ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 910/2924/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Владимиренко С.В. Акулової Н.В. (доповідач), Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року у справі№910/2924/15-г Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарської Ірини Анатоліївни; 2. Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "СОЛІД"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Агро Фактор"; 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Домініон-Капітал" провизнання нікчемних правочинів та застосування наслідків їх недійсності

За участю представників:

від позивача: Різник О.О. (дов. №5 від 02.03.2015 року);

Коломоєць М.І. (дов. №4 від 02.03.2015 року);

від відповідача: Тетарчук І.В. (посв. адвоката №3932 від 19.03.2009 року);

Білінський О.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності №984);

від третьої особи-1: Кононець С.П., (дов. №2421 від 20.06.2013 року);

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: не з'явився;

вільні слухачі: ОСОБА_10 (посвідчення НОМЕР_4, дійсне до 31.12.19 (СБУ);

ОСОБА_11 (НОМЕР_1, виданий Канівським МВ УМВС України в Чкркаській області);

ОСОБА_12, НОМЕР_2, виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в м.Києві 17.02.1998 року;

ОСОБА_13, НОМЕР_3, виданий Жовтневим РУ ГУ МВС України в м.Києві 13.10.1995 року;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 року по справі №910/2924/15-г (судді: Головатюк Л.Д., Грєхова О.А., Ломака В.С.) в задоволенні позовних вимог ПАТ "БГ Банк" відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки умови оспорюваних договорів не суперечать положенням чинного законодавства, а позивачем не доведено, що дані договори є нікчемними в силу п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; щодо доводів позивача про те, що у керівника позивача були відсутні повноваження на укладення спірних договорів, судом зазначено, що заступнику Голови Правління ПАТ "БГ Банк" Дратверу В.І. повноваження на укладення спірних договорів були надані саме в порядку передбаченому статутом ПАТ "БГ Банк" та укладаючи спірні договори Заступник Голови Правління ПАТ "БГ Банк" діяв в межах своїх повноважень, без їх перевищення, за наявності попередньої згоди на їх укладання органу, який виконував функції Спостережної ради.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року у справі №910/2924/15-г (судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В., Іоннікова І.А.) (з урахуванням ухвали від 22.12.2015 року про виправлення описки) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 по справі № 910/2924/15-г скасовано; постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі; визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 14.11.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "БГ Банк" (ідентифікаційний код - 20717958) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" (ідентифікаційний код - 38392156), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською Іриною Анатоліївною і зареєстрований в реєстрі № 1025; визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 12.11.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "БГ Банк" (ідентифікаційний код - 20717958) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" (ідентифікаційний код - 38392156); застосовано наслідки недійсності правочину - Договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014 року шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" (ідентифікаційний код - 38392156) повернути Публічному акціонерному товариству "БГ Банк" оригінали всіх документів, які зазначені в Акті прийому-передачі документації (Додаток № 2 до Договору від 12.11.2014); вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що укладаючи спірні Договори від імені Банку, заступник голови правління Дратвер В.І. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, тому позовні вимоги про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 14.11.2014 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. і зареєстрований в реєстрі №1025 та вимоги про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014 є обґрунтованими і підлягають задоволенню; щодо твердження позивача щодо нікчемності Договорів суд апеляційної інстанції зазначив, що дані твердження є недоведеними, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що банк здійснив відчуження майнових прав за цінами, нижчими або вищими від звичайних (оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком).

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12. 2015 року у справі №910/2924/15-г та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 року, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" просить суд залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року у справі №910/2924/15-г, а касаційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача, у судовому засіданні, підтримали вимоги та доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.

Представники позивача, у судовому засіданні, заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення.

Заслухавши представника позивача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "БГ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" укладені Договір про відступлення права вимоги від 12.11.2014 (далі - Договір-1) та Договір про відступлення права вимоги від 14.11.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнаровською І. А. (далі - Договір-2).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору-1 сторони погодили, що позивач, як первісний кредитор, відступає відповідачу, як новому кредитору, право вимоги до боржників, що належать позивачу на підставі кредитних договорів, а новий кредитор зобов'язується прийняти зазначене вище право вимоги та сплатити первісному кредитору кошти у сумі Ціни продажу (перелік кредитних договорів та боржників міститься у додатку 1 до Договору).

Новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за Кредитним договором, та одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника/боржників належного виконання ними зобов'язань за Кредитним договором в межах переданого права вимоги. Права кредитора за Кредитним договором переходять до нового кредитора у повному обсязі. (п.1.2.Договору-1)

Права вимоги за Договором забезпечення (іпотека) переходять від первісного кредитора до нового кредитора на підставі цього договору та договору про відступлення права за договором іпотеки, після чого новий кредитор стає новим кредитором за такими договорами забезпечення. (п.1.4. Договору-1)

Відповідно до п. 4.1. Договору-1 первісний кредитор, на підставі цього Договору передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимог до боржників. Станом на дату укладання сторонами цього Договору загальний розмір заборгованості боржників перед первісним кредитором за Кредитними договорами перелік яких міститься у додатку 1 до цього Договору становить 235 285 863, 95 грн., яка включає в себе:

213 318 926, 24 грн. - заборгованості по тілу кредиту;

21 966 937, 71 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Для підтвердження дійсності Права вимоги, що відступається, новий кредитор отримує Документацію (документи та відповідну інформацію) від первісного кредитора по Акту прийому - передачі документації в день переходу права вимоги (п. 4.2. Договору - 1).

Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання акту прийому - передачі, що є невід'ємною частиною договору (додаток 2 до Договору), після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості по кредитному договору (п. 4.3. Договору - 1).

Згідно до п. 5.1. Договору-1 розмір Ціни продажу Права вимоги за кредитними договорами (додаток 1 до Договору) становить 23 528 586, 39 грн.

Пунктом 5.3. Договору-1 сторони погодили, що новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору Ціну договору шляхом перерахування первісному кредитору грошових коштів у сумі, що дорівнює Ціні договору протягом трьох років з дня укладання сторонами договору.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в день укладання сторонами Договору - 1 ними були підписані Акти прийому - передачі Права вимоги згідно Договору - 1, додаток 1 до договору та додаток 2 до договору та передана документація.

Умовами п. 1.1.1. Договору-2 передбачено, що позивач, як первісний іпотекодержатель/заставодержатель передає та відступає відповідачу, як новому іпотекодержателю/заставодержателю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю/заставодержателю за Договорами забезпечення, перелік яких міститься в додатку 1 до даного договору, включаючи але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно (п. 1.1.1. Договору - 2).

У відповідності до п. 1.3. Договору - 2 заставна вартість предмета іпотеки та застави визначилися первісним іпотекодержателем/заставодержателем та іпотекодавцями в розмірі 446 588 756, 02 грн.

Первісним іпотекодержателем/заставодержателем відступається права вимоги іпотекодавців/заставодавців, яке складає на момент відступлення 446 588 756,02 грн. (п.1.4. Договору-2)

Пунктом 2.1. Договору-2 передбачено, що первісний іпотекодержатель/ заставодержатель підтверджує, що в день підписання договору передав, а новий іпотекодержатель/заставодержатель прийняв необхідні інформацію і оригінали документів, які підтверджують права вимоги до іпотекодавців/боржників.

Новий іпотекодержатель/заставодержатель набуває права вимоги до іпотекодавця/заставодавця та/або позичальника після підписання та нотаріального посвідчення договору (п. 2.3. Договору - 2).

Новий іпотекодержатель/заставодержатель підписуючи даний договір стверджує, що він ознайомлений з тими обставинами, що надання попередньої згоди на укладання цього договору надано Правлінням Первісного іпотекодержателя/заставодержателя, оскільки повноваження членів попередньої Спостережної ради припинені, а обрання нових членів Спостережної ради не відбулося (п. 4.1. Договору - 2).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання первісним іпотекодержателем/ заставодержателем та новим іпотекодержателем/ заставодержателем і нотаріального посвідчення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані Договори - 1, 2 від імені позивача укладені Заступником Голови правління Дратвером Вадимом Ігоревичем, а від імені відповідача Заступником директора Жиронкіним Русланом Володимировичем та скріплені круглими печатками сторін.

