ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 908/3945/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 908/3945/15 Господарського суду Запорізької області за позовом Приватного підприємства "Драг", м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич", Запорізька область, про стягнення суми,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

в с т а н о в и в:

У липні 2015 року позивач ПП "Драг" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Агрофірма "Славутич" про стягнення 122 513,83 грн.

Вказував, що 24.04.13 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений контракт № 19, згідно якого він зобов'язався здійснити поставку засобів хімічного захисту рослин (товар), а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості та за ціною, вказаною у відвантажувальних накладних, на визначених договором умовах.

Зазначав, що на виконання умов вказаного контракту здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 72 960 грн., що підтверджується видатковою накладною № 19 від 24.04.13.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач просив стягнути з відповідача 72 960 грн. основного боргу, 3 807,91 грн. 3 % річних та 45 745,92 грн. інфляційних втрат, а всього - 122 513,83 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25 серпня 2015 року (суддя Науменко А.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року (колегія суддів у складі: Ушенко Л.В. - головуючого, Гези Т.Г., Сгари Е.В.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з ТОВ "Агрофірма "Славутич" на користь ПП "Драг" 72 960 грн. основного боргу, 3 807,91 грн. 3 % річних, 45 745,92 грн. інфляційних втрат та 2 450,29 грн. судового збору.

Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого товару, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних втрат та 3 % річних.

У касаційній скарзі ТОВ "Агрофірма "Славутич", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 218, 219 ГК України, ст. 617 ЦК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині задоволення вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні означених вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.04.13 між ПП "Драг" (постачальником) та ТОВ "Агрофірма "Славутич" (покупцем) був укладений контракт № 19, згідно якого постачальник зобов'язався здійснити поставку засобів хімічного захисту рослин (товар), а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості та за ціною, вказаною у відвантажувальних накладних, на визначених договором умовах.

Згідно п. 2.1 контракту найменування, ціна та асортимент товару, поставленого за цим договором, вказуються у відвантажувальних накладних.

Загальна сума контракту становить 72 960 грн. (п. 2.3 контракту).

Пунктом 3.1 контракту покупець зобов'язався провести оплату не пізніше 01.10.13.

Датою поставки товару вважається дата відмітки покупця про отримання товару в накладній (п. 3.2 контракту).

Даний контракт набуває чинності з моменту його підписання і діє до виконання всіх зобов'язань обома сторонами (п. 10.1 контракту).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Судами встановлено, що на виконання умов вказаного контракту № 19 від 24.04.13, позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 72 960 грн. з ПДВ грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 19 від 24.04.13, проте відповідач оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 72 960 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши зазначені обставини та врахувавши вказані норми права, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого товару є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на форс-мажорні обставини як на підставу для звільнення відповідача від сплати інфляційних втрат та 3 % річних, не заслуговують на увагу суду, оскільки останні за своєю правовою природою є складовою частиною боргу, а не штрафними санкціями, які застосовуються до боржника за порушення ним договірних зобов'язань, тому правові підстави для звільненні відповідача від сплати інфляційних втрат та 3 % річних відсутні.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 908/3945/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик