ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 910/10782/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКролевець О.А., суддівЄвсікова О.О., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 27.07.2016 Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016у справі№910/10782/16 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк"до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Національного банку України, 3. ОСОБА_5, 4. ОСОБА_6 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовичапрозастосування наслідків недійсності нікчемного правочинуза участю представниківвід позивача:Шабліовська В.В.,від відповідача від третьої особи-1: від третьої особи-2: від третьої особи-3: від третьої особи-4: від третьої особи:ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, не з'явився, не з'явився, не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 27.07.2016 (суддя Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 (колегія суддів у складі: Ткаченко Б.О., Зубець Л.П., Мартюк А.І.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.12.2016 у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/10782/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2016 у справі №910/10782/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Картере В.І.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст.1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третіх осіб-3 і 4 не з'явились.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб-1 і 2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст.1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.05.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - Банк, первісний кредитор, ПАТ "Український професійний банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" (далі - Товариство, новий кредитор, ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС") було укладено договір про відступлення прав вимоги (далі - договір).

За умовами договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до ОСОБА_5, а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній п.5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за:

- кредитним договором №909 від 26.07.2012 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього,

- договором поруки №909-1 від 26.07.2012, поручитель - ТОВ "Сіті-Стейт",

- договором поруки №909-2 від 26.07.2012, поручитель ОСОБА_6,

- договором застави майнових прав на грошові кошти №909-3 від 26.07.2012,

- іпотечним договором від 26.07.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сигнаївською С.О. за реєстровим № 5836, предметом якого є іпотека належного ОСОБА_6 житлового об'єкта, а саме квартири № 92 загальною площею 46,2кв.м. житловою площею 14,2кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 які були укладені між Банком та ОСОБА_5, ТОВ "Сіті-Стейт", ОСОБА_6.

Згідно з п.п.2,3 договору до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за кредитним договором, договором поруки-1, договором поруки-2, договором застави майнових прав, в тому числі, але не виключно право вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісії та штрафних санкцій за кредитним договором у розмірі, який буде існувати на момент переходу права вимоги, вказаний в п.3 цього договору, а також всі права іпотекодержателя за іпотечним договором та заставодержателя за договором застави. Станом на 25.05.2015 року заборгованість за кредитним договором №909 від 26.07.2012 становить 88820 грн.

Пунктом 5 договору передбачено, що за відступлені права вимоги за кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях у розмірі 88820 грн. без ПДВ, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2 банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: отримувач платежу: ПАТ "Український професійний банк"; банк отримувача - ПАТ "Український професійний банк"; рахунок №29099343790909; ідентифікаційний код 19019775; МФО: 300205; призначення платежу: "оплата за договором відступлення права вимоги від 26.05.2015 року".

Як встановлено п.6 договору, права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі.

В подальшому, 27.05.2015р. на виконання умов договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 первісний кредитор за актами приймання-передачі передав (відступив), а новий кредитор, у свою чергу, прийняв права вимоги до ОСОБА_5 за кредитним договором №909 від 26.07.2012 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, договором поруки №909-1 від 26.07.2012 (поручитель - ТОВ "Сіті-Стейт"), договором поруки №909-2 від 26.07.2012 (поручитель - ОСОБА_6), договором застави майнових прав на грошові кошти №909-3 від 26.07.2012 та іпотечним договором від 26.07.2012, предметом якого є іпотека належного ОСОБА_6 житлового об'єкта, а саме квартири № 92 загальною площею 46,2кв.м., житловою площею 14,2кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

В акті приймання-передачі позивач та відповідач погодили, що розрахунки за вищевказаними договорами проведені в повному обсязі і сторони не мають претензій одна до одної.

27.05.2015р. на виконання умов договору новий кредитор сплатив первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі 88820 грн., що підтверджується платіжним дорученням №69 з відміткою "проведено банком".

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 № 107, яким запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк" з 29.05.2015 року по 28.08.2015 року включно.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Український професійний банк" №26/ТА від 29.05.2015 вирішено здійснити перевірку договорів (інших правочинів), укладених Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в Банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до протоколу №7 від 24.07.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) було виявлено, що договір про відступлення права вимоги від 26.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за №6258, укладено незаконно, а саме: з порушенням вимог постанови Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, якою заборонено передавати у забезпечення третім особам майно та активи Банку; розрахунки за договором відступлення проводилися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитора, відкритому в Банку, чим було прямо порушено заборону, встановлену постановою №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України; умови договору відступлення, укладеного між Банком та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС", прямо передбачають передачу Товариству, що одночасно є кредитором Банку, майнових прав за кредитним договором та надає кредитору Банку (відповідачу) переваги перед іншими кредиторами.

За таких обставин, комісією з перевірки договорів (інших правочинів) вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено що договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за №6258, є нікчемним згідно зі ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судами також встановлено, що уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Український професійний банк" повідомлено відповідача щодо нікчемності договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015 та заявлено вимогу про повернення протягом десяти днів всіх отриманих згідно з умовами нікчемного договору оригіналів документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2015).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління НБУ від 28.08.2015 №562 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 №158, яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 31.08.2015 року до 30.08.2016 року включно.

Предметом даного спору є вимоги Банку застосувати на підставі ст.216 ЦК України наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме:

- зобов'язати відповідача повернути позивачу права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги від 26.05.2015, укладеним між сторонами;

- повернути оригінали документів, отримані згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015 за зобов'язаннями боржника, а саме: документи щодо позичальника банку - ОСОБА_5: 1)кредитний договір №909 від 26.07.2012, 2) договір поруки №909-1 від 26.07.2012, 3) договір поруки №909-2 від 26.07.2012, 4) договір застави майнових прав на грошові кошти №909-3 від 26.07.2012, 5) іпотечний договір від 26.07.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сигнаївською С.О. за реєстровим №5836, 6) договір купівлі-продажу квартири від 26.07.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сигнаївською С.О. за реєстровим №5832, 7) витяг з державного реєстру №11620435 від 26.07.2012, 8) витяг про державну реєстрації прав №35009949 від 31.07.2012, 9) акт прийому-передачі правовстановлюючих документів від 03.08.2012, 10) технічний паспорт на квартиру №92 за адресою: АДРЕСА_1;

- внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: 1) внести зміни про суб'єктів в записі про іпотеку №9810038, змінити іпотекодержателя (ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС") на ПАТ "Український професійний банк", 2) внести зміни про суб'єктів в записі про обтяження №9996374, змінити обтяжувача (ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС") на ПАТ "Український професійний банк".

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач вважає договір про відступлення права вимоги від 26.05.2015 нікчемним з наступних підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, так як розрахунки за спірним договором було проведено через внутрішній рахунок банку, проте постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 року № 293/БТ встановлено обмеження щодо обов'язку ПАТ "Український професійний банк" під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України; 2) банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення при укладанні договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015 приписів ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які містять вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів. При цьому суди відзначили, що порушення постанови Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ, на які посилається позивач, не є в розумінні ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.215 ЦК України підставою нікчемності правочинів, оскільки укладення спірного договору відступлення 26.05.2015 не призвело до визнання банку неплатоспроможним, адже банк було віднесено до категорії проблемних ще до укладення договору, а саме 30.04.2015.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними з огляду на таке.

В п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

Так, посилаючись на постанову Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ про віднесення банку до категорії проблемних та на Постанову Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, які прийняті на підставі ст.ст.75,76 Закону України "про банки і банківську діяльність", суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що зазначені акти містять розширену інформацію про результати діяльності банку у період, що передував його неплатоспроможності (принаймні, з січня 2015 року). На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на виведення банку з кризового стану, а згодом - зроблено висновок про визнання банку таким, що неспроможний виконувати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів.

У контексті інформації, що міститься у вказаних постановах Правління НБУ, і слід було досліджувати і оцінювати обставини справи, а також докази, надані на їх підтвердження, зокрема, й обставини щодо наявності реальної можливості оплати за спірним правочином, в т. ч. з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків, введених постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, на яку посилався позивач, що розрахунки за Договором про відступлення прав вимоги мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" №2650262536, відкритого в ПАТ "УПБ", на рахунок №29099343790909 ("Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами"), відкритого також у ПАТ "УПБ".

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280, за дебетом балансового рахунку 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь Банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак, за відсутності коштів у банку платника, такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Так, в силу приписів Інструкції, затвердженої постановою Правління НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 №22, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

У свою чергу платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Разом з тим, у п.1.12 вказаної Інструкції №22 визначений алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Тобто, визначено, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Отже, суди мали беззаперечно встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідної операції - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.

Адже, банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.

Крім того сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним, в даному випадку навіть за наявності відмітки банку про проведення банківської операції без належного урахування наведеного вище.

Колегія суддів також відзначає, що відповідно до ч.4 ст.75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови Правління НБУ від 30.04.2015 про віднесення Банку до категорії проблемних) Національний банк України мав право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Тобто, зобов'язання проведення розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок та заборона використання прямих кореспондентських рахунків не є тотожними поняттями.

Поняття консолідованого кореспондентського рахунку закріплено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 16.08.2006 №320.

Так, консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Тобто, з урахуванням обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 30.04.2015, саме з цього рахунку мали б списуватись кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на цьому рахунку кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження.

Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

Під поняттям платоспроможності розуміється спроможність банку виконати законні вимоги кредиторів. При цьому платоспроможність банку характеризується рівнем забезпеченості фінансових зобов'язань банку власним капіталом (ліквідними активами). Неплатоспроможність банку визначається як його неспроможність протягом одного місяця в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше третини суми, встановленої Національним банком як мінімально необхідної.

Пунктом 1.1 Глави 1 Розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368, визначено, що ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Як вбачається зі змісту постанови Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних", однією з підстав віднесення позивача до категорії неплатоспроможних стало те, що на момент прийняття такої постанови обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) значно зменшився, що унеможливлювало виконання зобов'язань Банку перед його кредиторами.

Відповідно до ст.76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у відповідній редакції) підставою віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних є: неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; невиконання банком протягом десяти робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Отже, рішення в даній справі слід було приймати з урахуванням наведених вище норм законодавства і всіх фактичних обставин справи. Разом з тим деякі з таких обставин, хоч сторони на них і посилались, не були відображені в оскаржених судових актах. Проте, виключно на підставі їх комплексного дослідження можна дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову в даній справі, в тому числі з урахуванням обставин вчинення спірного правочину напередодні віднесення банку до категорії наплатоспроможного та такого наслідку правочину як передача відповідачу реального забезпеченого активу Банку.

Приймаючи рішення та постанову у даній справі, суди попередніх інстанцій в порушення ч.1 ст.43 ГПК України не взяли до уваги наведеного та не оцінили всі матеріали справи в їх сукупності. Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки наданих сторонами доказів, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх суттєвих обставин справи і надання їм належної правової оцінки в сукупності з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови..

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі №910/10782/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

В. Картере