Постановою Правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року №745 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БГ БАНК" до категорії неплатоспроможних" (надалі - Постанова НБУ № 745) було прийнято рішення віднести ПАТ "БГ БАНК" до категорії неплатоспроможних. На підставі Постанови НБУ №745 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено Рішення № 131 про запровадження з 28.11.2014 тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "БГ БАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Новікову Марію Миколаївну.

10.12.2014 Комісією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено перевірку договорів ПАТ "БГ БАНК" (позивача) на предмет виявлення правочинів (в т.ч. договорів), що є нікчемними в силу положень частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що складено Зведений акт від 10.12.2014, витяг з якого наявний в матеріалах справи.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що за твердженням позивача, 17.12.2014 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БГ БАНК" Новіковою Марією Миколаївною було направлено відповідачу та третій особі-1 повідомлення про нікчемність укладених між сторонами Договорів. Натомість в матеріалах справи наявні докази направлення зазначеного повідомлення третій особі-1, натомість докази направлення повідомлення відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Згідно Наказу Тимчасової адміністрації від 11.12.2014 № 137-зд "Про відмову в затвердженні рішень Правління ПАТ "БГ БАНК" (копія якого наявна в матеріалах справи) Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БГ БАНК" Новіковою Марією Миколаївною було відмовлено в затвердженні рішень Правління, перелік яких додано до Наказу, в тому числі рішень, оформлених протоколом № 135/2/1 від 03.11.2014.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позов мотивовано тим, що Договори були укладені з перевищенням повноважень, а також тим, що Договори є нікчемними в силу положень п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість переданого права грошових вимог за Договором - 1 є значно заниженою - здійснено продаж права вимоги з дисконтом майже у 90 %.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

За приписами встановленими ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. (п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Частина 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Згідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 5 ст. 216 Цивільного Кодексу України визначено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно ч.ч.1, 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на момент вчинення спірних договорів) уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на момент вчинення спірних договорів) встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки умови оспорюваних договорів не суперечать положенням чинного законодавства, а позивачем не доведено, що дані договори є нікчемними в силу п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки в матеріалах справи наявна копія висновку про вартість майна, зроблений Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Інжирінговий центр "ЕКСКОН", на замовлення позивача, відповідно до якого ринкова вартість прав вимоги щодо пакету кредитних договорів, що належать ПАТ "БГ БАНК", який складається з кредитних договорів, перелічених у таблиці 1.1. звіту з урахуванням усіх припущень і обмежень, що міститься в звіті, станом на 01.11.2014 року становить 23 526 828,00 грн.; крім того, рішення Уповноваженої особи Фонду від 10.12.2014 щодо визнання договорів - 1, 2 нікчемними в документарній формі не приймалося, і відображено тільки в повідомленні про нікчемність правочинів, таким чином фактично обставина визнання Уповноваженою особою Фонду спірних договорів нікчемними на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є недовденою; щодо доводів позивача про те, що у керівника позивача були відсутні повноваження на укладення спірних договорів, судом першої інстанції зазначено, що заступнику Голови Правління ПАТ "БГ Банк" Дратверу В.І. повноваження на укладення спірних договорів були надані саме в порядку передбаченому статутом ПАТ "БГ Банк" та укладаючи спірні договори Заступник Голови Правління ПАТ "БГ Банк" діяв в межах своїх повноважень, без їх перевищення, за наявності попередньої згоди на їх укладання органу, який виконував функції Спостережної ради. У відповідності до положень статуту ПАТ "БГ Банк" та положення про Спостережну раду ПАТ "БГ Банк" спірні договори укладені Заступником Голови Правління ПАТ "БГ Банк" Дратвером В.І. підлягали затвердженню новообраним складом Спостережної ради протягом 15 календарних днів з дня обрання нового складу Спостережної ради, у порядку, визначеному Положенням про спостережну раду. Судом зазначено, що в порядку визначеному Статутом ПАТ "БГ Банк" та Положенням про спостережну раду ПАТ "БГ Банк" новобраний склад Спостережної ради сформований не був, у зв'язку із веденням у ПАТ "БГ Банк" тимчасової адміністрації. Набуття Уповноваженою особою Фонду повноважень керівних органів банку, в тому числі повноважень Спостережної ради в порядку ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є тотожнім формуванню новообраного складу Спостережної ради в порядку передбаченому статутом. Відтак, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що рішення Правління банку, перелік яких визначений в додатку до наказу № 137-зд від 11.12.2014 не були затверджені рішенням новообраної Спостережної ради (у їх затвердженні було відмовлено), і що правочини вчинені на виконання рішення Правління є недійсними, у відповідності до положень Статуту ПАТ "БГ Банк".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що твердження позивача щодо нікчемності Договорів є недоведеними, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що банк здійснив відчуження майнових прав за цінами, нижчими або вищими від звичайних (оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком).

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що укладаючи спірні Договори від імені Банку, заступник голови правління Дратвер В.І. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки судом встановлено, що за спірними договорами було відчужено право вимоги на суму 235 285 863,95 грн., рішення про таке відчуження майнових прав мало бути затверджено Спостережною радою Банку; Правлінням ПАТ "БГ Банк" 03.11.2014 були прийняті відповідні рішення про надання попередньої згоди на укладення Договорів та будь-яких інших пов'язаних з ними документів Заступнику Голови Правління ПАТ "БГ Банк" Дратверу В.І., що підтверджується Протоколом засідання Правління (позачергове) ПАТ "БГ Банк" № 135/2/1 від 03.11.2014. Абзацом 4 п. 12.19.1. Статуту передбачено, що прийняті Правлінням банку рішення в подальшому повинні бути затверджені новообраним складом Спостережної ради протягом 15-ти календарних днів з дня обрання нового складу Спостережної ради, в порядку, визначеному статутом. У зв'язку з запровадженням в банку Тимчасової адміністрації, Уповноважена особа фонду з 28.11.2014 набула повноважень, в тому числі Спостережної ради Банку. Згідно з абз. 5 п. 12.19.1. Статуту у випадку, якщо Спостережною радою буде прийнято рішення про відмову в затвердженні таких рішень Правління банку, ці рішення Правління банку вважаються такими, що не були прийняті Правлінням банку чи Спостережною радою, а всі дії чи правочини, прийняті чи вчинені на виконання рішення Правління, вважаються недійсними. Враховуючи, що Уповноваженою особою фонду в 15-ти денний строк після введення тимчасової адміністрації згідно Наказу Тимчасової адміністрації від 11.12.2014 № 137-зд "Про відмову в затвердженні рішень Правління ПАТ "БГ БАНК" (копія якого наявна в матеріалах справи) було відмовлено в затвердженні рішень Правління, перелік яких додано до Наказу, в тому числі рішень, оформлених протоколом №135/2/1 від 03.11.2014, рішення оформлене протоколом № 135/2/1 від 03.11.2014 є таким, що не прийнято, а відповідно Договори укладені на підставі зазначеного рішення є недійсними. Судом апеляційної інстанції також зазначено, що зважаючи, що відповідач та нотаріус були обізнані з положеннями Статуту Банку, зазначені особи були обізнані з ризиками, що виникали при укладенні спірних Договорів та наслідками, які могли настати у випадку відсутності погодження рішення Правління Банку оформленого протоколом № 135/2/1 від 03.11.2014, тому дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 14.11.2014 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. і зареєстрований в реєстрі №1025 та вимоги про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року у справі №910/2924/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді: Н.В. Акулова

В.І. Саранюк