ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 909/390/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016у справі№909/390/16 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина"доДержавного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі Прикарпатського військового лісгоспупростягнення 70 000 грн.за участю представників:від позивача:не з'явився,від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2016 у справі № 909/390/16 (суддя Максимів Т.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (колегія суддів у складі: Данко Л.С., Галушко Н.А., Орищин Г.В.), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина" (далі - позивач) до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (далі - відповідача) про стягнення 70 000,00 грн. заборгованості за договором на охорону об'єкта постами фізичної особи № 42/15 від 30.07.2015.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "Охоронна фірма "Галичина" подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 19.12.2016 у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 909/390/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2016 у справі № 909/390/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Картере В.І.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Галичина" (виконавець) в особі директора Шеремети П.П., який діяв на підставі Статуту підприємства, та Прикарпатським військовим лісгоспом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (замовник) в особі начальника Кічури П.П., який діяв на підставі Положення про Прикарпатський військовий лісгосп, укладено договір № 42/14 на охорону об'єкта постами фізичної охорони, чинний з 31.07.2015.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору виконавець в інтересах замовника забезпечує громадський порядок на об'єкті охорони, схоронність майна та матеріальних цінностей від викрадення шляхом крадіжки, грабежу або розбою, знищення або пошкодження, яке розташоване за адресою: вул. Д. Галицького, 59А, с. Крихівці (Автобаза) Івано-Франківської області, за що одержує грошову винагороду.

Пунктом 1.2. договору сторони передбачили, що охорона об'єкта проводиться одним постом протягом 24 год. щоденно.

Згідно з п. 1.3 договору, факт початку виконання обов'язків по охороні об'єкта за адресою: вул. Д. Галицького, 59 А, с. Крихівці (Автобаза) Івано-Франківської області фіксується актом передачі-приймання об'єктів під охорону, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна охоронних послуг за цим договором є договірною і визначається сторонами в протоколі узгодження договірної ціни.

З додатку №1 від 30.07.2015 до договору (протокол узгодження договірної ціни) вбачається, що сторони дійшли згоди щодо фіксованої договірної ціни за здійснення заходів охорони по договору № 42/15 від 30.07.2015, яка становить 10 000 грн. за повний календарний місяць.

У п. 1 протоколу сторони передбачили, що цей протокол є невід'ємною частиною договору і є підставою для розрахунків замовника з виконавцем, починаючи з дати набрання чинності договору № 42/15 від 30.07.2015.

Як вбачається з додатку № 2 до договору № 42/15 від 30.07.2015 сторони 31.07.2015 оформили акт передачі-приймання об'єктів під охорону за договором № 42/15 від 30.07.2015, відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв об'єкт, що знаходиться по вул. Д. Галицького, 59А в с. Крихівці (Автобаза) Івано-Франківської обл., а саме: 1. Будинок контори (А); 2. Огорожа; 3. Їдальня (Б.); 4. Прохідна (навіс) (Л); 5. Естакада; 6. Сховище для а/м (Г); 7. Сховище для а/м (Д); 8. Будка металічна; 9. Маслозаправочна станція (З); 10. Насосна (Л); 11. Гараж (склад з металічними перегородками)(Е); 12. Підстанція (електрощитова)(В); 13. Будівля котельні (Ж). Момент передачі об'єкта зафіксований вірно: 16 год. 01 хв. 31.07.2015.

Акт передачі-приймання підписаний представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками без жодних зауважень та/або заперечень.

Відповідно до п. 2.2. договору оплата за послуги виконавця проводиться відповідно до акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг) протягом 3 днів з дня отримання, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Акт виконаних робіт (наданих послуг) замовник повинен розглянути протягом 1-го дня та підписати його або за даний період надати заперечення щодо викладеного в акті. У разі не підписання замовником акта протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

У п. 3.3.2. п. 3.2. розділу 3 договору визначено, що замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату по цьому договору та витрати виконавця за цим договором при їх наявності; негайно повідомляти виконавця про свою неплатоспроможність (п. 3.2.4. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в підтвердження надання послуг охорони подано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які направлено на адресу відповідача відповідно до умов визначених п. 8.3. договору, а саме: № ОУ-0000157 від 31.08.2015, № ОУ-0000184 від 30.09.2015, № ОУ-0000222 від 31.10.2015, № ОУ-0000227 від 30.11.2015, № ОУ-0000693 від 31.12.2015, № ОУ-0000017 від 31.01.2016, № ОУ-0000086 від 29.02.2016, № ОУ-0000122 від 31.03.2016.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем підписано лише акт № ОУ-0000157 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2015. Інших актів, які відповідачу надавалися позивачем, відповідач не підписав, письмових заперечень щодо викладеного в актах не надав.

Відповідно до платіжного доручення № ПН441553 від 14.09.2015 відповідач сплатив позивачу 10 000,00 грн., призначення платежу: "Оплата за охорону об'єкта, зг. Рах. № СФ-0000147 від 31.08.2015 в т.ч. ПДВ. Платник - Прикарпатський військовий лісгосп" .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги надані ним згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000184 від 30.09.2015, № ОУ-0000222 від 31.10.2015, № ОУ-0000227 від 30.11.2015, № ОУ-0000693 від 31.12.2015, № ОУ-0000017 від 31.01.2016, № ОУ-0000086 від 29.02.2016, № ОУ-0000122 від 31.03.2016 на дату звернення з позовом до господарського суду складає 70 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 21.10.2015, 27.11.2015 та 21.03.2016 було направлено претензії № 153, № 163 та № 17 з вимогами оплатити заборгованість, які надсилалися відповідно до умов договору, на юридичну адресу відповідача. Проте, дані вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, судами встановлено, що фактичне надання охоронних послуг за даний період підтверджується поданими позивачем доказами: витягами з наказів про працевлаштування охоронників, відомостями виходу на чергування, відомостями про виплату заробітної плати та журналом прийому-здачі чергувань охоронниками на об'єкті. У журналі пронумеровано, прошнуровано та скріплено печаткою 202 сторінки.

Так, згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій встановили невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з охорони, то дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором № 42/14 від 30.07.2015 в сумі 70 000,00 грн.

При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що договір № 42/14 від 30.07.2015 не набрав юридичної сили, з посиланням на те, що всупереч вимог п. 3.4. Положення Прикарпатського військового лісгоспу не був затверджений директором Ліспромкомбінату, оскільки схвалення вказаного правочину підтверджується часткової оплатою відповідачем отриманих за договором послуг відповідно до платіжного доручення № ПН441553 від 14.09.2015.

Крім того, судом апеляційної інстанції правомірно зауважено, що подані до суду апеляційної інстанції акти за 2015 в кількості 21 шт. (з метою обґрунтування обставин відсутності на території відповідача працівників позивача у спірний період), не були подані ним суду першої інстанції під час розгляду даної справи, в той час як відповідач не довів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані акти є складеними в односторонньому порядку, без доказів про виклик для їх складання представника позивача, без повного зазначення прізвищ та ініціалів осіб, які складали вказані акти, без зазначення місця, адреси та години, коли ці акти складалися та не вказано причини, з яких жоден із цих актів не підписаний представниками зі сторони позивача, а також не надано доказів надсилання цих актів позивачеві та/або вручення їх під розписку (наручно), з огляду на що вони не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33 та 34 ГПК України.

Вищий господарський суд вважає за необхідне зауважити, відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Враховуючи зазначене, доводи касаційної скарги, які зводяться до оцінки вказаних вище актів за 2015 в кількості 21 шт. відхиляються судом касаційної інстанції.

Щодо тверджень скаржника про те, що договір № 42/14 від 30.07.2015 було розірвано, варто зазначити наступне.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що кожна із сторін тільки у письмовій формі може достроково розірвати цей договір, попередивши про це, із зазначенням причин, іншу сторону за 15 календарних днів до запланованої дати розірвання договору.

У п. 8.3. договору передбачено, що усі повідомлення, направлені сторонами одна одній у зв'язку з укладанням та виконанням умов цього договору повинні бути здійснені у письмовій формі і мають вважатися поданими належним чином, якщо вони направлені листом з повідомленням про одержання його адресатом або доставлені і вручені особисто за вказаними юридичними адресами сторін.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази надсилання будь-якою із сторін договору іншій письмового попередження про розірвання договору в порядку, погодженому умовами договору.

Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні, враховуючи наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи та про дати, на які розгляд справи відкладався, неодноразово, клопотав перед місцевим судом про відкладення розгляду даної справи, однак жодного разу протягом розгляду справи судом першої інстанції не забезпечив участі свого представника у розгляді справи № 909/390/16.

Посилання скаржника на те, що місцевий суд був зобов'язаний відповідно до ст. 63 ГПК України повернути позовну заяву і додані до неї документи позивачу без розгляду з тих підстав, що позивач надіслав відповідачу лише копію позовної заяви без доданих до неї документів, також не може бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

У п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК України підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутність доказів про надсилання відповідачеві додатків долучених до позовної заяви виявлено господарським судом згідно з заявою відповідача від 14.07.2016 (вх. № 9834/16), вже після прийняття позовної заяви до розгляду, а отже справа підлягала розгляду по суті.

При цьому, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2016 у справі № 909/390/16 було відкладено розгляд справи та зобов'язано позивача надіслати відповідачу всі додатки до позовної заяви, докази чого надати в судове засідання.

На виконання вказаної ухвали у судове засідання 19.07.2016 представник позивача подав копію супровідного листа за № 48 від 14.07.2016 про надання під розписку ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" додатків на 52 арк., які ним були долучені до позовної заяви.

Таким чином, доводи касаційної скарги не підтверджують порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, у зв'язку з чим, не вбачається підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2016 у справі № 909/390/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

В. Картере