ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 910/15077/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКартере В.І., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 (головуючий суддя Алданова С.О., судді Ткаченко Б.О., Мартюк А.І.)на рішенняГосподарського суду міста Києваі від 03.10.2016 (суддя Марченко О.В.)у справі№ 910/15077/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив", 2. Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"провизнання недійсним договору,за участю представників: позивачаРижкова О.В.,відповідача-1не з'явились,відповідача-2Бахмут Л.М., Гаріна О.А.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі №910/15077/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016, відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору міни векселів № Д-09-05 від 29.07.2009.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 235 ЦК України, ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст.ст. 43, 47 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що обмін векселями при різній вексельній сумі не є договором міни.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача-1 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача-1.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача-2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 29.07.2009 ТОВ "Хімреактив" (сторона-1) і ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (сторона-2) було укладено договір міни, за умовами якого сторона-1 бере на себе зобов'язання в обмін на векселі, зазначені в п. 1.2 договору міни, передати у власність стороні-2 векселі з такими реквізитами:

№ вексельного бланку - АА 1834161; назва та код ЄДРПОУ векселедавця - ЗАТ "Білоцерківська теплоенергоцентраль", код ЄДРПОУ - 30664834; дата складання векселя - 19.12.2008; дата погашення векселя - за пред'явленням, не раніше 09.06.2015; номінальна вартість векселя - 40000000,00 грн.; вартість продажу - 25945494,43 грн.;

№ вексельного бланку - АА 1834162; назва та код ЄДРПОУ векселедавця - ЗАТ "Білоцерківська теплоенергоцентраль", код ЄДРПОУ - 30664834; дата складання векселя - 19.12.2008; дата погашення векселя - за пред'явленням, не раніше 09.06.2015; номінальна вартість векселя - 38000000,00 грн.; вартість продажу - 25002000,00 грн.;

№ вексельного бланку - АА 1834165; назва та код ЄДРПОУ векселедавця - ЗАТ "Білоцерківська теплоенергоцентраль", код ЄДРПОУ - 30664834; дата складання векселя - 19.12.2008; дата погашення векселя - за пред'явленням, не раніше 09.06.2015; номінальна вартість векселя - 27000000,00 грн.; вартість продажу, грн. - 20593000,00 грн.;

№ вексельного бланку - АА 1079864; назва та код ЄДРПОУ векселедавця - Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю", код ЄДРПОУ - 05389959; дата складання векселя - 29.07.2009; дата погашення векселя - за пред'явленням, не раніше 09.06.2015; номінальна вартість векселя - 44000000,00 грн.; вартість продажу - 28052126,65 грн.;

№ вексельного бланку - АА 1079869; назва та код ЄДРПОУ векселедавця - Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю", код ЄДРПОУ - 05389959; дата складання векселя - 29.07.2009; дата погашення векселя - за пред'явленням, не раніше 09.06.2015; номінальна вартість векселя - 5000000,00 грн.; вартість продажу - 4000000,00 грн.;

загалом 103592621,08 грн. (п. 1.1 договору міни).

Сторона-2 бере на себе зобов'язання в обмін на векселі, зазначені в пункті 1.1 договору міни, передати стороні-1 у власність векселі з такими реквізитами:

№ вексельного бланку - 613247316547; назва на код ЄДРПОУ векселедавця - Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів", код ЄДРПОУ - 14307251; дата складання векселя - 30.09.2005; дата погашення векселя - за пред'явленням, не раніше 01.02.2010; номінальна вартість векселя - 25000000,00 грн. з нарахуванням 15% річних з 01.02.2009; вартість продажу - 24754113,86 грн.;

№ вексельного бланку - 613247316548; назва та код ЄДРПОУ векселедавця - Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів", код ЄДРПОУ - 14307251; дата складання векселя - 30.09.2005; дата погашення векселя - за пред'явленням, не раніше 01.05.2010; номінальна вартість векселя - 25000000,00 грн. з нарахуванням 15% річних з 01.05.2009; вартість продажу - 25262380,47 грн.;

№ вексельного бланку - 613247316549; назва та код ЄДРПОУ векселедавця - Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів", код ЄДРПОУ - 14307251; дата складання векселя - 30.09.2005; дата погашення векселя - за пред'явленням, не раніше 01.09.2010; номінальна вартість векселя - 21888000,00 грн. з нарахуванням 15% річних з 01.09.2009; вартість продажу - 21888000,00 грн.;

№ вексельного бланку - АА 0815153; назва та код ЄДРПОУ векселедавця - ХК "АвтоКрАЗ", код ЄДРПОУ - 05808735; дата складання векселя - 30.07.2007; дата погашення векселя - за пред'явленням, не раніше 30.07.2008; номінальна вартість векселя - 31700000,00 грн.; вартість продажу - 31688126,75 грн.;

загалом 103592621,08 грн. (п. 1.2 договору міни).

Сторони за взаємною згодою встановили, що договірна ціна, за якою сторона-1 передає стороні-2 векселі, зазначені в п. 1.1 договору міни, дорівнює договірній ціні, за якою сторона-2 передає стороні-1 векселі, зазначені в п. 1.2 договору міни, а саме 103592621,08 грн., а тому грошові розрахунки за договором міни не виконуються (п. 1.3 договору міни).

Сторона-1 зобов'язується: прийняти векселі, зазначені в п. 1.2 договору міни, з підписанням акта приймання-передачі векселів; передати векселі, зазначені в п. 1.1 договору міни, стороні-2 не пізніше 29.07.2009 (п. 2.1 договору міни).

Сторона-2 зобов'язується: прийняти векселі, зазначені в п. 1.1 договору міни, з підписанням акта приймання-передачі векселів; передати векселі, зазначені в п. 1.2 договору міни, стороні-1 не пізніше 29.07.2009 (п. 2.2 договору міни).

При невиконанні зобов'язань пп. 2.1.2 п. 2.1 договору міни сторона-1 сплачує стороні-2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної договірної вартості векселів за кожний календарний день прострочення (п. 3.2 договору міни).

При невиконанні зобов'язань пп. 2.2.2 п. 2.2 договору міни сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної договірної вартості векселів за кожний календарний день прострочення (п. 3.3 договору міни).

Договір міни вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1 договору міни).

Відповідно до акта приймання передачі векселів від 29.07.2009 ТОВ "Хімреактив" передало, а Банк прийняв векселі, зазначені в п. 1.1 договору міни; Банк передав, а ТОВ "Хімреактив" прийняло векселі, зазначені в п. 1.2 договору міни; сторони не мали одна до одної жодних майнових та/або інших претензій за договором міни.

Вказаний акт підписано уповноваженими представниками ТОВ "Хімреактив" і Банка та скріплено печатками вказаних юридичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що загальна номінальна вартість пакета векселів, який ТОВ "Хімреактив" передало Банку, складає 154000000 грн., а загальна номінальна вартість пакета векселів, який Банк передав ТОВ "Хімреактив", складає 103588000 грн., тобто більше як на 50000000,00 грн. менша. Також позивач вважає, що відповідачами не дотримано вимог ч. 3 ст. 715 ЦК України, якою передбачено встановлення доплати за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Крім того, хоч предмет обміну був нерівноцінним, грошових розрахунків (доплат) договором міни не встановлено. Внаслідок укладення договору міни ТОВ "Хімреактив" отримало лише значні збитки. Cеред переданих Банком векселів був вексель номінальною вартістю 31700000,00 грн., векселедавець якого ХК "АвтоКрАЗ" на час укладення договору міни перебував у вкрай незадовільному фінансовому стані, про що свідчить безліч судових справ про стягнення з ХК "АвтоКрАЗ" грошових коштів. Векселі, видані позивачем 19.12.2008, загальною номінальною вартістю 105000000,00 грн., Банк придбав за 71540494,43 грн., а пред'явив до позивача вимогу про оплату за даними векселями на суму 105000000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Відповідно до умов договору міни і ТОВ "Хімреактив", і Банком було встановлено вартість продажу векселів нижчу, ніж їх номінальна вартість.

Згідно з ч. 3 ст. 715 ЦК України договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Отже вказана норма передбачає право сторін на встановлення у договорі міни доплати за товар більшої вартості, але не обмежує сторін у зменшенні вартості товару. Крім того, як вбачається зі змісту договору, в ньому векселі виступають як цінні папери, а отже можуть бути продані/куплені або обмінені з певним дисконтом з урахуванням умов їх пред'явлення до платежу.

Таким чином встановлення ТОВ "Хімреактив" і Банком ціни продажу векселів нижчої, ніж їх номінальна вартість, не суперечить нормам чинного законодавства України.

Щодо доводів позивача стосовно того, що договір міни є удаваним правочином, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно з п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі ч. 2 ст. 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Враховуючи, що умовами договору міни встановлені зобов'язання однієї сторони передати іншій стороні у власність індивідуально визначений товар в обмін на інший індивідуально визначений товар; кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін; договором міни не встановлена доплата за товар, оскільки договірна ціна векселів, які обмінюються, є рівною; актом приймання-передачі векселів від 29.07.2009 підтверджено, що право власності на обмінювані векселі перейшло до сторін, то колегія суддів погоджується з висновком судів, що доводи позивача щодо удаваності правочину є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Слід зазначити, що позивачем не обґрунтовано та належними доказами не доведено, яким чином укладення ТОВ "Хімреактив" і Банком договору міни порушує права позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим Банк у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, який обраховується з моменту вчинення правочину.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з постановою Апеляційного суду міста Києва від 27.04.2015 у справі №761/26285/14 за заявою Банка, за участі заінтересованих осіб: позивача і Публічного акціонерного товаристві "Стахановський завод технічного вуглецю" про визнання втрачених простих векселів недійсними та відновлення прав на втрачені векселі, Банк звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із вказаною заявою у вересні 2014 року.

Отже про існування укладеного відповідачами договору міни позивач дізнався у вересні 2014 року після отримання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 761/26285/14. Крім того доказів, які підтверджували б, що відповідачами було повідомлено позивача про купівлю-продаж векселів, векселедавцем яких є позивач, в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене судами встановлено, що позивачем не було пропущено строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 910/15077/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіВ.І. Картере О.А. Кролевець