ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 910/8445/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Могила C.К., розглянувши матеріали касаційноїскаргиприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.16у справігосподарського суду міста Києва №910/8445/16за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"доприватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС"простягнення 4 094,67грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

06.05.2016 приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" 4 094,67грн. В обгрунтування позовних вимог зазначали, що здійснивши страхувальнику виплату страхового відшкодування, страховик набув право регресної вимоги у сплаченій сумі такого відшкодування до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу на підставі ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст.993, 1191 ЦК України.

26.07.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 4 094,67грн. страхового відшкодування та судові витрати, мотивуючи законністю його вимог.

13.10.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Зубець Л.П., Алданова С.О., Шапран В.В.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у позові відмовлено повністю. Постанова суду апеляційної інстанції із застосуванням положень ст.ст.993, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст.12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" мотивована правомірністю виплати відповідачем суми страхового відшкодування позивачу, виходячи з вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, застрахованого транспортного засобу.

У касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" посилалися на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили постанову від 13.10.2016 скасувати, а рішення від 26.07.2016 залишити в силі. Стверджували, що виплативши страхове відшкодування, набули право зворотної вимоги до страховика (винної особи) в обсягах фактично понесених витрат страхувальника за вирахуванням франшизи.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 22.08.2013 між позивачем (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/6757943/9069/13, відповідно до умов якого страховик застрахував транспортний засіб марки Mitsubishi Lancer 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 за програмою страхування повне КАСКО. Страхова сума за договором становить 100 512,00грн. Вартість відновлювального ремонту розраховується без урахування фізичного зносу деталей. Строк дії договору становить 1 рік з 27.08.2013 по 26.08.2014.

12.08.2014 з вини водія ОСОБА_5, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.10.2014 у адміністративній справі №752/14491/14-п та не оспорюється в касаційній скарзі, по вул. Червоноармійській у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Mitsubishi Lancer ДН НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля Hyundai ДН НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5

Унаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль Mitsubishi Lancer ДН НОМЕР_1 та заподіяно його власнику матеріальну шкоду. Відповідно до ремонтної калькуляції №4609 від 25.09.2014, складеною за допомогою системи Audatex, вартість ремонту автомобіля склала 15 585,13грн., які були сплачені на рахунок ФОП ОСОБА_6 на підставі страхового акту №2300054607 від 06.10.2014 та заяви на виплату страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням від 07.10.2014.

Із матеріалів справи видно, що відповідач на вимогу позивача перерахував останньому 11 490,46грн., виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнту зносу деталей 0,3362%.

Часткова виплата приватним акціонерним товариством "Страхова Група "ТАС" за страховим полісом відшкодування приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Провідна" у сумі 11 490,46грн., тобто у розмірі матеріального збитку з урахуванням зносу (за вирахуванням ПДВ та франшизи), стала приводом для звернення останніх до суду з позовом про стягнення 4 094,67грн. різниці між сумою фактично виплаченою позивачем та відшкодованою відповідачем страхової виплати.

Відповідно до положень статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Положеннями ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із матеріалів справи видно, що автомобіль Mitsubishi Lancer ДН НОМЕР_1 випущений у 2008 році, строк його експлуатації на дату ДТП становить 6 років, тому при його оцінці у відповідності до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст.29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом п.12.1. ст.12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ні нормами законодавства, ані договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності. Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування на користь страхувальника у сумі без урахування фізичного зносу не суперечить положенням ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", із аналізу яких убачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди не стосуються позивача. Дії останнього не регулюються цим законом, тому правові підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відсутні.

Беручи до уваги викладене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з того, що позивач правильно визначив розмір страхового відшкодування на підставі рахунку на оплату №0000000864 від 25.09.2014 згідно ремонтної калькуляції №4609 від 25.09.2014.

Що стосується висновків апеляційного господарського суду, то вони не можуть бути визнані обгрунтованими та мотивованими з урахуванням ст.43 ГПК України, оскільки позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у межах обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страховиком шкоди цим третім особам. З урахуванням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, до застрахованого автомобіля не застосовується коефіцієнт зносу замінених складових. Отже відповідач не звільняється від відшкодування різниці між фактично понесеними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, при ухваленні якого правильно встановлені фактичні обставини справи на основі всебічного, повного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції суперечать установленим обставинам справи, вимогам закону, тому постанова від 13.10.2016 підлягає скасуванню, а рішення від 26.07.2016 - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задоволити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2016 у справі №910/8445/16 залишити в силі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 1 653,60грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЛ.В. Ковтонюк СуддяC.К. Могил