ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 910/12252/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)та рішенняГосподарського суду міста Києва від 28.09.2016 (суддя Усатенко І.В.)у справі№ 910/12252/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика"простягнення 35.934,79 грн.,за участю представниківпозивачаГіневська-Фареник М.Л.,відповідачаДонченко К.Ю.,В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі №910/12252/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 5" основну заборгованість в розмірі 16.940,66 грн., пеню в розмірі 16.061,15 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 2.128,33 грн., 3 % річних в розмірі 390,76 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 901 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 232 ГК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної оцінки тому, що відповідач фактично не отримував від позивача послуг, а тому у нього не виникло зобов'язань з їх оплати.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 29.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада 5" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" (споживач) укладено Договір №УЖ/Р5-14/29/10/14 про надання житлово-комунальних послуг, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги оплачувати вчасно і в повному обсязі.

Об'єкт нерухомого майна (квартира, об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1, належить ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика" на праві приватної власності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № НОМЕР_1 від 15.08.2014.

Крім того постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2015 № 826/1435/15, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада-5", третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання протиправними дій, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" є власником квартир за адресою: АДРЕСА_2, та АДРЕСА_1, на підставі Договорів іпотеки від 24.12.2013 та від 06.02.2014, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приписами п. 1.2 Договору сторони погодили, що позивач надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до встановленого рішення органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору, відповідно до погодженої сторонами ціни (тарифу) даних послуг. Рішення органу місцевого самоврядування є обов'язковим для підприємства та споживача і застосовується з дати набрання ним чинності в порядку, визначеному законодавством. У разі відсутності такого рішення підприємство проводить нарахування послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової територій відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Зміна тарифів на утримання та управління будинку та прибудинкової території не потребує внесення змін до Договору, нові тарифи застосовуються автоматично з дня їх введення.

Відповідно до п. 1.3 Договору розмір щомісячної плати за надання послуг на дату укладання Договору становить 740,60 грн.

Сторони домовились про застосування авансової системи оплати послуг, передбачених п. 1.3 Договору. Платежі за авансовою системою вносяться не менш як за один місяць до 20-го (двадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.7 Договору послуги оплачуються в безготівковій формі у національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства за реквізитами, передбаченими у цьому Договорі.

Згідно з п. 7.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом десяти років.

Позивач зазначає, що належним чином виконував умови договору та вчасно надавав відповідачу рахунки на оплату послуг відповідно до Договору, тоді як в останнього у зв'язку із невиконанням п. 3.2.1 Договору виникла заборгованість у розмірі 16.940,00 грн.

На підтвердження факту надання послуг за договором позивач надав до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти надання послуг, рахунки на оплату за період з листопада 2014 року по травень 2016 року та акти надання послуг за період з 30.11.2014 по 31.05.2016.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у квартирі АДРЕСА_1, яка належить останньому на праві приватної власності, фактично проживають сторонні особи, які відмовляються її звільняти, у зв'язку із чим відповідач не є споживачем послуг, що надаються позивачем за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судами, позивач умови Договору щодо надання житлово-комунальних послуг виконав, що підтверджується наявними матеріалах справи доказами.

У своїх письмових запереченнях відповідач заявив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у квартирі АДРЕСА_1, яка належить останньому на праві приватної власності, фактично проживають сторонні особи, які відмовляються її звільняти, у зв'язку із чим відповідач не є споживачем послуг, що надаються позивачем за Договором.

Вищенаведені заперечення відповідача суд вважає безпідставними та такими, що не звільняють від виконання грошових зобов'язань останнього за Договором №УЖ/Р5-14/29/10/14 про надання житлово-комунальних послуг від 29.10.2014, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Як встановлено судами, представником відповідача не надано доказів сплати заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду документів, які б підтвердили, що протягом спірного періоду квартиру № 7 займали сторонні особи, а відповідач вказаною квартирою не користувався та, відповідно, послуги, надані позивачем, не отримував.

Крім того статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже відповідно до наведеного положення Закону обов'язок утримання майна покладається законодавцем саме на власника цього майна.

Судами встановлено, що право власності відповідача на квартиру № 17 зареєстроване в установленому законом порядку 31.07.2014, а договір на надання житлово-комунальних послуг був укладений із позивачем 29.10.2014, тобто після набуття відповідачем права власності на квартиру № 17.

Умовами договору на надання житлово-комунальних послуг № УЖ/Р5-14/29/10/14 від 29.10.2014 на відповідача як сторону вказаного договору покладено обов'язок оплачувати послуги, надані на його підставі.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 16.940,66 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Також суди правомірно на підставі п. 4.1.2 Договору та 625 ЦК України, з урахуванням здійсненого ними перерахунку, частково задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 16.061,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 2.128,33 грн. та 3 % річних у розмірі 390,76 грн.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 910/12252/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко