ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 903/719/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представника позивача Тютюнник С.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.08.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р.у справі № 903/719/14 Господарського суду Волинської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"доДержавного комунального підприємства "Луцьктепло"простягнення 3 536 768,53 грн ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.10.2014 р. у справі № 903/719/14 позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (надалі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", позивач), пред'явлені до Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (надалі - ДКП "Луцьктепло", відповідач) про стягнення 3 536 768,53 грн інфляційних втрат та 3% річних задоволено частково та стягнуто з ДКП "Луцьктепло" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3 536 758,67 грн, з яких 1 976 757,78 грн інфляційних втрат та 1 560 000,89 грн 3% річних, а також 70 735,17 грн витрат по сплаті судового збору; в частині стягнення 9,86 грн 3 % річних відмовлено.

На виконання зазначеного рішення суду видано наказ № 903/719/14-1 від 20.10.2014 р.

У грудні 2015 року ДКП "Луцьктепло" звернулось до Господарського суду Волинської області з заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 06.10.2014 р. у справі № 903/719/14 до 31 грудня 2016 р.

В обґрунтування зазначеної заяви ДКП "Луцьктепло" зазначено, що станом на день подання заяви судове рішення не виконано у зв'язку з безпрецедентно важким фінансово-економічним становищем, у якому знаходиться боржник з долученням до заяви довідок про дебіторську та кредиторську заборгованість, інформації по роботі з боржниками, звіт про фінансові результати на 30.09.2015 р., звернення МАРСТ «Укртеплокомуненерго».

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заперечувала проти задоволення заяви.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.08.2015 р. (суддя Пахолюк В.А.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. (головуючий суддя Мамченко Ю.А., судді Дужич С.П., Коломис В.В.) заяву ДКП "Луцьктепло" задоволено частково; виконання рішенням Господарського суду Волинської області від 06.10.2014 р. у справі № 903/719/14 відстрочено до 31.03.2016 р.

Не погодившись з рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішеннях судів попередніх інстанцій, обставинам справи, у зв'язку з чим просить суд касаційної інстанції їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ДКП "Луцьктепло" у наданні відстрочки виконання рішення Господарського суду Волинської області від 06.10.2014 р. у справі № 903/719/14.

ДКП "Луцьктепло" надало відзив на касаційну скаргу, в якій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що заява ДКП "Луцьктепло" про розстрочку виконання рішення обґрунтована перебуванням комунального підприємства в тяжкому фінансовому становищі, внаслідок якого стягнення суми заборгованості без надання розстрочки виконання рішення призведе до неспроможності підприємства вчасно погасити поточну заборгованість за спожитий природний газ, закупити матеріальні ресурси, необхідні для ремонту і відновлення теплових мереж, виконати податкові зобов'язання перед бюджетом, виплатити заробітну плату трудовому колективу, що ставить під загрозу безперебійне постачання теплової енергії споживачам обласного центру в поточному опалювальному сезоні та призведе до порушення прав та законних інтересів споживачів теплової енергії.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Як зазначено в п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із вищенаведеного, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають своєчасне виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фінансування відповідача та його витрати здійснюються суворо за цільовим призначенням, виконання судового рішення зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси територіальної громади, яку останній в певній мірі представляє, а тому, прийнявши до уваги фінансовий стан відповідача, враховуючи специфіку діяльності підприємства та опалювальний сезон, протягом якого теплова енергія максимально реалізується підприємством, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення, оскільки одночасне вилучення суми заборгованості може призвести відповідача до стану, який унеможливить здійснення діяльності підприємства.

Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано враховано заперечення ДК «Газ України», який звертав увагу на виняткові обставини, які склалися в ДК «Газ України» внаслідок несвоєчасної оплати боржниками заборгованості за спожитий природний газ, а також те, що ДК «Газ України» не є газовидобувною компанією, інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення в судовому порядку з своїх контрагентів у ДК «Газ України» не має, у зв'язку з чим задоволено заяву частково, а саме до 31.03.2016 р.

Враховуючи вищевикладене, а також наявні в матеріалах справи докази збитковості відповідача, Вищий господарський суд України вважає, що суд першої інстанції, використовуючи надане йому п. 6 ст. 83 та ст. 112 ГПК України право відстрочити рішення суду, обґрунтовано взяв до уваги майновий стан сторін та врахував їх інтереси, об'єктивно оцінив надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, виходячи із обставин економічного становища держави, дійшов правомірного висновку про винятковість даних обставин та задоволення клопотання відповідача частково шляхом надання відстрочення виконання рішення суду до 31.03.2016 р., а не до 31.12.2016 р., як просив відповідач.

Таким чином, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Судові витрати, пов'язані з оплатою касаційної скарги судовим збором, у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.08.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. у справі № 903/719/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І.Д. Кондратова

Суддя П.А. Гончарук

Суддя Л.В. Стратієнко