ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року Справа № 5016/3073/2012(20/83) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),
Дунаєвської Н.Г.,
Владимиренко С.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
фірми "Дісконт"
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 11.06.2015 року
та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 17.11.2015 року
у справі № 5016/3073/2012(20/83)
господарського суду Миколаївської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
фірми "Дісконт"
до відповідачів: 1) Українсько-Молдавського спільного
підприємства товариства з обмеженою
відповідальністю "Жемчужина";
2) Приватного підприємства "Бриз-Юг"
за участю третіх осіб із
самостійними вимогами: 1) Державного підприємства
"Віброприбор";
2) Фонду державного майна України
за участю третіх осіб, які
не заявляють самостійних
вимог на предмет спору,
на стороні відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю
"Перлина Чорномор'я";
2) Компанії "Лардіна Компані Лімітед"
за участю Прокуратури Миколаївської області
про визнання недійсним договору
за участю представників:
позивача - Семенова Ю.С.
відповідача - 1) ОСОБА_10., Маляренка Д.С.
2) не з"явились
третіх осіб (із самостійними
вимогами) - 1) не з"явились
2) Зубенка М.О.
третіх осіб (без самостійних
вимог) - 1) Сорочана В.В.
2) Сорочана В.В.
прокуратури - не з"явились
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Дісконт" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Українсько-Молдавського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" та Приватного підприємства "Бриз-Юг" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нерухомого майна - бази відпочинку "Жемчужина" від 23.10.2006 року.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.06.2015 року (суддя Смородінова О.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року (судді: Головей В.М., Діброва Г.І., Ліпчанська Н.В.), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Дісконт", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові акти першої й апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.
Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.03.2000 року Фондом державного майна України та Департаментом приватизації та управління державним майном Республіки Молдова затверджено Перелік документів, які розглядаються при визнанні права власності України та Республіки Молдова на об'єкти соціальної сфери відповідно до ст. 4 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності від 11.08.1994 року, ратифікованої Законом України від 12.07.2001 року № 2666-ПІ. База відпочинку "Жемчужина" включена до Переліку об'єктів, розташованих на території України, на які претендувала Республіка Молдова.
04.09.2002 року ДП "Віброприбор" звернулось до Міністерства промисловості Республіки Молдова та отримало дозвіл (№ 01/200 від 04.09.2002 року) спільно з ТОВ фірмою "Дісконт" приймати участь у створенні Українсько-Молдавського спільного підприємства шляхом передачі до статутного фонду активів бази відпочинку "Жемчужина".
Згідно статуту Українсько-Молдавського спільного підприємства ТОВ "Жемчужина", зареєстрованого 13.12.2002 року Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського виконкому за № 16363, засновниками вказаного товариства є: ТОВ "Фірма Дісконт" - 5 % у статутному фонді, що складає 28 330 грн., та ДП "Віброприбор" - 95 % у статутному фонді, що складає 538 297 грн. та яке передало до статутного фонду УМ СП ТОВ "Жемчужина" базу відпочинку "Жемчужина".
Протоколом загальних зборів засновників УМ СП ТОВ "Жемчужина" від 23.10.2006 року вирішено продати базу відпочинку "Жемчужина" ПП "Бриз-Юг".
23.10.2006 року між УМ СП ТОВ "Жемчужина" та ПП "Бриз-Юг" укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку "Жемчужина", згідно якого продавець, в особі директора ОСОБА_10., продав покупцю, в особі директора ОСОБА_9, майновий комплекс - базу відпочинку "Жемчужина", вартістю 600 000 грн., про що свідчить акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу - бази відпочинку "Жемчужина". Відповідно до п. 1.3. договору майно належить продавцю на праві власності, яке виникло у нього на підставі статуту й установчого договору, зареєстрованих 13.12.2002 року, і акта прийому - передачі майна, переданого учасниками до статутного фонду УМ СП ТОВ "Жемчужина" від 03.01.2003 року.
Також рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.11.2006 року у справі № 5/452/06, що набрало законної сили, задоволено позов ПП "Бриз-Юг" до УМ СП ТОВ "Жемчужина" про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2006 року. Право власності на майно зареєстровано за ПП "Бриз-Юг" 29.11.2006 року.
07.12.2006 року між ПП "Бриз-Юг" та ТОВ "Перлина Чорномор'я" укладено договір купівлі - продажу бази відпочинку "Жемчужина" і майно передано покупцю за актом приймання-передачі, а рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.12.2006 року у справі № 5/536/06 за покупцем визнано право власності на вказане майно, 11.01.2007 року базу відпочинку "Жемчужина" зареєстровано за ТОВ "Перлина Чорномор'я".
В подальшому ТОВ "Перлина Чорномор'я" відчужило вищевказане нерухоме майно Компанії "Лардіана Компані Лімітед", про що укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу комплексу від 29.01.2011 року та отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № 982585 від 01.04.2011 року, видане Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області, а також проведено державну реєстрацію речових прав, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 29516497 від 01.04.2011 року, виданий Березанським БТІ Березанського району Миколаївської області.
При цьому, назву бази відпочинку за рішенням виконавчого комітету Коблевської сільської ради № 82 від 08.09.2010 року змінено з "Жемчужина" на "Магнолія" та присвоєно нову адресу: вул. Морська, 153/1 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007 року у справі № 10/50/07 за позовом УМ СП ТОВ "Жемчужина" до ПП "Бриз-Юг" договір від 23.10.2006 року розірвано та визнано за УМ СП ТОВ "Жемчужина" право власності на цілісний майновий комплекс - базу відпочинку "Жемчужина".
В подальшому постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 року у справі № 10/50/07 рішення господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007 року в частині визнання договору розірваним залишено без змін, а в частині визнання за ТОВ "Жемчужина" права власності на цілісний майновий комплекс - базу відпочинку "Жемчужина" - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Дісконт" послалось на те, що, укладаючи спірний договір без погодження загальних зборів, керівник УМСП ТОВ "Жемчужина" перевищив свої повноваження. Крім того, позивач вказав на порушення відповідачами його корпоративних прав і законних інтересів, оскільки рішення загальних зборів УМСП ТОВ "Жемчужина" від 23.10.2006 року, на підставі якого укладена угода, визнані недійсними в судовому порядку, чим порушено його право, як засновника, на участь у реалізації майна цього товариства.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, вказав на наявність підстав для визнання недійсним спірного договору та порушення прав позивача, як засновника (учасників) УМСП "Жемчужина". Разом з тим, з"ясувавши наявність обставин пропуску позивачем строку позовної давності, відмовили в позові з цих підстав. При цьому, суди виходили з наступного.
Так, рішенням господарського суд Миколаївської області від 01.08.2008 у справі № 9/375/08 відмовлено в задоволенні позову ТОВ фірми "Дісконт" до УМСП ТОВ "Жемчужина", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства "Виброприбор", про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Українсько-Молдавського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина", оформленого протоколом від 23.10.2006 року. В подальшому постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 у справі № 9/375/08 вищевказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів УМСП ТОВ "Жемчужина", оформлене протоколом від 23.10.2006 року внаслідок порушення порядку їх скликання та проведення.
Відповідно до пп. 3.1., 5.2., 5.2.6., 6.1., 6.3.1. статуту УМСП ТОВ "Жемчужина" вищим органом товариства є збори учасників товариства. Збори учасників уповноважені приймати рішення з усіх питань, що стосуються діяльності товариства, зокрема, встановлення порядку розподілу прибутків і покриття збитків. До компетенції зборів учасників належить передача будь-якого питання виконавчому органу товариства. Директор є виконавчим органом, обирається зборами учасників, здійснює керівництво поточною діяльністю товариства в межах своїх повноважень, визначених установчими документами. Директор наділений повноваженнями по укладанню договорів Питання по відчуженню майна, що становить більше 50 % статуту товариства, мають право вирішувати лише загальні збори товариства (ст. 98 ЦК України).
Враховуючи положення статуту УМСП ТОВ "Жемчужина", директор УМ СП ТОВ "Жемчужина", укладаючи договір купівлі-продажу бази відпочинку від 23.10.2006 р., діяв з перевищенням повноважень, а тому суди попередніх інстанцій правильно вказали про те, що спірним договором купівлі-продажу здійснено реалізацію майна товариства (в розмірі 600 000 грн.) без належного погодження зборами учасників, що, відповідно, є підставою визнання його недійсним. Крім того, позивач, як учасник УМСП ТОВ "Жемчужина" з часткою у статутному фонді, що складає 5 %, позбавлений права отримання частки прибутку від статутної діяльності товариства, чим порушено його право.
Відтак, суди першої й апеляційної інстанцій вірно вказали на порушення, допущені при укладенні договору, передбачені ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, якими встановлено обов"язок особи, що вчиняє правочин, мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Проте, погодившись з доводами позивача щодо наявності факту перевищення повноважень директором УМ СП ТОВ "Жемчужина" в частині підписання спірного договору, що є підставою для визнання недійсним спірного договору, суди попередніх інстанцій правильно на підставі статті 267 ЦК України відмовили в позові внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності, врахувавши наявність заяви ПП "Бриз-Юг", поданої до суду 25.02.2013 року про застосування строків позовної давності та відмову ТОВ Фірма "Дісконт" в задоволенні позову.
В силу ст.ст. 256, 257, 261, 264, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач, як на підставу переривання строку позовної давності, послався на приписи чч. 1, 2 ст. 264 ЦК України.
Місцевий й апеляційний господарські суди встановили, що УМСП ТОВ "Жемчужина", починаючи з лютого 2007 року неодноразово зверталось з позовами про розірвання угоди та визнання права власності на нерухоме майно, що не заперечується сторонами.
Крім того, 09.06.2008 року господарським судом Миколаївської області порушено провадження у справі № 9/375/08 року за позовом ТОВ "Фірма "Дисконт" до відповідача УМСП ТОВ "Жемчужина", за участю третьої особи ДП "Віброприбор", про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом від 23.10.2006 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 р. вирішено спір про визнання недійсним рішення загальних зборів УМСП ТОВ "Жемчужина", оформленого протоколом від 23.10.2006 р.
Оскільки з 18.09.2008 року (дата прийняття апеляційною інстанцією рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів УМСП ТОВ "Жемчужина", оформленого протоколом від 23.10.2006 р., на підставі якого укладеного оспорюваний правочин) по 28.12.2012 року (дата подання позовної заяви у даній справі) пройшло більше 4 років, ТОВ "Фірма "Дисконт" пропустило строк звернення до суду за захистом свого порушеного права в силу ст. 257 ЦК України та ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 34 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо пропуску ТОВ фірми "Дісконт" строку позовної давності та відсутність обставин, які б йому перешкоджали своєчасно звернутись до суду з відповідним позовом згідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, що є підставою для відмови в позові.
Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарського суду Миколаївської області та Одеського апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення і постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дісконт" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року у справі № 5016/3073/2012(20/83) залишити без змін.
Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська С.В. Владимиренко