ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 908/5112/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2015у справі№ 908/5112/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомКомунального підприємства "Водоканал"доДержавного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"простягнення 1111137,58 грн.за участю представників сторін:

позивача: Лапченко І.А., дов. ід 11.01.2016 № 18

Гриценко О.І., дов. від 18.02.2016 № 59

Ялова О.І., дов. від 15.03.2016 № 63

відповідача: Лебедюк І.А., дов. від 18.01.2016 № 10

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Водоканал" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про стягнення 1111137,58 грн. заборгованості за договором № 17/359 від 01.12.2009 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.02.2015 у справі № 908/5112/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015, позовні вимоги Комунального підприємства "Водоканал" задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь позивача 1111137,58 грн. заборгованості, а також судовий збір у розмірі 22222,75 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 у справі № 908/5112/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.07.2015 у справі № 908/5112/14 (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь Комунального підприємства "Водоканал" 1111137,58 грн. заборгованості, а також судовий збір у розмірі 22222,75 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Татенко В.М., суддів Ломовцева Н.В., Чернота Л.Ф.) рішення Господарського суду Запорізької області від 29.07.2015 у справі № 908/5112/14 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Комунального підприємства "Водоканал" до Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про стягнення 1111137,58 грн. відмовлено; стягнуто з Комунального підприємства "Водоканал" на користь Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 11111,38 грн.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство "Водоканал" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 908/5112/14, рішення Господарського суду Запорізької області від 29.07.2015 у цій справі залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги умови укладеного сторонами договору та місцевих правил приймання стічних вод щодо визначення обсягу стоків; зроблено хибний висновок щодо безпідставності застосування позивачем датчику тиску для визначення обсягу стоків, оскільки показання датчику не використовувалися для визначення розрахунків між сторонами.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2009 між Комунальним підприємством "Водоканал" та Казенним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат", правонаступником якого є Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (Абонент) був укладений Договір № 17/359 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації з відповідними додатками до нього і подальшими змінами та доповненнями (далі - Договір), відповідно до умов якого Водоканал забезпечує Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчику: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, а Абонент зобов'язується оплачувати отримані послуги, передбачені Договором.

Згідно із Додатковою угодою № 2 від 19.07.2010 Договору сторони дійшли згоди продовжити термін дії Договору, встановивши його з 01.01.2011 по 31.12.2014.

Пунктом 3.2.5 Договору визначено, що при порушенні абонентом Правил користування (пункти 4.2, 5.18, 7.6 та інші) витрати питної води і об'єм стічних вод визначається розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 3.3 та 3.4 Правил користування.

Відповідно до п. 3.2.6 Договору абонент зобов'язаний забезпечувати представникам Водоканалу можливість проводити обстеження водопровідних і каналізаційних систем, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання і т.д. та складати акти про результати цих обстежень у будь-який час доби.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 15.04.2013 позивачем в присутності представників відповідача було здійснено перевірку водогосподарської діяльності відповідача по майданчику: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, за результатами проведення якої був складений Акт № 177-ТІ.

В ході проведення перевірки було встановлено, що відповідач має два джерела водопостачання: від Комунального підприємства "Водоканал" (питна вода) та від Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь" (технічна вода).

Питна вода по основному майданчику відповідача згідно з розрахунком водогосподарського балансу на 2013 рік витрачається на господарсько-побутові потреби і з метою використання у виробництві.

Технічна вода від Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь" по основному майданчику використовується на господарсько-побутові потреби та передається іншим споживачам. Обсяги водоспоживання технічної води визначаються згідно із засобами обліку, контроль за технічним станом яких здійснює Відкрите акціонерне товариство "Запоріжсталь". Технічна вода використовується по прямоточній, поворотно-оборотній системах, а також має місце водокористування без повернення. Розрахунок водогосподарського балансу використання технічної води на виробничі (технологічні) потреби відповідачем в ході проведення перевірки пред'явлений не був.

На підставі відомостей, що містяться у Акті № 187-ТІ від 17.04.2013 встановлено, що водовідведення в міську каналізацію, відповідно до умов договору, визначається розрахунковим шляхом у відповідності до наданого Державним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" розрахунку водогосподарського балансу на 2013 рік і складає: 83,5% від водопостачання питною водою на власні потреби; 97% від водопостачання питною водою субабонентів Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"; 50,97 м.куб/добу - стоків технічної води на власні потреби; 52,318 м.куб./добу - технічної води субабонентів. Також перевіркою встановлено, що основний майданчик відповідача облаштований трьома системами каналізації: госпфекальною, виробничою і ливневою.

Згідно із Актом № 177-ТІ від 17.04.2013 перевірити фактичний обсяг стоків технічної води неможливо, у зв'язку із тим, що позивач не здійснює контроль технічного стану засобу обліку технічної води; водопостачання технічною водою здійснюється по прямоточній та поворотно-оборотній системах; відсутність засобу обліку на скиді стоків в ливневий колектор.

Як зазначено в Акті № 177-ТІ від 17.04.2013 скид стічних вод основного майданчику Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" в міську каналізацію здійснюється по одному випуску за допомогою відомчої насосної фекальної станції (НФС), облік стоків на випуску відсутній.

З метою визначення фактичного (середньодобового) обсягу стічних вод, що скидаються в міську каналізацію на напірному трубопроводі, в приміщенні НФС на випуску каналізації відповідача в каналізацію Комунального підприємства "Водоканал" був встановлений датчик тиску Danfoss МВС 3000 з реєстратором показань "Січ РП 2".

В результаті здійснення замірів, що виконувалися без перерви з 10 год. 27 хв. 04.04.2013 по 11 год. 00 хв. 09.04.2013, було розраховано, що середньодобовий обсяг стічних вод, що скидаються в міську каналізацію, склав 1301,52 м.куб./добу, що дорівнює 54,23 м.куб./годину, тоді як згідно Актів за питну воду та послуги каналізації обсяг стічних вод, скинутих в міську каналізацію за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 склав 786 м.куб/добу, що дорівнює 32,76 м.куб/годину.

Актом № 177-ТІ від 17.04.2013 було встановлено, що різниця між фактичним обсягом стічних вод, що скинуті відповідачем в міську каналізацію, та розрахунковим обсягом відповідно до розрахунку водогосподарського балансу на 2013 рік складає 21,47 м.куб./годину або 515,28 м.куб./добу.

Вказаний акт був підписаний представниками позивача та представниками відповідача з викладенням особистої думки головного енергетика Петрика О.В., згідно із якою до встановлення стаціонарного засобу обліку на НФС об'ємний шлях визначення витрат Комунальним підприємством "Водоканал" викликає сумнів, оскільки за даними відповідача добовий обсяг стічних вод змінюється від 880 до 1100 м.куб.

Апеляційний господарський суд визначив, що відповідачем був направлений позивачеві лист № 06-04-05/212 від 17.04.2013, в якому відповідач наполягав на тому, що пред'явлений позивачем завищений обсяг стоків, визначений шляхом встановлення датчику тиску Danfoss МВС 3000 з реєстратором показань "Січ РП 2", не може бути прийняти за основу, оскільки заміри фактичного скиду стоків, здійснені відповідачем з використанням встановленого приладу обліку освітлених стоків "Ергомера-125" мають різні покази в обсягах.

На підставі обставин, які були встановлені в Акті № 177-ТІ від 17.04.2013, Комунальним підприємством "Водоканал" був складений Акт № 187-ТІ від 17.04.2013, в якому зафіксований факт надання абонентом недостовірного розрахунку водогосподарського балансу, а також зобов'язано відповідача:

- замовити технічні умови і розробити проектну документацію на встановлення комерційних приладів обліку на системах водопостачання і водовідведення на межах балансової приналежності водопровідних і каналізаційних мереж. Строк: до 01.05.2013;

- відкоригувати і погодити з Комунальним підприємством "Водоканал" розрахунок водогосподарського балансу на 2013 рік у відповідності з фактичним водовідведенням. Строк: до 24.04.2013;

- розробити і узгодити з КП "Водоканал" схему розподілу зон балансової приналежності водопровідно-каналізаційних мереж у відповідності з вимогами Правил. Строк: до 17.05.2013.

Акт № 187-ТІ від 17.04.2013 був підписаний представниками позивача та представниками Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" із зазначенням про особисту думку головного енергетика Петрика О.В., викладену в Акті № 177-ТІ від 17.04.2013.

30.04.2013 представниками Комунального підприємства "Водоканал" в присутності представників Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" складений Акт № 187/1-ТІ, в якому зазначено, що відповідач має два джерела водопостачання: питна вода від Комунального підприємства "Водоканал", технічна вода від Відкритого акціонернго товариства "Запоріжсталь".

В Акті № 187/1-ТІ від 30.04.2013 зазначено, що в ході проведення Комунальним підприємством "Водоканал" перевірки було встановлено, що наданий Державним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" розрахунок водогосподарського балансу на 2013 рік не відповідає дійсності, а саме: не врахований цех № 9; цех № 8 законсервований, тому відсутнє водопостачання, що не повертається, на охолодження кондиціонерів; коефіцієнт використання та час роботи душових не відповідає графіку роботи; вказані нижче обсяги технічної води, що використовується на госппобутові потреби в систему госпфекальної каналізації та ін.

Крім того, в Акті № 187/1-ТІ від 30.04.2013 зазначено, що скидання стічних вод по основному майданчику відповідача в міську каналізацію здійснюється за допомогою НФС по напірному трубопроводу діаметром 300 мм.

На підставі п. 3.16 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України у зв'язку із наданням відповідачем недостовірних даних по обсягам стічних вод, що скидаються в мережу міської каналізації, в Акті № 187/1-ТІ від 30.04.2013 позивачем виконано розрахунок обсягу стічних вод по пропускній спроможності каналізаційного колектору відповідача діаметром 300 мм при швидкості руху стічних вод в ньому 2,0 м/сек. та дією повним перерізом на протязі 24 години/добу за період скиду стічних вод з 01.01.2013 по 30.04.2013.

