ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 908/477/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Саранюка В.І. Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" м.Запоріжжя на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року та рішенняГосподарського суду Запорізької області від 10.04.2015 року у справі№908/477/15-г Господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" м.Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м.Запоріжжя простягнення збитків в сумі 3 293 503 907,41 грн.

За участю представників:

від позивача: Вініченко С.В. (дов.№18-165 від 30.12.2015 року);

Юхименко М.П. (дов.№18-128 від 18.12.2015 року);

від відповідача: Білич Н.С. (дов.№53 від 21.12.2015 року);

Піх А.Б. (дов.№52 від 31.12.2015 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.2015 року у справі №908/477/15-г (суддя: Серкіз В.Г., Гончаренко С.А., Дьоміна А.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року у справі №908/477/15-г (судді: Скакун О.А., Колядко Т.М., Ломовцева Н.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення господарського суду Запорізької області від 10.04.2015 року у справі № 908/477/15-г залишено без задоволення; рішення господарського суду Запорізької області від 10.04.2015 року у справі №908/477/15-г залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не було доведено розміру упущеної вигоди, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненими збитками.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2015 року повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції без змін.

Представники позивача, у судовому засіданні, підтримали вимоги та доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.

Представники відповідача, у судовому засіданні, заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. №210/93 підстанція "Феросплавна-2" була передана до статутного фонду ВАТ "Запоріжжяобленерго". В свою чергу, ВАТ "Запорізький завод феросплавів" для потреб виробництва купувало електроенергію у ВАТ "Запоріжжяобленерго" згідно договору №3/552 від 01.04.1999р. Постачання електроенергії на ВАТ "Запорізький завод феросплавів" відбувалося через підстанції "Феросплавна-1" та "Феросплавна-2".

29.12.2009р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ВАТ "Запорізький завод феросплавів" був укладений договір оренди майна №1А/12-09, відповідно до умов якого ВАТ "Запоріжжяобленерго" передало в оренду ВАТ "Запорізький завод феросплавів" підстанцію "Феросплавна-2".

Пунктом 13.1 договору оренди сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його затвердження Наглядовою радою ВАТ "Запоріжжяобленерго" та діє до 31.12.2010р.

У разі подальшої необхідності дії договору, за умови відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення дії договору направленого іншій стороні не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії цього договору, договір вважається чинним на наступний календарний рік на тих же умовах. (п.13.2 Договору).

23.11.2010р. ВАТ "Запоріжжяобленерго" листами від 22.11.2010р. №001-029/7674 та від 23.11.2010р. №001-029/7678 повідомило ВАТ "Запорізький завод феросплавів", що не вважає за доцільне продовжувати строк дії договору оренди на наступний календарний рік і просить повернути майно підприємству, а також повідомило, що договір оренди закінчує свою дію 31.12.2010 р.

Позивач вважає, що в слід протиправної відмови ВАТ "Запоріжжяобленерго" в укладенні договору оренди підстанції "Феросплавна-2" з 01.01.2011р. або продовження дії договору №1А/12-09 від 29.12.2009р. стало зупинення виробничих потужностей заводу, які споживали електроенергію від підстанції "Феросплавна-2", що на думку позивача спричинило значні збитки підприємству, за період з 01.01.2011 року по 17.10.2012 року, оскільки через це суттєво збільшились тарифи на електроенергію та виробництво на печах, які підключені до підстанції "Феросплавна-2", що стало економічно невигідним.

Зокрема ПАТ "Запорізький завод феросплавів" вказував, що дія тарифу для споживачів 2 класу з 01.01.2011р. по 17.10.2012р., за яким здійснювалось придбання електроенергії зробило виробництво нерентабельним, внаслідок чого було завдано збитків на загальну суму 3 293 503 907, 41 грн., які полягають у наступному: 1. Недоотриманий прибуток внаслідок вимушеної зупинки роботи цеху № 4 ПАТ "Запорізький завод феросплавів" - 649 708, 53 грн. за період вимушеної зупинки з січня 2011р. по жовтень 2012р.; 2. Недоотримані доходи від реінвестування отриманого прибутку на депозит - 14 062 650 дол. США; 3. Понесені додаткові витрати та збитки за 2011-2012 роки - 903 746 000 грн.

Також позивач зазначав, що при визначенні розміру збитків підприємством були застосовані дані періодичного видання "CRU Bulk Ferroalloy Monitor", як підтвердження рівня ринкових цін на феросиліцій марки ФС75 та в подальшому рівень цін на ФС65 вираховувався згідно світової практики за пропорцією з урахуванням основного ціноутворюючого елементу в виробництві підприємства - кремнію. (Si)

Таким чином, позивач наводить ціну ФС65 за період з січня 2011р. по жовтень 2012р., яка була використана ним для розрахунку збитків, у гривні, що складає: - січень 2011 = 13 913, 26 грн., лютий 2011 = 14 218, 06 грн., березень 2011 = 14 590, 54 грн., квітень 2011 = 15 056, 08 грн., травень 2011 = 14 034, 92 грн., червень 2011 = 14 074, 96 грн., липень 2011 = 13 944, 28 грн., серпень 2011 = 13 014, 30 грн., вересень 2011 = 12 507, 69 грн., жовтень 2011 = 12 421, 10 грн., листопад 2011 = 12 348, 28 грн., грудень 2011 = 12 004, 93 грн., січень 2012 = 10 122, 85 грн., лютий 2012 = 10 372, 88 грн., березень 2012 = 10 360, 17 грн., квітень 2012 = 10 340, 99 грн., червень 2012 = 10 846, 78 грн., липень 2012 = 10 619, 80 грн., серпень 2012 = 9 734, 50 грн., вересень 2012 = 10 093, 77 грн., жовтень 2012 = 10 206, 45 грн.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. (ст.218 Господарського кодексу України).

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитки; протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки;причинний зв'язок між ними;вина.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Оскільки відсутні будь-які ознаки протиправної поведінки відповідача та те, що позивачем не було доведено розмір упущеної вигоди, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та спричиненими збитками, тому суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо пропуску строку позовної давності, суд касаційної інстанції зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо відмови у задоволенні позовних вимог та вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" м.Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2015 року у справі №908/477/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Саранюк

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко