ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 904/1410/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Горка" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року у справі № 904/1410/15 за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Горка" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року заступник прокурора звернувся в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 1 622 160 грн., пені в сумі 65 153,06 грн., 50 286,96 грн. інфляційних сум та 3% річних у сумі 6 666,41 грн. у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати пайового внеску згідно з договором про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська від 25.12.2013 року № 423.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015 року (суддя Петрова В.І.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року (судді: Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 622 160 грн., пеню в сумі 65 153,06 грн., 50 286,96 грн. інфляційних сум та 3% річних у сумі 6 666,41 грн.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач Дніпропетровська міська рада вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною, та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу від прокурора та іншого позивача до суду не надходили.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 25.12.2013 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Горка" укладено договір № 423 про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська, предметом якого є здійснення оплати забудовником величини пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська шляхом перерахування грошових коштів до спеціального фонду міського бюджету у зв'язку з будівництвом льодового палацу в складі спортивно-оздоровчого комплексу, за адресою: вул. Космічна, 20.

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3. договору величина пайової участі згідно з розрахунком (додаток 1 до даного договору) становить 1 622 160 грн.

Кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі єдиним платежем або частинами за графіком, який є невід'ємною частиною договору (додаток 2 до договору).

Проведення остаточного розрахунку величини пайової участі здійснюється після надання забудовником документів про затвердження у встановленому порядку кошторисної вартості будівництва об'єкта, що вводиться в експлуатацію, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами або за фактичними показниками створених потужностей без застосування норм щодо граничного розміру пайової участі.

У додатку № 1 до договору наведено розрахунок пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська у будівництві льодового палацу в складі спортивно-оздоровчого комплексу, з урахуванням функціонального призначення об'єкта - ресторани, та його потужності - 2 400 кв.м.

Додатком № 2, який є невід'ємною частиною договору сторони погодили, що величина пайової участі підлягає сплаті до прийняття об'єкта в експлуатацію.

24.12.2014 року відповідач зареєстрував декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Завершення будівництва Льодового Палацу у складі оздоровчо-спортивного комплексу за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 20", що належить до ІІІ категорії складності, вказавши код об'єкта 1265.3, відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000 "Зали спортивні".

Показниками об'єкту є: адміністративна будівля літ.Ш1-3; будівля вентиляції літ.Ш2-3, прибудова літ.Ш3-5, прибудова (І-V пов.) (VI-VII пов.) літ.Ш4-7, прибудова літ.Ш5-1, балкон літ.ш, балкон з навісом літ.ш 1.

За змістом цієї декларації на об'єкті виконані всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи.

Предметом даного судового розгляду є вимоги заступника прокурора в інтересах держави в особі міської ради та її фінансово-економічного департаменту до замовника будівництва про стягнення заборгованості з оплати пайового внеску та пені, 3 % річних і індексу інфляції згідно з договором про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові обґрунтовано відсутністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати пайового внеску за спірним договором, оскільки подані відповідачем докази підтверджують відсутність у збудованому об'єкті закладів харчування.

Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення позову, виходив з доведеності обставин порушення відповідачем зобов'язання за договором з оплати пайового внеску замовника на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста до прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва.

Згідно з ч.ч. 1 - 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За абз. 1 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення.

Однак, дійшовши висновку про те, що у відповідача не виник обов'язок сплатити кошти пайової участі у зв'язку з відсутністю ресторану в завершеному будівництві Льодового палацу в складі спортивно-оздоровчого комплексу, суд першої інстанції не з'ясував підстав та умов звільнення замовника від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, та не навів норм матеріального права, які передбачають можливість такого звільнення в залежності від функціонального призначення об'єкта будівництва.

Крім того, судами обох інстанцій не було враховано умов п. 2.3 договору, за якими проведення остаточного розрахунку величини пайової участі здійснюється після надання забудовником документів про затвердження у встановленому порядку кошторисної вартості будівництва об'єкта, що вводиться в експлуатацію, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами або за фактичними показниками створених потужностей без застосування норм щодо граничного розміру пайової участі, та не навели їм правової оцінки.

До того ж, з огляду на зазначений п. 2.3 договору, суд першої інстанції необгрунтовано відхилив клопотання прокурора про витребування у відповідача документів про затвердження у встановленому порядку кошторисної вартості будівництва об'єкту, що вводиться в експлуатацію, а також проекту "Завершення будівництва Льодового палацу у складі оздоровчо-спортивного комплексу за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 20".

В той же час в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суди неповно з'ясували фактичні обставини справи щодо характеру будівництва спірного об'єкту та дійшли протилежних висновків як про відсутність, так і про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, судами не було враховано, що стаття 41 ГПК України передбачає для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, призначення господарським судом судової експертизи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Згідно із ст. 41 ГПК України проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями.

Так, місцевий господарський суд відмовляючи в позові, відхилив клопотання прокурора про призначення судової будівельно-технічної експертизи, обґрунтувавши такий висновок достатністю даних, зазначених у декларації про готовність об'єкту до експлуатації та технічному паспорті на збудований об'єкт, які підтверджують відсутність у збудованому Льодовому палаці зони громадського харчування.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції не розглянув доводів апеляційної скарги щодо безпідставного відхилення судом першої інстанції клопотання прокурора про призначення будівельно-технічної експертизи для вирішення питання встановлення чи спростування обставин наявності в задекларованому об'єкті будівництва зони громадського харчування, тим самим допустив порушення вимог ст. 105 ГПК України.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, як і суд першої інстанції, також не врахував положень п. 2 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не з'ясував дійсних обставин справи щодо наявності чи відсутності в побудованому відповідачем Льодовому палаці в складі спортивно-оздоровчого комплексу зазначених у додатку № 1 до договору ресторанів, обмежившись посиланням на існування грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором в узгодженій ними сумі.

Таким чином, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Горка" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015 року скасувати, і справу № 904/1410/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко