ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 910/17605/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Дунаєвської Н.Г., Саранюка В.І.розглянув касаційну скаргу Дочірнього підприємства "ОРІОНІНВЕСТ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 28.09.2015р.у справі№910/17605/15 господарського суду міста Києваза позовомДочірнього підприємства "ОРІОНІНВЕСТ"до Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дочірнє підприємство "Інтергласт" фірми "ГЛАСТ ГМБХ"провизнання поруки припиненоюза участю представників:

позивача: Романюк Р.Г., дов. від 22.02.2016р. №76;

відповідача: Король В.В., дов. від 29.09.2015р. №145;

третьої особи: Єфімова О.М., дов. від 15.03.2016р. №16/03/15-01.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "ОРІОНІНВЕСТ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" про визнання поруки, встановленої Договором поруки №8-П/13 від 06.03.2013р. припиненою у повному обсязі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2015 р. у справі №910/17605/15 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. (колегією суддів у складі головуючого судді Агрикової О.В., суддів Чорногуза М.Г., Рудченка С.Г.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Дочірнє підприємство "ОРІОНІНВЕСТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову Дочірнього підприємства "ОРІОНІНВЕСТ" у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" вказуючи на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторонами у даній справі також подано суду касаційної інстанції письмові пояснення, в яких викладені додаткові обґрунтування вищезазначених вимог.

Розглянувши матеріали справи та касаційну скаргу, відзив на неї, пояснення сторін, заслухавши суддю-доповідача, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.02.2006 р. Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" (Банк) та Дочірнє підприємство "Інтергласт" фірми "ГЛАСТ ГМБХ" (Позичальник) уклали договір банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 (надалі в тексті постанови - Кредитний договір).

З метою забезпечення виконання зобов'язань дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "ГЛАСТ ГМБХ" перед Банком, 06.03.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк" та Дочірнім підприємством "ОРІОНІНВЕСТ" було укладено договір поруки №8-П/13 (надалі в тексті постанови - Договір поруки), за умовами якого позивач поручився за належне виконання третьою особою своїх обов'язків перед Банком за кредитною лінією з лімітом загальної заборгованості: в Євро - 800000 Євро, в доларах США - 700000 доларів США, в гривнях - 980000 грн., кінцевий строк повернення яких - до 21.02.2014р. та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі: 12% річних при наданні кредиту в Євро, 13% річних при наданні кредиту в доларах США, 21,5 % річних при наданні кредиту у гривні. Поручитель зобов'язався відповідати перед Банком у тому ж розмірі, що і позивальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодуванням збитків. Договір поруки вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (п. 15 Договору поруки).

Як встановлено судами, 24.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк" та Дочірнім підприємством "Інтергласт" фірми "ГЛАСТ ГМБХ" було укладено додаткову угоду №15 до Кредитного договору, у відповідності до умов якої п.1.1.2. Кредитного договору в редакції додаткової угоди № 15 від 24.12.2013 р. викладено у наступній редакції: «Кінцевий термін користування кредитом - 20.02.2015 року». Пункт 1.1.6 викладено у наступній редакції: «Погашення кредиту повинно здійснюватись відповідно до графіку погашення, встановленого в додатку № 1 від 24.12.2013р. до Кредитного договору. Додаток № 1 від 24.12.2013р. до Кредитного договору є невід'ємною його частиною».

24.12.2013 р. між Банком та поручителем було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки № 8-П/13 від 06.03.2013 р., згідно якої п. 2 договору поруки викладено в наступній редакції: «Згідно кредитного договору банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної мультивалютної відкличної кредитної лінією з лімітом заборгованості за кредитом в Євро - 800000 Євро, ліміт заборгованості за кредитом в доларах США - 700000 Доларів США, ліміт заборгованості за кредитом в гривні - 875000 грн. з кінцевим строком повернення до 20.02.2015 р. та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі: 12% річних при наданні кредиту в євро; 13% річних при наданні кредиту в доларах США; 21,5% річних при наданні кредиту в гривні. Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення встановленого у Додатку №1 від 24.12.2013 р. до Кредитного договору, який є невід'ємною його частиною».

Разом з тим, судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30.12.2014р. між Банком та Дочірнім підприємством "Інтергласт" фірми "ГЛАСТ ГМБХ" було укладено додаткову угоди №22 до Кредитного договору (надалі в тексті постанови - додатковий договір від 30.12.2014 р.), у відповідності до якого змінено графік повернення кредиту, який є додатком №1 від 24.12.2013р. до кредитного договору, зокрема, не змінюючи кінцевий строк повернення кредиту, який залишився 20.02.2015р., банком та позичальником змінено розмір і строк повернення останнім чергових платежів за кредитними лініями у гривні та доларах США, що і стало підставою для виникнення спору у даній справі, оскільки за твердженням позивача, укладення даної додаткової угоди за відсутністю згоди поручителя, призвело до збільшення обсягу його відповідальності за договором поруки.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Тобто, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно ч.ч.1,2 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, і кредитором боржника.

У ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередньої інстанції зазначили наступне.

Додатковою угодою №15 до кредитного договору, укладеною 24.12.2013 р., було визначено кінцевий термін користування кредитом - 20.02.2015 р.. Додатковою угодою №22 до Кредитного договору, укладеною 30.12.2014 р., кінцевий термін користування кредитом змінено не було. Тобто, період за який нараховуються чергові платежі за кредитною лінією збільшено не було. Кінцевий строк погашення кредиту також зазначено у Графіках повернення кредиту, встановлених у Додатках №1 до Додаткової угоди №15 та Додаткової угоди №22 до кредитного договору, у яких також визначені суми погашення кредиту, а саме 875000 грн., 800000 Євро, 700000 доларів США, що як встановлено судами у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України є сумами, вказаними на дату укладання договору поруки та Додаткової угоди №1 до нього, які були узгоджені усіма сторонами, в тому числі, і поручителем.

Зважаючи на те, що судами на підставі аналізу наявних у матеріалах справи документів та з огляду на встановлення фактичних обставин справи з дотриманням вимог чинного в Україні процесуального законодавства, встановлено, що Банк та Позичальник, не змінюючи кінцевий строк повернення кредиту, розміру основного зобовязання та процентів за кредитним договором, змінили лише розміри та строки повернення позичальником чергових платежів за кредитними лініями у гривні та доларах США, в межах визначеного сторонами кінцевого строку повернення кредиту, що не призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача, як поручителя, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського та апеляційного господарського судів про відсутність підстав для визнання договору поруки припиненим. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України у постанові від 18.11.2015р., прийнятій за результатами перегляду судових рішень у справі №910/1407/15-г, а також постановах у справах №6-28цс14, №6-41цс14, №6-106цс14 та №6-128цс14, висновки якого відповідно до положень ст.11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Натомість, протилежні доводи заявника касаційної скарги не ґрунтуються на нормах права та спростовуються здійсненими судами висновками, з огляду на що не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції.

При цьому, необґрунтованими є посилання Дочірнього підприємства "ОРІОНІНВЕСТ" на постанову Верховного суду України від 03.03.2011р. у справі №6-13цс12, оскільки обставини, встановлені судами у зазначеній справі є відмінними від тих, які встановлені в межах даної справи, відтак, і висновки Верховного суду України у справі №6-13цс12 не можуть бути обов'язковими для судів під час розгляду позовних вимог позивача в межах даної справи. Натомість При цьому, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що згідно положень чинного в Україні процесуального законодавства рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні ним положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що решта доводів, викладених у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин та не впливають на правильні вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій у цій справі щодо відмови у припиненні поруки на підставі ч.1 ст.599 Цивільного кодексу України, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "ОРІОНІНВЕСТ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. у справі №910/17605/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.Г. Дунаєвська

В.І. Саранюк