ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року Справа № 910/6700/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Бондар С.В., Студенця В.І., за участі представників сторін О. Бойкова (дов. від 14.04.2015), О. Селезньової (дов. від 24.02.2016), розглянувши касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Радянська наука" на рішення Господарського суду міста Києва від 3 серпня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2015 року у справі № 910/6700/15-г за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводканал" до житлово-будівельного кооперативу "Радянська наука" про стягнення,
УСТАНОВИВ: У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Радянська наука" про стягнення 59 864 грн 76 коп. боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 12 818 грн 04 коп. інфляційних втрат, річних 4 538 грн 64 коп., пені 441 грн 41 коп. та штрафу 11 972 грн 95 коп. з підстав неналежного виконання договору від 17 липня 1998 року № 5589/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення.
Відповідач позов визнав в частині стягнення основного боргу і заперечив в частині санкцій, розмірів інфляційних втрат та річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 3 серпня 2015 року (суддя О. Гумега), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2015 року, позов задоволено в частині стягнення 59 864 грн 76 коп. основного боргу, 12 564 грн 86 коп. індексу інфляції, 4 538 грн 64 коп. річних, 441 грн 41 коп. пені та 11 972 грн 95 коп. штрафу; у решті позову відмовлено.
Житлово-будівельний кооператив "Радянська наука" просить рішення та постанову скасувати в частині задоволення вимог про стягнення індексу інфляції, річних і штрафу з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 549 і 625 Цивільного кодексу України, статей 43, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в частині стягнення 6 873 грн 55 коп. індексу інфляції, 4 089 грн 27 коп. річних і відмовити в позові в частині стягнення штрафу.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводканал" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 17 липня 1998 року між державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", постачальник) і житлово-будівельним кооперативом "Радянська наука" (абонент) було укладено договір № 5589/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та приймати від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначаються цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 1 липня 1994 року № 65 (далі - Правила у редакції наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України".
Умовами договору сторони погодили, що постачальник забезпечує постачання питної води; абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством; кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником; зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником постачальника; кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим пунктом 21.2 Правил; абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення в порядку, установленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів; у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки в цей же термін; при невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом; скидання абонентом стоків з перевищенням гранично - допустимих концентрацій шкідливих речовин (ГДК) оплачується за підвищеними тарифами у відповідності з діючим порядком (пункти 2.1, 2.2, 3.1, 3.4, 3.6, 3.7, 3.9 договору).
Для здійснення розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором, позивачем було присвоєно відповідачу абонентські коди: 9-485 - для обліку питної води (для потреб холодного водопостачання) та приймання її стоків, 9-50485 - для обліку питної води для потреб гарячого водопостачання та приймання її стоків.
Позивач стверджує, що з 1 січня 2012 року по 30 червня 2014 року надав послуг на загальну суму 427 399 грн 26 коп., з яких по коду 9-485 - у розмірі 275 703 грн 84 коп. і по коду 9-50485 у розмірі 151 695 грн 42 коп., проте відповідач сплатив лише 360 658 грн 39 коп. (по коду 9-485 - на суму 262 189 грн 46 коп. і по коду 9-50485 - 98 468 грн 93 коп.) і борг дорівнює 59 864 грн 76 коп., з яких: по коду 9-485 - на суму 9 793 грн 40 коп., і по коду 9-50485 - 50 071 грн 36 коп.
За розрахунком відповідача його борг за послуги з водопостачання та водовідведення за період з січня 2012 року по липень 2014 року складає 60 298 грн 81 коп., проте вважає, що позивачем невірно обраховані суми інфляційних втрат - не врахована дефляція, річних - незрозумілий метод розрахунку та неправомірно застосовані санкції.
За правилами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Пунктом 3.7 Правил, встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору. Відповідно до пункту 3.1. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
Відповідно до пункту 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби.
Відповідно до 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання, зокрема гарячого водопостачання..
Абзацом 3 пункту 3.13 Правил встановлено, що обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
За обставин використання відповідачем теплових пунктів для підігріву холодної води та неналежного виконання боржником зобов'язань в частини оплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення, господарські суди, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми боргу в заявленому позивачем розмірі - 59 864 грн 76 коп.
Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.
Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми збитків від інфляції і річних, здійснивши перерахунок індексу інфляції.
Умовами договору сторони погодили, що за повну або часткову не оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 відсотків несплаченої суми (пункт 4.2 договору), а за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки (пункт 4.3 договору).
За обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, на підставі пунктів 4.2., 4.3 договору, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнили позов у частині стягнення пені та штрафу.
Доводи касаційної скарги про неможливість одночасного стягнення пені та штрафу не відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 27 квітня 2012 року у справі № 06/5026/2011, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Інші твердження відповідача досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 3 серпня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2015 року у справі № 910/6700/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Радянська наука" без задоволення.
Виконання рішення Господарського суду міста Києва від 3 серпня 2015 року у справі № 910/6700/15-г поновити.
Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя С. В. Бондар Суддя В. І. Студенець