ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року Справа № 910/8445/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Губенко Н.М.
за участю представників:
ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
ПАТ "Київпроект" - Карандашова Я.О.,
ТОВ "Компанія з управління активами "Інтер Кепітал Груп" - не з'явився,
ТОВ "Сталькон М" - Братушки Р.С.,
ЗАТ "Акціонерна страхована компанія "Рокада" - не з'явився,
Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Шевченківського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві - не з'явився,
ОСОБА_7 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015
та на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015
у справі № 910/8445/15-г
за позовом ОСОБА_2
до Публічного акціонерного товариства "Київпроект"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інтер Кепітал Груп";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталькон М";
3) Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхована компанія "Рокада";
4) Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Шевченківського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_7
про визнання недійсним рішення наглядової ради
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київпроект" про визнання недійсним рішення наглядової ради ПАТ "Київпроект", оформленого протоколом засідання наглядової ради від 26.02.2014.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інтер Кепітал Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталькон М", Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Рокада" та Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.
Ухвалою господарського суду від 12.05.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стороні позивача - ОСОБА_7.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2015 (колегія суддів у складі: суддя Грєхова О.А. - головуючий, судді Сівакова В.В., Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (колегія суддів у складі: суддя Чорногуз М.Г. - головуючий, судді Агрикова О.В., Рудченко С.Г.), у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 10.08.2015, постанову апеляційного господарського суду від 01.12.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 8, 216, 236 ЦК України, ст. 53 68 Закону України "Про акціонерні товариства", вимоги Статуту ПАТ "Київпроект". На думку скаржника, господарськими судами не враховано, що під час засідання наглядової ради від 26.02.2014 був відсутній кворум, оскільки двоє з трьох присутніх членів наглядової ради не мали повноважень представляти інтереси відповідних акціонерів, а також господарськими судами не досліджено доводи позивача щодо порушення порядку скликання засідання наглядової ради відповідача.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Предметом вимог позову є визнання недійсним рішення наглядової ради ПАТ "Київпроект", оформленого протоколом засідання наглядової ради від 26.02.2014.
Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився і господарський суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивач є акціонером відповідача, що володіє 10 простими іменними акція ПАТ "Київпроект" номінальною вартістю 2,00 грн. кожна, що становить 0,0002% статутного капіталу товариства та підтверджується виписками про стан рахунку у цінних паперах станом на 02.09.2013 та станом на 21.08.2014.
Разом з тим такий висновок господарських судів попередніх інстанцій є передчасним з огляду на таке:
Враховуючи положення ст. 167 ГК України щодо визначення корпоративних прав та корпоративних відносин та виходячи з того, що за змістом ст. 1 ГПК України особа може звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Так учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання учасниками рішення.
Вищий господарський суд України виходить з того, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.
При цьому, право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оспорюється.
Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки у такому випадку його корпоративні права не могли бути порушеними.
Отже, для правильного вирішення даної справи господарським судам попередніх інстанцій слід було встановити факт наявності у позивача корпоративних прав на момент прийняття рішення наглядової ради ПАТ "Київпроект", оформленого протоколом засідання наглядової ради від 26.02.2014, а також дослідити яким чином оспорюване рішення порушує його права або охоронювані інтереси.
Розглянувши спір, господарські суди попередніх інстанцій зазначених вимог законодавства не врахували та, всупереч вимогам ст.ст. 43, 43 ГПК України, зазначених вище обставин не встановили.
При цьому, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що дослідження виписок про стан рахунку у цінних паперах на 02.09.2013 та на 21.08.2014 є недостатнім для підтвердження тієї обставини, що позивач є акціонером відповідача, оскільки такі виписки не можуть свідчити про те, що позивач був акціонером відповідача саме 26.02.2014. У даному випадку господарським судам слід було дослідити стан рахунку позивача у цінних паперах саме на дату прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи викладені вимоги ГПК, звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі позивач у свою чергу мав подати докази у нього права власності на акції ПАТ "Київпроект" станом на 26.02.2014.
При цьому, як вбачається з наявних матеріалів справи, господарський суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст.ст. 43, 65 ГПК України, ухвалою від 15.06.2015 зобов'язував ПАТ "Національний депозитарій України" надати інформацію (реєстр акціонерів) про склад акціонерів ПАТ "Київпроект" станом на 26.02.2014.
Водночас у своєму листі від 17.07.2015 ПАТ "Національний депозитарій України" повідомив господарському суду про те, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про депозитарну систему України" інформація, що міститься у системі депозитарного обліку, є інформацією з обмеженим доступом, охороняється законом та не підлягає розголошенню, крім випадків, передбачених статтею 25 цього Закону.
Згідно з ч. 5 ст. 25 вказаного Закону Центральним депозитарієм на письмову вимогу суду розкривається інформація, що міститься у системі депозитарного обліку, стосовно кількості цінних паперів певного випуску конкретного емітента на рахунку конкретного клієнта Центрального депозитарію або Національного банку України станом на визначену дату, стосовно операцій з цінними паперами певного випуску конкретного емітента на рахунках клієнтів Центрального депозитарію або Національного банку України за визначений період та стосовно переліку клієнтів Центрального депозитарію або Національного банку України, на рахунках яких містилися цінні папери певного випуску конкретного емітента станом на визначену дату.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про депозитарну систему України" клієнтами Центрального депозитарію є емітенти, Національний банк України, депозитарні установи, депозитарії-кореспонденти, клірингові установи та Розрахунковий центр.
У зв'язку з викладеним, ПАТ "Національний депозитарій України" у своєму листі зауважив на тому, що реєстр власників іменних цінних паперів ПАТ "Київпроект" може бути наданий безпосередньо емітенту на підставі відповідного розпорядження на складання реєстру власників іменних цінних паперів, наданого Центральному депозитарію, однак на вимогу суду Центральний депозитарій може надати інформацію з урахуванням обмежень встановлених ч. 5 ст. 25 вказаного Закону.
Отже, в даному випадку на виконання відповідного клопотання учасника процесу відповідна інформація могла бути витребувана господарським судом із зазначенням особи позивача та дати прийняття наглядовою радою товариства оспорюваного рішення від 26.02.2014.
Крім того, в матеріалах справи наявна заява відповідача про визнання позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
У разі визнання позову відповідачем господарський суд виносить рішення згідно з вимогами ст.ст. 82-87 ГПК України.
Пунктом 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що згідно з ч. 5 ст. 78 ГПК господарський суд приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі ч. 6 ст. 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.
Господарський суд першої інстанції оцінки вказаній заяві відповідача не надав і приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову не обґрунтував чому він відхиляє вказану заяву відповідача і не зазначив які дії відповідача суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Апеляційний господарський суд всупереч вимогам ст.ст. 99, 101, 104 ГПК України зазначених недоліків не усунув.
Враховуючи викладене, як місцевий так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.
Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі № 910/8445/15-г скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко