ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 910/15666/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини Олександрівнина постанову відКиївського апеляційного господарського суду 09.11.2015у справі Господарського суду№ 910/15666/15 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини ОлександрівнидоДочірнього підприємства з 100 відсотковим іноземним капіталом "Офіс Солюшнз Україна"простягнення коштіву судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Ковалевський А.В.;- відповідача Кравченко Р.М.;ВСТАНОВИВ:

18.06.2015 Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини Олександрівни звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства з 100 відсотковим іноземним капіталом "Офіс Солюшнз Україна" про стягнення попередньої оплати у розмірі 827 703, 48 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі № 910/15666/15 (суддя Головатюк Л.Д.) стягнуто з Дочірнього підприємства з 100 відсотковим іноземним капіталом "Офіс Солюшнз Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 827 703, 48 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/15666/15 (колегія суддів у складі: Зеленін В.О. - головуючий суддя, судді Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.) скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі № 910/15666/15, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини Олександрівни звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/15666/15, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дочірнє підприємство з 100 відсотковим іноземним капіталом "Офіс Солюшнз Україна" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини Олександрівни залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/15666/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача до відповідача про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач на виконання умов додаткового договору № 4 до договору поставки меблів № OS-F-14OF2353 від 03.11.2014 отримав від позивача попередню оплату в розмірі 827 703, 48 грн., проте Дочірнє підприємство з 100 відсотковим іноземним капіталом "Офіс Солюшнз Україна" всупереч умовам додаткового договору меблі не поставило, при цьому попередню оплату не повернуло.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (покупцем) та Дочірнім підприємством з 100 відсотковим іноземним капіталом "Офіс Солюшнз Україна" (постачальником) був укладений договір поставки меблів рамковий № OS-F-14OF2353 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити меблі (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити грошові кошти за вказаний товар в порядку та на умовах договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що товар за цим договором поставляється партіями. Найменування, кількість, комплектність кожної окремої партії товару, а також ціна (вартість) товару узгоджується сторонами в відповідному додатковому договорі (специфікації), що є додатком до договору та його невід'ємною частиною.

Статтею 4 договору сторони визначили умови платежів. Так, згідно із п. 4.1 договору оплата ціни (вартості) партії товару за договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника, зазначений у п. 13.1 договору, в наступному порядку: 50 % суми ціни (вартості) партії товару за договором на умовах попереднього платежу протягом 5 банківських днів від дати підписання відповідного додаткового договору; 15 % суми ціни (вартості) партії товару за договором на умовах проміжного платежу протягом 40 календарних днів від дати підписання відповідного додаткового договору; 15 % суми ціни (вартості) партії товару за договором на умовах проміжного платежу протягом 60 календарних днів від дати підписання відповідного додаткового договору; інші 20 % суми ціни (вартості) партії товару за додатковим договором протягом 5 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на партію товару. Даний пункт договору застосовується з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 2.6, 3.3 та 8.1 договору.

Строк дії договору відповідно до п. 11.1 становить 13 місяців, до 03.12.2015.

Покупець має право розірвати договір у випадку, передбаченому чинним законодавством України, а також якщо внаслідок винних дій постачальника порушені строки, передбачені п. 2.1 договору. Повідомлення про розірвання направляється у письмовому вигляді на адресу постачальника, вказану в договорі, із зазначенням дати розірвання договору. В такому випадку постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення повернути покупцю отримані ним грошові кошти за замовлений та непоставлений товар (п. 11.2 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору між сторонами були підписані наступні додаткові договори: додатковий договір № 1 від 03.11.2014, додатковий договір № 2 від 03.11.2014, додатковий договір № 3 від 05.11.2014 та додатковий договір № 4 від 16.12.2014.

Згідно із додатковим договором № 4 від 16.12.2014 сторони погодили (п. 1.2 додаткового договору № 4), що поставка та встановлення партії товару здійснюється постачальником за наступним графіком: Партія 1. 69 робочих місць - 30 днів з дати здійснення платежу згідно із п. 4.1.1 договору. Партія 2. 100 робочих місць - 9 днів з дати поставки партії 1. Партія 3. 100 робочих місць - 9 днів з дати поставки партії 2. Партія 4. 100 робочих місць - 9 днів з дати поставки партії 3. Інші меблі протягом 40 календарних днів, від дати здійснення покупцем попередньої оплати в порядку та сумі, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.3 додаткового договору № 4 вартість (ціна) партії товару за додатковим договором № 4 складає 1 034 629,36 грн., з яких: вартість товару складає 862 191, 13 грн., крім того ПДВ 20 % - 172 438, 23 грн.

Перелік, кількість, характеристики та вартість товару, поставка якого була обумовлена сторонами в додатковому договорі № 4, були визначені сторонами в специфікації № 4 від 16.12.2014, яка є невід'ємною частиною додаткового договору № 4.

Відповідно до умов договору та додаткового договору № 4 відповідачем 12.01.2015 було виставлено рахунок № 14OF2553/4 на суму 827 703, 48 грн. (80 % вартості додаткового договору, що відповідає сукупно 1-3 платежам).

15.01.2015 позивачем було оплачено відповідачу 827 703, 48 грн. в якості авансового платежу за офісні меблі згідно із рахунком № 14OF2553/4 від 12.01.2015, за додатковим договором № 4, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру № 2032 від 15.01.2015.

24.03.2015 позивач надіслав на адресу відповідача лист з повідомленням про розірвання з 25.03.2015 договору та вимогою про повернення попередньої оплати за товар, визначений додатковим договором № 4 в сумі 827 703, 48 грн. у зв'язку із непоставкою товару в термін визначений додатковим договором № 4.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, встановивши, що позивачем відповідно до умов додаткового договору № 4 до договору поставки меблів № OS-F-14OF2353 від 03.11.2014 здійснено попередню оплату товару; натомість, відповідач не здійснив поставку товару обумовленого в додатковому договорі № 4; 24.03.2015 позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути суму попередньої оплати; беручи до уваги те, що вказані вимоги позивача відповідають положенням частини другої статті 693 ЦК України; дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати за непоставлений товар, та правомірно задовольнив позов.

Водночас, суд апеляційної інстанції приймаючи постанову у справі не навів доводів, за якими не погодився з висновками суду першої інстанції, тобто не спростував їх, а відтак припустився порушення та неправильного застосування норм процесуального права (приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності).

Так, зокрема, апеляційний господарський суд не спростував висновок суду першої інстанції про те, що зобов'язання за додатковими договорами №№ 1, 2, 3 не впливають на правовідносини, які склалися між сторонами на підставі додаткового договору № 4, відповідно до якого сторони обумовили як обов'язок покупця частково оплатити товар до його передання продавцем так і встановили строки передання продавцем товару покупцеві.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначаючи про те, що на виконання умов додаткового договору № 4 відповідач виготовив комплекти меблів, які розроблені по узгодженим із позивачем індивідуальним проектам та знаходяться на складі відповідача не врахував, що умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю; а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати; можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 43/308-10.

Посилання Дочірнього підприємства з 100 відсотковим іноземним капіталом "Офіс Солюшнз Україна" на те, що ним відповідно до вимог ч. 3 ст. 538 ЦК України та положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зупинено виконання свого обов'язку з поставки товару не приймаються до уваги колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки ч. 3 ст. 538 ЦК України передбачено право сторони у зобов'язанні, зокрема, зупинити виконання свого обов'язку у разі невиконання другою стороною у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, водночас, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що саме позивач свій обов'язок у зобов'язанні щодо перерахування відповідачу попередньої оплати у розмірі 827 703, 48 грн. (80 % вартості додаткового договору, що відповідає сукупно 1-3 платежам) на підставі виставленого відповідачем рахунку № 14OF2553/4 від 12.01.2015 згідно із додатковим договором № 4 виконав у повному обсязі. При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу відповідача, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить будь-якої заборони щодо виконання відповідачем свого обов'язку перед банком з поставки товарів.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/15666/15.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі № 910/15666/15 залишити в силі.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