ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 910/22980/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А. Іванової Л.Б.,

за участю представників: позивача - Білоус Т.А. дов. б/н від 15 лютого 2016 року та Мартяна О.В. дов. б/н від 16 лютого 2016 року, відповідача - Коломійця Є.В. дов. б/н від 19 лютого 2016 року та Василенко І.В. дов. б/н від 31 грудня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Кавицький" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Кавицький", третя особа - ОСОБА_8, про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У вересні ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Кавицький" (далі - відповідач) з позовом, в якому просило:

- в рахунок часткового погашення боргу за кредитним договором № 1054-Ф від 24 грудня 2007 року в сумі 2205386, 67 дол. США, що за курсом НБУ станом на 28 липня 2015 року є еквівалентом 48655853 гривні 81 коп., з яких: 25056183, 32 дол. США сума боргу за кредитом , що складає в еквіваленті 45364088 гривні 02 коп., 149203,35 дол. США сума боргу за відсотками, що складає в еквіваленті 3291765 гривні 79 коп., 3031964 гривні 13 коп. пені, 152582,40 3% інфляційні витрати, звернути стягнення за іпотечним договором від 13 травня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., реєстровий №540, шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на предмет іпотеки;

- визнати право власності за ПАТ "Дельта Банк" на наступне майно: нежиле приміщення №30 (тридцять) (в літ. А) загальною площею 286,90 (двісті вісімдесят шість цілих дев'яносто сотих) кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Городецького Архітектора, 11.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем та третьою особою зобов'язань за кредитним договором та договором іпотеки.

У листопаді 2015 року ТОВ "Кавицький" звернулось до ПАТ "Дельта Банк" із зустрічним позовом про визнання договору іпотеки від 13 травня 2015 року недійсним.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладанні договору іпотеки 13 травня 2015 порушено норми чинного законодавства, що тягне за собою недійсність вказаного правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 листопада 2015 року зустрічну позовну заяву ТОВ "Кавицький" про визнання договору іпотеки від 13 травня 2015 року недійсним повернуто заявнику на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Кавицький" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 9 листопада 2015 року - без зміни.

У касаційній скарзі ТОВ "Кавицький" просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 9 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2015 року, справу направити до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 1 ст. 6 Закону України "Про іпотеку", ч. ч. 1, 1, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, п. 5 ч. 1 ст. 63, ст. ст. 22, 60 Господарського процесуального кодексу України.

Вказує, що суди попередніх інстанцій, відмовивши у прийнятті зустрічного позову, позбавили заявника скарги права на судовий захист.

Третя особа - ОСОБА_8 особисто або його представник у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги ОСОБА_8 повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути скаргу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи зустрічну позовну заяву на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметами первісного і зустрічного позовів є вимоги, що виникають з різних підстав, тобто, позови не є взаємопов'язаними, а докази підтверджують різні обставини, тому, на думку судів попередніх інстанцій, судовий розгляд ускладниться та займе більш тривалий час.

Втім, з такими висновками судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право, зокрема, до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Згідно ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову проводиться за загальними правилами подання позовів.

Разом з цим, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаним з первісним.

Відтак, головною вимогою для зустрічної позовної заяви є її взаємо-пов'язаність з предметом первісного позову.

Водночас, взаємопов'язаність позовів означає, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і подані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих кількох вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Вбачається, що предметом первісного позову є вимоги позивача про звернення стягнення на майно відповідача за боргами за кредитним договором від 24 грудня 2007 року та на підставі договору про іпотеку від 13 травня 2010 року шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки.

При цьому, предметом зустрічного позову є вимога відповідача про визнання недійсним договору про іпотеку від 13 травня 2010 року, за яким в іпотеку передано майно, що є предметом вимоги за первісним договором.

Таким чином, вирішення вимоги про заявлену ТОВ "Кавицький" невідповідність закону оспореного за зустрічним позовом договору іпотеки, безпосередньо впливає на вирішення вимоги щодо можливості в рахунок стягнення боргу за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором.

Отже, первісний позов і зустрічний є взаємопов'язаними, а сумісний розгляд даних вимог сприятиме з'ясуванню дійсних взаємовідносин сторін та прав на предмет іпотеки.

За таких обставин, враховуючи, що суди попередніх інстанцій не навели переконливих доводів, що сумісний розгляд основного та зустрічного позовів суттєво утруднить вирішення спору, зустрічний позов повернено безпідставно, тому ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа із зустрічною позовною заявою - передачі на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2015 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 9 листопада 2015 року.

Справу з зустрічною позовною заявою передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова