ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року Справа № 914/3403/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Корсака В.А.за участю представників:позивачаРудник Ю.М. (дов. від 30.12.2015 р. №220/841/д)відповідачаСавченко А.В. (дов. від 15.01.2016 р. №10)прокуратуриГрищенко М.А. (посв. від 22.01.2015 р. №031484)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Київстар"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р.у справі № 914/3403/15 господарського суду Львівської областіза позовомЗаступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини районудоПриватного акціонерного товариства "Київстар"провизнання недійсним договору від 01.11.2010 р. №12
В С Т А Н О В И В :
23.09.2015 р. Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про визнання недійсним договору від 01.11.2010 р. №12.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.09.2015 р. у даній справі (суддя Сухович Ю.О.), відмовлено заступнику військового прокурора Західного регіону України у відстроченні сплати судового збору та повернуто позовну заяву без розгляду на підставі п.п. 1, 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Кордюк Г.Т., судді Гриців В.М., Давид Л.Л.), ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.2015 р. скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Львівської області.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.2015 р. залишити в силі, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновку суду обставинам справи та порушення судаом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.02.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Від Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Вищого господарського суду України надійшов супровідний лист до якого додано договір від 01.11.2010 р. №12 на розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України, довідка щодо здійснення платежів до Державного бюджету України, платіжні доручення, лист Західного ТКЕУ від 06.11.2015 р., лист від 20.08.2009 р. з проектом договору з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України, лист Державного департаменту надлишкового майна та земель Міністерства оборони України, лист Яворівської КЕЧ району від 18.09.2015 р., свідоцтво про реєстрацію військової частини.
Від Першого заступника військового прокурора Західного регіону України надійшов відзив на касаційну скаргу, який він просив врахувати при вирішенні даного спору.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтями 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, визначені форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту.
При цьому, невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді є підставою повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, яка набрала чинності 15.07.2015 р.) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Як вже зазначалось вище, 23.09.2015 р. Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про визнання недійсним договору від 01.11.2010 р. №12
В своїй позовній заяві Заступник військового прокурора Західного регіону України зазначив, що органи державної влади в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району не здійснюють захист інтересів держави, тому він звертається з даним позовом відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
В підтвердження своїх повноважень прокурор послався на листи Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району від 18.09.2015 р.
Також, при зверненні до суду з позовом прокурором було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Вирішуючи питання щодо прийняття позовної заяви Заступника військового прокурора Західного регіону України, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.
Так, місцевий господарський суд дійшов висновку про повернення позовної заяви Заступника військового прокурора Західного регіону України без розгляду на підставі п. 1, 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, та відмовив у відстроченні сплати судового збору.
Натомість, суд апеляційної інстанції вказав про неправомірність висновків суду першої інстанції та скасував ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.2015 р.
Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши правильність застосування норм процесуального права дійшла висновку про помилковість висновку суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Прокурор звертаючись до суду з позовом повинен: обґрунтувати підстави для представництва у суді; здійснювати представництво інтересів громадянина або держави виключно після підтвердження судом підстав для представництва; зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви без розгляду, місцевий господарський суд правомірно зауважив про те, що Заступником військового прокурора Західного регіону України при зверненні з даним позовом не було надано доказів в підтвердження підстав для представництва Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району у господарському суді, адже листи Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 18.09.2015 р. не містять жодних посилань ні на договір, ні на майно або його місцезнаходження, усунути перешкоди у користуванні яким просить прокурор у своєму позові.
Крім того, заступник прокурора до позовної заяви не долучив доказів того, що до подання даної позовної заяви він повідомляв Міністерство оборони України та Яворівську квартирно-експлуатаційну частину району про здійснення представництва їх інтересів в господарському суді.
До того ж, прокурором до позовної заяви не було надано належних доказів, які б підтверджували надсилання копії позовної заяви сторонам у справі.
Вищевикладені обставини є беззаперечною підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.п. 3, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Втім, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду про повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1, 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Так, заступник військового прокурора Західного регіону України, підписуючи позовну заяву діяв в межах повноважень, наданих йому п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст.ст. 2, 29, 54 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, обґрунтованим є і клопотання про відстрочення сплати судового збору, адже в ньому прокурор посилався на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатків на сплату прокурорами судового збору не передбачено і відповідне фінансування органами прокуратури не здійснювалося.
В підтвердження зазначеної обставини, прокурором подано довідку Військової прокуратури Західного регіону України №18/2-161 вих. 15 від 17.09.2015 р.
Згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Разом з цим, відмовляючи в задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, місцевий господарський суд не надав належної оцінки вказаному доказу, та не обґрунтував чому він не може вважатися належним доказом для підтвердження важкого матеріального становища особи - заявника.
Проте, незважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що помилкові висновки суду першої інстанції, не призвели до прийняття невірного рішення.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити і про те, що повернення позовної заяви не перешкоджає Заступнику військового прокурора Західного регіону України повторно звернутись з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу місцевого суду не повно з'ясувавши всі обставини дійшов помилкових висновків, в зв'язку з чим постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду, якою повернуто позовну заяву Заступника військового прокурора Західного регіону України без розгляду - залишенню в силі, але мотивувальну частину цієї ухвали по п. 1, 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України помилковими.
Стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
Статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Київстар" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. у справі № 914/3403/15 скасувати, ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.2015 р. залишити в силі.
Головуючий суддя М. Данилова
Судді: Т. Данилова
В. Корсак