Цей Акт був підписаний представниками Комунального підприємства "Водоканал", представники Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" з актом ознайомлені, від підпису відмовилися, про що в акті здійснено відповідний запис.

Згідно з вказаним розрахунком добовий обсяг стічних вод склав 12208,32 м. куб., а за період з 01.04.2013 по 30.04.2014 - 366249,60 м. куб.

На підставі Акту № 187/1-ТІ від 30.04.2013 позивачем був виставлений Акт-рахунок № 17 від 30.04.2013 на суму 1186648,70 грн. з ПДВ із розрахунку кількості стічних вод - 366249,60 м. куб. та тарифу на послуги з приймання стічних вод - 2,70 грн. без ПДВ. Акт-рахунок № 17 від 30.04.2013 був підписаний представниками позивача, представники відповідача з актом ознайомлені, від підпису відмовилися, про що в акті здійснено відповідний запис.

У зв'язку із відмовою відповідача від підписання зазначених актів, Акт № 187/1-ТІ від 30.04.2013 і Акт-рахунок № 17 від 30.04.2013 були направлені позивачем поштою з супровідним листом за вих. № 4626 від 08.05.2013.

Скасовуючи прийняті у справі судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України у постанові від 11.06.2015 вказав про те, що суди попередніх інстанцій не з'ясували суть порушення абонентом Правил користування, не звернули уваги, на здійснений позивачем розрахунок обсягу стічних вод по пропускній спроможності каналізаційного колектора Абонента, з урахуванням показників діаметру напорного трубопроводу каналізації, а не труби вводу, як це передбачено п. 3.3 Правил користування №190 та не визначили, чи є датчик тиску Danfoss МВS 3000 засобом вимірювальної техніки, який занесений до Державного реєстру або ж чи пройшов він державну метрологічну атестацію.

Вирішуючи спір по суті з урахуванням вищенаведених вказівок суду касаційної інстанції, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт виявленої позивачем у квітні 2013 року невідповідності дійсного обсягу стічних вод, що скидаються відповідачем у міську каналізацію, у зв'язку із чим позивачем правомірно здійснено розрахунок кількості скинутих стічних вод за пропускною спроможністю каналізаційного колектора.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком суду першої інстанції з тих підстав, що п.п. 3.15, 3.16 Правил користування не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах з огляду на відсутність у відповідача власних водозаборів, а тому позивачем безпідставно здійснено розрахунок обсягу стічних вод по пропускній спроможності каналізаційного колектора абонента; датчик тиску Danfoss MBS 3000 є оціночним устаткуванням і не є засобом вимірювальної техніки, який занесений до Державного реєстру чи пройшов державну метрологічну атестацію.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі є наявність чи відсутність у відповідача обов'язку оплати послуги з прийняття стічних вод, вартість яких розрахована позивачем відповідно до п. 3.16 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

Так, відповідно до п. 2.1 Правил користування договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно із п. 3.14 Правил користування у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно із умовами договору водокористування відповідача - облікове (розрахунок здійснюється за показами приладів обліку), водовідведення - розрахункове, об'єм стічних вод визначається відповідно до розробленого абонентом та узгодженого КП "Водоканал" розрахунком водогосподарського балансу.

Звертаючись із позовом у даній справі Комунальне підприємством "Водоканал" як на підставу нарахування плати за скид стічних вод посилається на п.п. 3.15, 3.16 Правил користування, розраховуючи обсяг стічних вод по пропускній спроможності каналізаційного колектора абонента.

Так, відповідно до п. 3.15 Правил користування споживачі, що мають власні водозабори і скидають стічні води до мереж централізованого водовідведення, при відсутності засобів обліку стічних вод подають виробнику дані про об'єм та показники якості стічних вод відповідно до умов договору.

У випадку ненадання споживачами інформації про обсяг стічних вод плата нараховується за визначеними обсягами водовідведення, зазначеними у договорі.

Як передбачено п. 3.16 Правил користування, якщо споживачі мають власні водозабори і у визначений строк не надіслали даних про обсяги скиду стічних вод до мереж водовідведення за попередній місяць або надіслали недостовірні дані щодо обсягів скиду, виробник відповідно до умов договору здійснює розрахунок оплати за скид стічних вод за розрахунками попереднього місяця або за пропускною спроможністю відповідних мереж споживачів.

Згідно із ст. 42 Водного кодексу України водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

При цьому згідно із визначенням основних термінів, що містяться у ст. 1 Водного кодексу України, водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у позивача відсутні власні водозабори, у зв'язку із чим колегія суддів погоджується із правомірним висновком апеляційного господарського суду про те, що п.п. 3.15, 3.16 Правил користування не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а визначення позивачем обсягу стічних вод відповідно до положень п. 3.16 Правил користування за пропускною спроможністю відповідних мереж відповідача є неправомірним.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції, їм дана належна правова оцінка, а тому вони відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 908/5112/14 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир