ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 906/1159/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015у справі№ 906/1159/15 Господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 68597,81 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 13.10.2015) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Договором № б/н від 03.05.2012 у розмірі 55713,74 грн., з яких: 44375,67 грн. - заборгованість за кредитом, 7608,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3729,25 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.10.2015 у справі № 906/1159/15 (суддя Шніт А.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., судді Сініцина Л.М., Олексюк Г.Є.) позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 37786,67 грн. боргу за кредитом та 1827,00грн судового збору; відмовлено у позові у частині стягнення 6589,00 грн. основного боргу; 7608,82 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом та 3729,25 грн. пені; розстрочено виконання рішення у справі № 906/1159/15 в частині стягнення боргу в сумі 37786,67 грн. рівними щомісячними платежами згідно графіку до 31.10.2020.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19.10.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 902/1009/15 в частині відмови у стягненні частини суми заборгованості та розстрочки виконання рішення, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 6589,00 грн. основного боргу, 7608,82 грн. заборгованості по процентам та 3729,25 грн. пені.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на неврахування судами здійсненого позивачем перерахунку суми заборгованості відповідно до законодавства та ненадання повної оцінки обставинам справи при розстроченні виконання рішення.

11.03.2016 до Вищого господарського суду надійшов відзив Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на касаційну скаргу, в якому відповідач просить прийняті у цій справі судові рішення залишити в силі, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 03.05.2012 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (клієнт, відповідач) приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку складають Договір банківського обслуговування від 03.05.2012 (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови даного Договору.

Відповідно до умов зазначеного Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови).

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - Кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - Ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).

Згідно із п. 3.2.1.1.3 даних Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Як передбачено п. 3.2.1.1.8 Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода").

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших) (п. 3.2.1.1.6 Умов).

Пунктом 3.2.1.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Як визначено судами попередніх інстанцій, позивач свої зобов'язання за договором від 03.05.2012 виконав у повному обсязі, встановивши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 44500,00 грн., що підтверджується довідкою позивача від 24.06.2015.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно із п. 3.2.1.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (п.3.2.1.4.1.2 Умов).

Пунктом 3.2.1.4.1.3 Умов визначено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Підпунктом 3.2.1.4.1.3 Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Невиконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом стало підставою звернення позивача із позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 13.10.2015) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 55713,74 грн., з яких: 44375,67 грн. - заборгованість за кредитом; 7608,82 грн. - заборгованість по процентом за користування кредитом; 3729,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявою від 03.05.2012 про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитком печатки відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПАТ КБ "ПриватБанк" - договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Як з'ясовано місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідач в період з 05.06.2014 по 04.09.2014 здійснив погашення заборгованості на загальну суму 6589,00 грн., що підтверджується банківськими виписками на суму 365,00 грн. за червень 2014 та на суму 6224,00 грн. за вересень 2014, що не було враховано позивачем при визначенні суми заборгованості.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 37786,67 грн.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 7608,82 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у сумі 3729,25 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач відповідно до указу Президента України від 06.05.2014 № 545/2014 про часткову мобілізацію Збройних Сил України був призваний Коростишівським ОМВК та направлений у військову частину А2145 м. Новоград-Волинський з 05.06.2014 та з 15.01.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектору "Б".

Так, Законом України від 20.05.2014 № 1275 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" було внесено зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та доповнено статтю 14 цього закону пунктом 15, яким передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Взявши до уваги положення наведених законодавчих актів, враховуючи встановлені обставини перебування відповідача на військовій службі та нарахування позивачем процентів за користування кредитом та штрафних санкцій у вказаний період, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для нарахування процентів і пені за період проходження відповідачем військової служби, у зв'язку із чим відмовили у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вказаний висновок судів попередніх інстанцій відповідає встановленим фактичним обставинам справи і ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи скаржника щодо проведення ним перерахунку суми заборгованості відповідно до наведених вимог законодавства, колегією суддів відхиляються з огляду на неврахування позивачем сум часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором та зміни в односторонньому порядку з 01.07.2014 процентної ставки за користування кредитом.

Як передбачено п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно із п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарські суди повинні враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Як зазначено у п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013, у Господарському процесуальному кодексі України передбачено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (частина третя статті 121).

Розстрочка виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 ГПК Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Матеріали справи свідчать, що в ході розгляду справи відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, яка обґрунтована скрутним фінансовим становищем, яке виникло в результаті проходження військової служби в зоні Антитерористичної операції та демобілізацією, наявністю на утриманні двох неповнолітніх дітей, на підтвердження чого надав податкові декларації про майновий стан і доходи за 2 та 3 квартал 2015 року, з яких вбачається, що сума загального оподаткованого доходу від провадження господарської діяльності за вказаний період становить 0,00 гривень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із положеннями ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Врахувавши вищенаведені обставини проходження відповідачем військової служби в зоні АТО та пов'язаний із цим негативний фінансовий стан боржника, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що наведені обставини є в даному випадку виключними, місцевий господарський суд правомірно розстрочив виконання рішення суду в частині стягнення боргу в сумі 37786,67 грн.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 906/1159/15 Господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир