ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року Справа № 38/284
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної виконавчої служби Україниза скаргоюКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"на діїДержавної виконавчої служби Українина постановуДонецького апеляційного господарського судувід03.08.2015у справі№38/284Господарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"доКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"простягнення суми,
за участю
- виконавчої служби:Бардін І.С. (довіреність від 30.12.2015),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.03.2011 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (далі - стягувач) та стягнуто з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі - боржник) заборгованість в сумі 17 388 586,98 грн., пеню в сумі 482 595,05 грн., три відсотки річних в сумі 116 756,87 грн., інфляційні втрати в сумі 306 574,64 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
У квітні 2015 року боржник подав скаргу на дії Державної виконавчої служби України, де просив визнати неправомірними дії вказаного органу по винесенню постанови від 08.09.2014 ВП №26751181 про стягнення з нього виконавчого збору на суму 1 738 858,69 грн. та визнати недійсною вказану постанову як таку, що порушує права та законні інтереси боржника.
Скарга мотивована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження не надсилалась боржнику у встановлений законодавством спосіб, при цьому на дату винесення оскаржуваної постанови боржником було погашено заборгованість перед позивачем (стягувачем) і у примусовому порядку кошти на виконання судового рішення від 01.03.2011 не стягувались.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 (суддя Сушко Л.М.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Будко Н.В., судді Мартюхіна Н.О., М'ясищев А.М.), цю скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задоволено.
У касаційній скарзі Державна виконавча служба України просить скасувати вищевказані ухвалу та поставу судів попередніх інстанцій та залишити скаргу відповідача без задоволення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
У відзиві боржник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.
Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Донецької області від 01.03.2011 частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК" Донецькобленерго" та стягнуто з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", зокрема, заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 17 388 586,98 грн.
15.03.2011 на виконання судового рішення було видано відповідний наказ господарського суду.
27.05.2011 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 15.05.2011 №38/284 (ВП № 26751181) про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 17 388 586,98 грн.
Вказаною постановою боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання судового рішення та попереджено, що у випадку невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк його буде виконано в примусовому порядку та з боржника буде стягнуто виконавчий збір і витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій.
12.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №26751181 з примусового виконання наказу №38/284 до зведеного виконавчого провадження №41211546, яке здійснює Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у зв'язку із невиконанням боржником в 7-денний строк наказу №38/284, винесено постанову від 08.09.2014 ВП №26751181 про стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" виконавчого збору в сумі 1 738 858,69 грн.
Судами також встановлено, що згідно із договором №517Е/32 від 27.06.2012 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 №517 та платіжного доручення №1 від 24.09.2012 на суму 358 836 076,55 грн. Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" сплатило заборгованість за активну електроенергію в сумі 17 388 586,98 грн. за наказом №38/284 від 15.03.2011.
Боржник листом від 30.05.2014 за вих. №03/вх.1-152-14 повідомив, що ним самостійно погашено борг за рядом виконавчих проваджень на загальну суму 362 024 024,80 грн., надавши перелік відповідних справ.
При цьому встановлено, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України до 08.09.2014 (дата прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) не вчинялись дії, направлені на примусове виконання наказу №38/284 від 15.03.2011, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, свій висновок про задоволення скарги мотивував тим, що виконавчий збір стягується в разі виконання судового рішення у примусовому порядку із вчиненням відповідних дій і вираховується від фактично стягнутої державним виконавцем суми, а сплив строку, наданий для добровільного виконання судового рішення, не є тією достатньою підставою, з яким законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору.
Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції чинній на момент винесення оскарженої постанови, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
В частині другій статті 25 вказаного Закону зазначено, що у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Статтею 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. (ч.1) У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. (ч.3)
Відповідно до статті 32 наведеного Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
За приписами п.3.7.2 п.3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, в редакції чинній на момент винесення оскарженої постанови, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.
Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що виконавчий збір стягується з боржника виключно у разі невиконання останнім виконавчого документа у строк, встановлений державним виконавцем і лише після початку здійснення примусових дій державним виконавцем та з суми, яка залишилась несплаченою боржником самостійно. Із суми, яка сплачена боржником самостійно до початку здійснення примусових дій державним виконавцем, виконавчий збір не стягується.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015 зі справи №3-217гс14, та у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.07.2015 зі справи №6-785цс15, які відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України мають враховуватися судами.
Судами встановлено, що згідно платіжного доручення №1 від 24.09.2012 на суму 358 836 076,55 грн. боржник сплатив заборгованість за активну електроенергію в сумі 17 388 586,98 грн. за наказом №38/284 від 15.03.2011, при цьому встановлено, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України до 08.09.2014 (дата прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) не вчинялись дії, направлені на примусове виконання наказу №38/284 від 15.03.2011, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
За вказаних обставин дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 1 738 858,69 грн., та сама постанова є незаконними, як вірно вирішили суди попередніх інстанцій.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у справі Господарського суду Запорізької області №38/284, залишити без змін.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
Судді І.В. Алєєва
Г.П. Коробенко