ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 914/2972/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк"на ухвалу та постановуГосподарського суду Львівської області від 16.11.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2016у справі№ 914/2972/15 Господарського суду Львівської областіза позовомСпільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Етрус"до Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Тишко Ірина Олексіївна 2. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипровизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюза участю представників сторін:

позивача: Пата С.П., дов. від 29.09.2015 № 146

відповідача: не з'явилися

третьої особи-1, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-польське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Етрус" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 16.02.2015 про стягнення грошових коштів, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О.

Позивачем також подано клопотання про застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2015 у справі № 914/2972/15 (суддя Петрашко М.М.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 (колегія судді у складі: головуючий суддя Гриців В.М., судді Кузь В.Л., Хабіб М.І.), вжито заходи до забезпечення позову, а саме: зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 16.02.2015, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко Іриною Олексіївною, зареєстрованого в реєстрі за № 296, про стягнення з Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Етрус" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" заборгованості за договором банківського кредиту № 23-КЛ/13-3ВР від 19.07.2013 та додатків до нього на загальну суму 990484,37 дол. США.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.11.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 914/2972/15, відмовити Спільному українсько-польському підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Етрус" у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, скаржник вказує на невірне застосування судами попередніх інстанцій ст. 66 Господарського процесуального кодексу України щодо підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки зупинення стягнення, вжите згідно із оскаржуваною ухвалою, з огляду на немайновий характер спору, не впливає на можливість виконання рішення суду у даній справі.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 16.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко Іриною Олексіївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 296, про стягнення з Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Етрус" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" заборгованості за Договором банківського кредиту № 23-КЛ/13-3РВ від 19.07.2013 та додатків до нього на загальну суму 990484,37 дол. США.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.05.2015 на підставі вищевказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 47640627 та постановлено боржнику самостійно виконати у семиденний термін виконавчий напис, а у разі невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. Постановою державного виконавця від 25.02.2015 також накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 25671891,93 грн.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 296, вчиненого 16.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О., про стягнення заборгованості за Договором банківського кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача було відсутнє право звертатися до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, оскільки адміністративним судом розглядається справа про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, якою доповнено пунктом 2 Перелік документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, на підставі якого було вчинено оскаржуваний виконавчий напис.

27.08.2015 позивачем була подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій позивач просив суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко Іриною Олексіївною від 16.02.2015.

Обґрунтовуючи підстави вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилався на те, що станом на дату звернення позивача до суду виконавчий напис був пред'явлений до виконання та відкрито виконавче провадження по його примусовому виконанню, накладено арешт на майно та рахунки позивача, а тому невжиття таких заходів, як зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, в подальшому може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі у випадку задоволення позовних вимог.

Задовольняючи заяву позивача та вживаючи заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відділом примусового виконання рішень здійснюється примусове виконання оскаржуваного виконавчого напису, а тому факт повного чи часткового завершення виконання оскаржуваного виконавчого напису до ухвалення господарським судом рішення у даній справі може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду і є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи та підстави позову, позивачем не оспорюється сума заборгованості, на стягнення якої видано оспорюваний виконавчий напис, а доводи позивача ґрунтуються на оскарженні постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, якою внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Як вбачається зі змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Незалежно від результатів вирішення господарським судом спору в даній справі видача наказу та примусове виконання рішення за вищевказаними позовними вимогами не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій. Отже, очевидним є відсутність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову в даному випадку суперечить змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на обставини справи є безпідставним.

Згідно із ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 2 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Зважаючи на вищевикладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, з прийняттям рішення про відмову у задоволенні заяви Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Етрус" про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.11.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 914/2972/15 скасувати.

У задоволенні заяви Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Етрус" про забезпечення позову відмовити.

Стягнути із Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Етрус" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" 1218,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 1378,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир