ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 908/2505/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірамода"на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 08.02.2016та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.09.2016у справі№908/2505/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пірамода"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1простягнення заборгованостіза участю представників:від позивача:Костюк К.О.,від відповідача:Вишняков Д.О.,від третьої особи:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірамода" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/02-2/285 від 23.05.2007 станом на 01.06.2015 в сумі 1 249 442,16 грн., з яких: основна заборгованість по кредиту - 954 070,93 грн., заборгованість за несплаченими відсотками - 283 601,65 грн., пеня на заборгованість за кредитом - 5 320,78 грн., пеня на заборгованість по відсотках - 3 448,80 грн. (з врахуванням заяви № 140-9-2-00/16-302 від 02.07.2015 про зменшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2016 у справі № 908/2505/14 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2016 (колегія суддів у складі: Дучал Н.М., Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.), позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 954 070,93 грн. основного боргу по тілу кредиту, 283 601,65 грн. заборгованості за несплаченими відсотками, 5 320,78 грн. пені на заборгованість за тілом кредиту, 3 448,80 грн. пені на заборгованість за відсотками.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ТОВ "Пірамода" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 19.12.2016 у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 908/2505/14.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2016 у справі № 908/2505/14 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Картере В.І.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.05.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як кредитором та ОСОБА_1, як позичальником, укладено кредитний договір № 010/02-2/285, відповідно до п. 2 якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 220 000,00 дол. США; дата остаточного повернення кредиту - 22.05.2017, фіксована процентна ставка за користування кредитом - 12% річних з правом перегляду; повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником платежів рівними частками згідно з графіком погашення до цього договору. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині № 2 цього договору.

За змістом п. 1.5.1. договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток до кредитного договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в частині № 1 цього договору

Нараховані в порядку, передбаченому цим договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів (п. 1.5.1.1.договору).

Незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором та /або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки (п. 1.9.1. кредитного договору).

Протягом дії кредитного договору, сторонами були укладені додаткові угоди до договору, а саме: № 1 від 03.07.2009, № 2 від 06.07.2009, № 3 від 01.12.2009, № 4 від 30.03.2010, № 5 від 11.08.2010, № 6 від 12.08.2010, № 7 від 27.05.2011, № 8 від 23.11.2011, № 9 від 24.11.2011, № 10 від 24.10.2012, № 11 від 25.02.2013, № 12 від 23.07.2013.

Відповідно до додаткової угоди № 8 від 23.11.2011 з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором № 010/02-2/285 від 23.05.2007.

Так, у п. 1 угоди № 8 сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, у такому порядку: станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 222 684,85 доларів США (надалі - фактична заборгованість за сумою кредиту). Станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість з погашення процентів позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 901,60 доларів США (надалі заборгованість) (п. 1.2. угоди № 8). На підставі цієї додаткової угоди з 24.11.2011 фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику (п. 1.3. угоди № 8).

24.11.2011 між позичальником та банком укладено додаткову угоду № 9 до кредитного договору, відповідно до п. 1 якої банк з 25.11.2011 надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Згідно з п.п. 1.1.1., 1.1.2., 1.1.4. додаткової угоди № 9 від 24.11.2011, сума кредитного ліміту - 1 795 399,19 грн. та 223 586,45 дол. США; 1-й транш кредиту - 223 586,45 доларів США надається на споживчі цілі; 2-й транш кредиту - 1 795 399,19 грн. надається на рефінансування заборгованості; дата остаточного погашення кредиту: 1-й транш кредиту - 223 586,45 дол. США - в день отримання траншу кредиту на рефінансування, 2-й транш - 1 795 399,19 грн. - згідно графіку, остаточне погашення кредиту - 22.05.2017.

За користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору. На дату укладення цієї додаткової угоди розмір процентної ставки складає: 8,21 % річних за користування 1-им траншем кредиту в доларах США, 17,0 % річних за користування 2-им траншем кредиту в гривні (п. 3 додаткової угоди № 9).

За змістом п. 5 додаткової угоди № 9 повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів відповідно до графіка повернення кредиту та сплати процентів до цього договору. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині № 2 цього договору.

За умовами п. 1.4.1.3. кредитного договору у редакції додаткової угоди № 3 від 01.12.2009 проценти нараховуються кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, виходячи із фактичної кількості календарних днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення кредиту, та сплачуються позичальником відповідно до умов п. 1.5. цього договору.

Усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту, в строки та на умовах встановлених цим договором. Інші платежі згідно з умовами цього договору розраховуються у валюті кредиту і підлягають сплаті у валюті України з валютного курсу НБУ на день сплати (п. п. 1.11.1., 1.11.1.1. кредитного договору).

За порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору (п. 4.1.1. кредитного договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього, і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору у повному обсязі (п. 7.3. кредитного договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором № 010/02-2/285 від 23.05.2007 стосовно надання ОСОБА_1 кредитних коштів в загальній сумі 1 795 399,19 грн. (на виконання додаткової угоди № 9 від 24.11.2011), що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 25.11.2011 та випискою по особовому рахунку ОСОБА_1

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Пірамода" (поручитель) укладено договір поруки № 010/02-2/285/1 від 23.05.2007, відповідно до п. 1.2. якого, поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника - ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору № 010/02-2/285 від 23.05.2007.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки від 23.05.2007 сторони договору визначають, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

У випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, банк має право звернутися до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині (п. 2.4. договору поруки від 23.05.2007).

За змістом п. 2.5. договору поруки від 23.05.2007 поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі (п. 4.1. договору поруки від 23.05.2007).

Відповідно до пояснень ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Банк, 24.11.2011 між банком та ТОВ "Пірамода" укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 010/02-2/285/1 від 23.05.2007, у якій у зв'язку з оформленням нового договору поруки, сторони дійшли згоди вважати договір таким, що припинив свою дію. Однак, в матеріалах справи така додаткова угода відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2011 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Пірамода" (поручитель) укладено договір поруки № 12/02-2/285/4 (з юридичною особою), відповідно до п. 1.1. якого ТОВ "Пірамода" як поручитель зобов'язується відповідати перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як кредитором солідарно з позичальником (ОСОБА_1.) за виконання забезпечених зобов'язань, у т.ч. тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору № 010/02-2/285 від 23.05.2007, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором; сплатити пені, штрафи, а також відшкодувати витрати та збитки, пов'язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань (п. 1.2. договору поруки від 24.11.2011).

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих зобов'язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих зобов'язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов'язаннями. Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань у розмірі визначеному кредитором у вимозі (п.п. 2.1., 2.2. договору поруки від 24.11.2011).

Поручитель зобов'язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання позичальником зобов'язань перед кредитором (п. 2.6. договору поруки від 24.11.2011).

За кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором поручитель сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення таких зобов'язань, від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання поручителем простроченого зобов'язання включно (п. 6.3. договору поруки від 24.11.2011).

Згідно з п. 6.9. договору поруки від 24.11.2011 до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності у п'ять років.

Відповідно до п.п. 3.1.8., 3.1.9. договору поруки від 24.11.2011 поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього договору на кредитний договір чи окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов'язків сторін за цим договором. Поручитель володіє всією необхідною інформацією про стан позичальника, його правовий статус та фінансовий стан, у т.ч. щодо його спроможності здійснювати виконання забезпечених зобов'язань, а також має всі можливості для самостійного, без участі кредитора, отримання інформації щодо стану виконання позичальником забезпечених зобов'язань.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання забезпечених зобов'язань за кредитним договором (п. 7.2. договору поруки від 24.11.2011).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі додаткові угоди до кредитного договору № 010/02-2/285 від 23.05.2007 погоджені з поручителем, про що свідчить напис на додаткових угодах за підписом директора та відбиток печатки ТОВ "Пірамода".

Посилаючись на невиконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, 08.04.2014 позивачем на адресу позичальника та поручителів, в т.ч. ТОВ "Пірамода", направлено вимогу № 140-9-2-00/19-09 від 07.04.2014 про погашення заборгованості за кредитним договором, в якій банком повідомлено про невиконання графіку повернення кредиту. З огляду на встановлене у п. 1.9.1. кредитного договору право банку вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, позивач вимагав у десятиденний термін з моменту отримання вимоги погасити заборгованість перед банком за кредитним договором № 010/02-2/285 від 23.05.2007 у сумі 1 736 851,35 грн., в т.ч. 1 654 070,93 грн. за кредитом, 77 038,92 грн. по відсотках, сплатити пеню на заборгованість за кредитом 3 347,64 грн. та пеню на заборгованість по відсотках 2 393,85грн.

Після надсилання банком вимоги, позичальником в червні 2014 року здійснено часткове повернення кредиту в загальній сумі 700 000,00 грн. Відомостей про сплату позичальником процентів за користування кредитом після отримання вимоги матеріали справи не містять. Судами встановлено, що остання сплата процентів за користування кредитом здійснена позичальником в січні 2014 року в сумі 23 111,68 грн.

Предметом даного спору є вимоги банку до поручителя про стягнення основної заборгованості за кредитним договором № 010/02-2/285 від 23.05.2007, заборгованості за несплаченими відсотками за користування крдитом, а також пені за основним боргом та відсотками.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позичальником не було виконано належним чином зобов'язань за кредитним договором № 010/02-2/285 від 23.05.2007, з огляду нащо вказана заборгованість підлягає стягненню з поручителя.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з умовами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт наявності заборгованості позичальника станом на 01.06.2015 за кредитним договором № 010/02-2/285 від 23.05.2007 в сумі 954 070,93 грн. за кредитом, в сумі 283 601,65 грн. по відсотках за користування кредитом підтверджується матеріалами справи та не спростовано.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18.03.2016 у справі № 331/5670/14, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 02.06.2016, встановлено факт невиконання позичальником (ОСОБА_1.) прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 010/02-2/285 та наявність, станом на 02.12.2015 заборгованості перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 010/02-2/285 від 23.05.2007 в сумі 1 505 460,94 грн., в тому числі: 954 070,93 грн. - заборгованість за кредитом; 368 364,22 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами; 17 027,32 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основної суми заборгованості за кредитом з 28.07.2013 по 02.12.2015; 165 998,47 грн. - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків за користування коштами в період з 28.04.2013 по 02.12.2015.

Апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18.03.2016 у справі № 331/5670/14-ц ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.09.2016 до закінчення касаційного провадження не призводить до втрати ним законної сили.

Докази направлення вимоги № 140-9-2-00/19-09 від 07.04.2014 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором позичальнику та поручителям наявні в матеріалах справи. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Пірамода" вказана вимога отримана 10.04.2014, про що свідчить відмітка в повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для стягнення заборгованості позичальника за кредитним договором № 010/02-2/285 від 23.05.2007 станом на 01.06.2015 в сумі 954 070,93 грн. за кредитом та в сумі 283 601,65 грн. по відсотках за користування кредитом, а також 5 320,78 грн. пені на заборгованість за тілом кредиту та 3 448,80 грн. пені на заборгованість за відсотками.

Посилання скаржника на припинення договору поруки у зв'язку з тим, що позивач звернувся з позовом до поручителя за межами шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, є безпідставними, враховуючи наступне.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Умовами п. 7.2. договору поруки від 24.11.2011 (також як і п. 4.2. договору поруки від 23.05.2007) встановлено, що договір діє до повного виконання забезпечених зобов'язань за кредитним договором.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно зазначив, що погоджені сторонами умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань позичальника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України.

Отже, в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз ч. 4 ст. 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (зазначеної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14).

Як було зазначено вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.04.2014 позивачем на адресу поручителя була направлена вимога № 140-9-2-00/19-09 від 07.04.2014 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 010/02-2/285 від 23.05.2007.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

Таким чином, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Враховуючи, що позивач звернувся до поручителя з позовом до суду 15.07.2014, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, договір поруки не є припиненим, про що правомірно зазначено судом апеляційної інстанції.

Крім того, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника про те, що позивачем документально не підтверджено факт належного повідомлення відповідача про настання терміну виконання зобов'язань за договором поруки.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізували права та обов'язки сторін, у зв'язку з чим, не вбачається підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення та постанови судів попередніх інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірамода" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2016 у справі № 908/2505/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

В. Картере