підрядником та прийняті замовником роботи без зауважень на загальну суму 1 131 449, 60 грн.

За виконані роботи замовник розрахувався у повному обсязі.

В період з 14.05.2015 по 24.07.2015 ДФІ в Одеській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "АМПУ" в особі Іллічівської філії за період з 01.05.2012 по 30.04.2015 та складено акт № 05-11/48 від 31.07.2015.

Згідно Акту № 05-11/48 від 31.07.2015 ДФІ в Одеській області було перевірено роботи, виконані ТОВ "СВЛ-2000" за Договорами підряду на загальну суму 1 131 449, 60 грн відповідно до актів форми № КБ-2в.

В ході ревізії, з метою документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку ДП "АМПУ" та його структурних підрозділів в ТОВ "СВЛ-2000" проведено зустрічну звірку, за результатами якої співставленням кількості та вартості матеріально-технічних ресурсів, що враховані в актах КБ-2в з даними бухгалтерського обліку підприємства встановлено окремі завищення на загальну суму 26 714, 78 грн (з урахуванням ПДВ).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 26 714, 78 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору підряду, укладеного між сторонами, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, позовні вимоги в даному випадку обґрунтовуються Актом ревізії № 05-11/48 від 31.07.2015 року ДФІ в Одеській області, при цьому, розмір завищеної вартості робіт позивач вважає заподіяними державному підприємству збитками.

За приписами частини першої та другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та визначено, що особа, якій їх завдано, має право на їх відшкодування.

Згідно частини другої статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів статей 837, 843, 845 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї зі сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Так, судами встановлено, що акти приймання виконаних робіт підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств, будь-яких дій щодо корегування суми оплати позивачем в установленому порядку не вчинялось.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виявлені ревізією порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договорами та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відтак, оскільки між сторонами у справі було укладено договір підряду, а кошти, які позивач просить стягнути з товариства отримано останнім як оплату належно виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору і вони не можуть вважатися збитками, у зв'язку з чим судами правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2015 року у справі № 916/4111/15 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді І.В. Вовк

М.М. Черкащенко