ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року Справа № 910/15532/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКравчука Г.А., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід01.12.2015у справі№910/15532/15Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доЖитлово-будівельного кооперативу "Зварювальник"простягнення суми,
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) просило з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог стягнути з Житлово-комунального підприємства "Зварювальник-2" (далі - відповідач) 109 130,11 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 154 940,89 грн. інфляційної складової боргу та 21 007,76 грн. трьох відсотків річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача виникла заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеного між сторонами, у зв'язку з чим позивач нарахував згідно статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три відсотки річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.), провадження в частині стягнення 15 000,00 грн. припинено, в іншій частині позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 94 130,11 грн. основного боргу, 21 007,76 грн. трьох процентів річних, 154 940,89 грн. збитків від інфляції, вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі рішення, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Сторони відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 №1641361, відповідно до умов якого позивач - постачальник постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання "Абонентом" теплової енергії проводиться по приладах обліку та розрахунковим способом.
П. 5.5 зазначеного договору передбачено, що при відсутності приладів обліку кількість теплової енергії, що відпущена абоненту визначається енергопостачальною організацією розрахунковим способом.
За змістом п. 5.6 договору у випадку підключення абонента без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту з приладом обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеного за приладами обліку центрального теплового пункту, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до центрального теплового пункту, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється абоненту - пропорційно його договірним навантаженням.
Додатком 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 5 вказаного Додатку сторони обумовили порядок розрахунків за теплову енергію, згідно з яким відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати у районному відділі теплозбуту №6 за адресою: вул. Закревського, 14 рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник "Енергопостачальній організації" протягом 2-х днів з моменту їх одержання. Сплату за вказаними документами відповідач виконує не пізніше 25-го числа поточного місяця.
Згідно з п. 10 додатку №2 до договору, сплату за вказаними документами відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Вказаний договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2001, та, як обумовлено його п.8.4, може вважатися пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів припинення договору в установленому порядку судам не надано.
На виконання умов договору позивачем у період з 01.10.2012 01.05.2015 поставлено відповідачу теплову енергію, що підтверджується копіями облікових карток відповідача та відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період.
Разом з тим, відповідач, в строк, визначений договором, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлену теплову енергію у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим, за ним на час звернення з даним позовом рахувався борг в розмірі 109 130,11 грн., а після його часткового погашення відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, борг становив 94 130,11 грн.
Частково задовольняючи позов місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що дослідженими доказами підтверджено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем із оплати за постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.2012 01.05.2015, яку він має оплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.
У касаційній скарзі відповідач як на підставу для скасування судових рішень посилається на те, що у порушення умов договору та чинного законодавства йому не надавались розрахунки фактично спожитої теплової енергії.
Разом з тим, судами встановлено, що умовами Додатку №4 (а.с.23) до Договору сторони обумовили порядок розрахунків за теплову енергію, згідно якого відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Закревського 14 рахунок -фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник "Енергопостачальній організації" протягом 2 днів з моменту їх одержання. Сплату за вказаними документами Відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Таким чином наведені доводи відповідача не ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи і не спростовують цих обставин, оскільки не дають правових підстав для висновку, що розрахунки за фактично спожиту теплову енергію здійснюються інакше, ніж у наведеному зазначеними умовами Додатку №4 до Договору, порядку.
Відповідно ж до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вказаних обставин зобов'язання відповідача мало виконуватися відповідно до наведених положень Додатку №4 до Договору.
Крім того, відповідач як на підставу для скасування судових рішень посилається на власні розрахунки, наведені у касаційній скарзі, та наводить перелік доказів, із зазначенням аркушів справи.
Згідно ж приписів статті 111 ч.2 Господарського процесуального кодексу України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи. Кожна сторона, відповідно до приписів статті 33 цього кодексу, повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції, оскільки, з урахуванням приписів статті 111 ч.2, статті 1117 вказаного кодексу, у касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання щодо встановлення обставин справи, які не були встановлені у рішенні або постанові чи відхилені судами, а також щодо прийняття та перевірки доказів.
У зв'язку із наведеним доводи у цій частині не можуть бути підставою для перевірки доказів, досліджених судами, а відтак і для скасування судових рішень.
Окрім того, доводи, викладені у касаційній скарзі, про те, що у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 за № 444, згідно з якою для проведення розрахунків з енергопостачальниками повинні бути відкриті спеціальні рахунки, тому, як зазначає відповідач, він не міг проводити оплат за Договором, також були доводами апеляційної скарги та досліджені судом апеляційної інстанції, і цим судом встановлено, що згідно довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію (а.с.10-12) відповідач сплачував за надані послуги, проте не в повному обсязі.
Вказані обставини не спростовані особою, що звернулась із касаційною скаргою.
Таким чином доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.12.2003 зі справи "Рябих проти Росії" повноваження вищих судів щодо перегляду судових рішень мають використовуватись задля виправлення судових помилок, а не для перегляду справи вищим судом.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже з урахуванням наведених вище положень законодавства та приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перегляд справи з наведених вище підстав здійснено судом апеляційної інстанції, а суд касаційної інстанції згідно вказаних приписів норм права та положень статті 111 ч.1 п.4 наведеного кодексу, перевіряє наявність чи відсутність порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій.
Таким чином доводи, викладені у касаційній скарзі, які спрямовані на перегляд справи вищим судом не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги.
За вказаних обставин суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав вважати, що апеляційний господарський суд порушив чи неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі Господарського суду міста Києва №910/15532/15, залишити без змін.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
Судді Г.А. Кравчук
А.Г. Полянський