ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року Справа № 908/3486/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Кочерової Н.О., Саранюка В.І.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" м.Дніпропетровськна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.12.2015 рокута рішенняГосподарського суду Запорізької області від 12.08.2015 рокуу справі№908/3486/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" м.ДніпропетровськдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Транс" в особі Голови ліквідаційної комісії Гуляєва Сергія Миколайовича м.Запоріжжяпрозобов'язання розглянути, визнати грошові вимоги у загальній сумі 85 171,99 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.08.2015р. у справі № 908/3486/15 (суддя: Носівець В.В.) в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача в сумі 85 171,99 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року у справі №908/3486/15 (судді: Дучал Н.М., Склярук О.І., Ушенко Л.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" задоволено частково; рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2015р. (підписано 19.08.2015р.) у справі №908/3486/15 скасовано в частині відмови у задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ-ТРАНС" в особі голови ліквідаційної комісії Гуляєва Сергія Миколайовича розглянути грошові вимоги позивача у загальній сумі 85171,99грн; прийнято нове рішення в цій частині. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ-ТРАНС" в особі голови ліквідаційної комісії Гуляєва Сергія Миколайовича (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд.18-В, код ЄДРПОУ 32817182) розглянути грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570) у загальній сумі 85 171,99 грн., в тому числі - заборгованість за кредитним договором № LVQGLON06281 від 23.09.2014р. в сумі 62 317,36 грн. (заборгованість за кредитом 57 804,28 грн., заборгованість за відсотками 3 433,78 грн.; заборгованість з пені 1 079,30 грн.); заборгованість за кредитним договором № LVQGLON06282 від 23.09.2014р. в сумі 22 854,63 грн. (заборгованість за кредитом 21 199,54 грн.; заборгованість за відсотками 1 259,39 грн.; заборгованість з пені 395,70 грн.); в іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2015р. (підписано 19.08.2015р.) у справі №908/3486/15 залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2015 року у справі №908/3486/15 та прийняти постанову про задоволення позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в повному обсязі, зобов'язавши ТОВ "Атлант-Транс" в особі голови ліквідаційної комісії Гуляєва Сергія Миколайовича - розглянути, визнати грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" у загальній сумі 85 171,99 грн., в тому числі - заборгованість за кредитним договором №LVQGLON06281 від 23.09.2014р. в сумі 62 317,36 грн. (заборгованість за кредитом 57 804,28 грн., заборгованість за відсотками 3 433,78 грн., заборгованість з пені 1 079,30 грн.); заборгованість за кредитним договором № LVQGLON06282 від 23.09.2014р. в сумі 22 854,63 грн. (заборгованість за кредитом 21 199,54 грн., заборгованість за відсотками 1 259,39 грн., заборгованість з пені 395,70 грн.).
В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.09.2014р. між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк) та ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" (позичальник) укладено кредитний договір № LVQGLON06281 (надалі кредитний договір № 1).
Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія (п. А.1. кредитного договору № 1).
Ліміт кредитного договору: 82 534,65 грн., у тому числі: у розмірі 77 619,67 грн. на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг № 32817182 (кредитний ліміт на поточний рахунок), укладеними між банком та ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" у розмірі 34,00 грн. для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна, шляхом перерахування за реквізитами, зазначеними у п. 2.1.1. цього договору, у розмірі 4 880,98 грн. на сплату судових витрат, передбачених п. 2.2.13, 2.3.13., 5.8. цього договору (п. А.2. кредитного договору № 1).
Відповідно до п. А.3 кредитного договору № 1 термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до цього договору). Відповідно до графіку зменшення поточного ліміту, остаточний термін повернення кредиту - 21.08.2015р. За користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23 % (п. А.6. кредитного договору № 1).
23.09.2014 р. між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк) та ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" (позичальник) укладено кредитний договір № LVQGLON06282 (надалі кредитний договір № 2).
Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія (п. А.1. кредитного договору № 2).
Ліміт кредитного договору: 30 904,47 грн., у тому числі: у розмірі 28 448,07 грн. на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг № 32817182 (кредит на гарантований платіж), укладеними між банком та ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" у розмірі 34,00 грн. для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна, шляхом перерахування за реквізитами, зазначеними у п. 2.1.1. цього договору, у розмірі 2 422,40 грн. на сплату судових витрат, передбачених п. 2.2.133, 2.3.13., 5.8. цього договору (п. А.2. кредитного договору № 2).
Відповідно до п. А3 кредитного договору № 2 термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до цього договору). Відповідно до графіку зменшення поточного ліміту, остаточний термін повернення кредиту - 21.08.2015р. За користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23 % (п. А.6. кредитного договору № 2).
У випадку порушення позичальником будь - якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,128 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються (п. А.7. кредитних договорів № 1, 2).
Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1. договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2. договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни (п. 1.1. кредитних договорів № 1,2).
Позичальник зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.4.1., 4.2., 4.3. договору. Повернути кредит у терміни, встановлені п.1.2., 2.2.14, 2.3.2., тощо (п. 2.2.1, 2.2.3. кредитних договорів № 1 та № 2).
Кредитні договори № 1, 2 вважаються укладеними з моменту їх підписання обома сторонами та діють в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цими договорами (п. 6.1. кредитних договорів № 1,2).
Пунктами 7.1 кредитних договорів № 1, 2 встановлено, що у випадку зміни правового статусу позичальника, реорганізації, зміни структури складу засновників останній зобов'язаний протягом трьох днів повідомити про це Банк. У випадку ліквідації позичальника останній зобов'язується включити представника Банку до складу ліквідаційної комісії для забезпечення майнових інтересів відповідно до цього договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (витяг станом на 22.07.2015р.) з 29.01.2015р. ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" знаходиться в стані припинення, головою комісії з припинення (ліквідатором) призначено Гуляєва Сергія Миколайовича, строк визначений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 03.04.2015р.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що 02.04.2015 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на адресу голови комісії з припинення (ліквідатора) Гуляєва С.М. ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" надіслано заяву з кредиторськими вимогами до ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" б/н від 01.04.2015р. Факт надсилання підтверджується фіскальним чеком № 4902711934594 від 02.04.2015р. та описом вкладення у цінний лист. В зазначеній заяві ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просив розглянути грошові вимоги Банка до ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" з оплати заборгованості за кредитними договорами № LVQGLON06281 та LVQGLON06282 від 23.09.2014р. в сумі 85 171,99 грн.; визнати грошові вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" з оплати заборгованості за кредитними договорами № LVQGLON06281 та LVQGLON06282 від 23.09.2014р. в сумі 85 171,99 грн.; включити грошові вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" в розмірі 85 171,99 грн. до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" й оплатити ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" суму заборгованості в розмірі 85 171,99 грн.; повідомити ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про результат розгляду його вимог до ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС".
Вимогу залишено відповідачем без реагування та задоволення, згідно зі ст.112 Цивільного кодексу України банком розцінено це як ухилення відповідача від розгляду заяви з кредиторськими вимогами, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 статті 105 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент прийняття рішення про припинення) учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Частиною 8 ст. 111 Цивільного кодексу України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається про прийняття 29.01.2015р. засновниками рішення про припинення. Кінцева дата заявлення кредиторських вимог - 03.04.2015 р. Позивач із заявою про включення його до реєстру кредиторів ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" звернувся 02.04.2015 року, що підтверджується фіскальним чеком № 4902711934594 від 02.04.2015р. та описом вкладення у цінний лист. Доказів про надсилання відповідачем відповіді на заяву позивача та про результати її розгляду відповідачем не надано. Позивач наполягає, що відповіді на заяву не отримував.
Відповідно до ч.3 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено що, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. ( рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів).
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. (зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 21.05.2012 року у справі №6-20цс11).
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернення ПАТ КБ "ПриватБанк" з даним позовом до суду є правомірним.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитні договори № LVQGLON06281 та № LVQGLON06282 від 23.09.2014р. укладені в письмовій формі, підписані сторонами, в установленому чинним законодавством порядку недійсними не визнані, а значить є чинними та підлягають виконанню, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" в особі голови ліквідаційної комісії Гуляєва С.М. розглянути грошові вимоги у загальній сумі 85 171,99 грн., в тому числі - заборгованість за кредитним договором № LVQGLON06281 від 23.09.2014р. в сумі 62 317,36 грн. (заборгованість за кредитом 57 804,28 грн., заборгованість за відсотками 3 433,78 грн., заборгованість з пені 1 079,30 грн.); заборгованість за кредитним договором № LVQGLON06282 від 23.09.2014р. в сумі 22 854,63 грн. (заборгованість за кредитом 21 199,54 грн., заборгованість за відсотками 1 259,39 грн., заборгованість з пені 395,70 грн.), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Проте, факт наявності заборгованості відповідача саме в заявленій сумі 85 171,99 грн. за кредитними договорами № LVQGLON06281 та № LVQGLON06282 від 23.09.2014р. не підтверджено позивачем належними доказами, оскільки відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України на вимогу суду кожна зі сторін витребувані докази до справи не надала, що унеможливлює задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання ТОВ "АТЛАНТ-ТРАНС" в особі голови ліквідаційної комісії Гуляєва С.М. визнати грошові вимоги у загальній сумі 85 171,99 грн., в тому числі - заборгованість за кредитним договором № LVQGLON06281 від 23.09.2014р. в сумі 62 317,36 грн. (заборгованість за кредитом 57 804,28 грн., заборгованість за відсотками 3 433,78 грн., заборгованість з пені 1 079,30 грн.); заборгованість за кредитним договором № LVQGLON06282 від 23.09.2014р. в сумі 22 854,63 грн. (заборгованість за кредитом 21 199,54 грн., заборгованість за відсотками 1 259,39 грн., заборгованість з пені 395,70 грн.).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року у справі №908/3486/15 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.В. Акулова
Судді: Н.О. Кочерова
В.І. Саранюк