ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 910/21862/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання

"Південно-Західна залізниця"

на рішення господарського суду міста Києва

від 23.10.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 13.01.2016 року

у справі № 910/21862/15

господарського суду міста Києва

за позовом Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_4

до Державного територіально-галузевого об'єднання

"Південно-Західна залізниця"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - Сердеженко М.О.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 9 183 грн. основного боргу, 6,30 грн. пені, 230,26 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 51,78 грн. та 1 827 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2015 року (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 року (судді: Агрикова О.В., Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 9 183 грн. основного боргу, 6,30 грн. пені, 3 % річних в сумі 51,78 грн. та 1 782,58 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки відсутня його вина у виникненні спору внаслідок недофінансування з боку Головного фінансово-економічного управління Укрзалізниці.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.12.2014 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір № ПЗ/УЦОП-1452, згідно якого останній зобов'язався надавати відповідачу послуги по організаційно-технічному забезпеченню функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів на поїзди останньої, а Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" - оплачувати їх вартість щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов"язання, про що сторонами складено акти № 167 від 30.04.2015 року на суму 8 757 грн. та № 203 від 31.05.2015 року за травень 2015 року на суму 426 грн.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем пункту 3.2. цього договору, він сплачує позивачу пеню у розмірі 0,001% від вартості послуг за кожний день прострочення.

Позовні вимоги обгрунтовані несплатою відповідачем боргу за надані послуги в сумі 9 183 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про обов"язок Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" оплатити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 вартість наданих послуг у заявленому розмірі, встановивши, при цьому, факт несвоєчасного і неналежного виконання відповідачем умов договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статей 525, 526, 530 цього ж Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Проте, відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на здійснення оплати (повної чи часткової) наданих позивачем послуг.

Також частиною 1 статті 625 цього ж Кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Крім того, статтею 617 цього ж Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Положеннями статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Виходячи з приписів вказаних норм, та з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем обов"язку щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, якими правильно застосовано норми ст.ст. 525, 526, 530, 617, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 217 Господарського кодексу України та задоволено частково позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені погоджена сторонами в пункті 5.3 договору.

Приписами статті 625 цього ж Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наявність прострочки по сплаті вартості наданих послуг, господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок позивача, обгрунтовано задовольнили позовні вимоги про стягнення 6,30 грн. пені за період з 16.05.2015 року по 23.07.2015 року та 3 % річних в сумі 51,78 грн.

З даними висновками господарських судів попередніх інстанцій повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим обставинам та вимогам закону.

Водночас, також грунтується на вимогах закону висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у зв'язку з відсутністю інфляційних процесів у державі у заявленому позивачем періоді.

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обов"язку відповідача оплатити позивачу вартість наданих послуг, зважаючи на недофінансування з боку Головного фінансово-економічного управління Укрзалізниці не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 року у справі № 910/21862/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіС.В. Владимиренко Н.Г. Дунаєвська