ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 908/1958/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Могила C.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_4напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.16 та рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.16у справігосподарського суду Запорізької області №908/1958/16за позовомУправління комунальної власності Бердянської міської радидофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення неустойки в розмірі 86139,63грн.,представники сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

25.07.2016 Управління комунальної власності Бердянської міської ради звернулися до господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення неустойки у розмірі 86 139,63грн. за договором оренди комунального майна №136 від 20.11.2009. Позов заявлено на підставі ст.ст.351, 526, 530, 785 ЦК України, ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного на комунального майна" та мотивовано невиконанням підприємцем обов'язку з повернення орендованого майна, зважаючи на що на підставі п.8.5 договору Управлінням комунальної власності Бердянської міськради за період з 06.12.2013 по 22.06.2016 нараховано відповідну суму коштів.

16.08.2016 рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Мойсеєнко Т.В.), залишеним без змін 25.10.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Радіонова О.О., Колядко Т.М., Попков Д.О.) позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради неустойку в розмірі 86 139,63грн. та судові витрати, мотивуючи безпідставним користуванням підприємцем орендованим приміщенням після припинення договору оренди.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилалася на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просила скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 20.11.2009 між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди комунального майна, на виконання якого згідно акту здачі-приймання від 20.11.2009 балансоутримувач - комунальне підприємство Бердянської міської ради "Житлосервіс-2а" передав в оренду, а орендар прийняв нежитлові приміщення загальною площею 39,20 кв. м., розташовані в "ІНФОРМАЦІЯ_1" на другому поверсі по АДРЕСА_1, вартістю 135 178,00грн. (звіт про оцінку майна станом на 31.08.2012).

Відповідно до п.п.3.1., 3.1.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Бердянськ, затвердженої рішенням 40-ї сесії V скликання від 24.05.2005 №22 і складає на 01.09.2012 року 1 349,08грн. з ПДВ; орендна плата перераховується до місцевого бюджету м. Бердянськ щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладення договору оренди, яка становить 1 349,08грн.

У пункті 5.9 договору сторони узгодили, що орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору, в п'ятиденний термін повернути орендодавцеві, або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно за актом здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану, або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно п.10.1 договору строк його дії встановлено з 20.11.2009 по 31.12.2009 без пролонгації. Додатковими угодами від 28.01.2010, 26.08.2010, 01.02.2013 зазначений пункт договору змінювався, та останньою угодою строк дії договору був подовжений з 30.11.2012 по 31.11.2013.

Пунктом 10.7 договору визначено, що дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Як свідчать матеріали справи, позивач направляв відповідачу листи №2437 від 27.08.2013 та №3438 від 06.12.2013, якими повідомляв останнього, що договір припинився зі спливом строку, на який його було укладено, тобто 30.11.2013.

Судами обох інстанцій установлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2014 у справі №908/301/14, яке вступило в законну силу 11.06.2014, позовні вимоги Управління комунальної власності Бердянської міськради до ФОП ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення задоволені частково. Вирішено виселити ФОП ОСОБА_4 з нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в задоволенні іншої частини позову відмовлено. На виконання цього рішення 20.08.2014 видано наказ.

04.07.2016 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1664, у якій просив перерахувати суму боргу за нараховану неустойку у розмірі 118 539,63грн. Відповідні вимоги Управління комунальної власності залишились без задоволення підприємцем, що стало підставою для заявлення відповідного позову, в обгрунтування вимог якого позивач посилався на порушення орендарем умов договору щодо обов'язку повернення майна у п'ятиденний термін орендодавцю у належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України).

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ст.785 ЦК України).

За приписами ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Таким чином, виходячи з наведених положень діючого законодавства та пункту 5.9 договору, ураховуючи припинення з 30.11.2013 дії договору оренди, відповідач мав повернути позивачеві спірні приміщення за актом здачі-приймання до 05.12.2013, чого зроблено не було.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зважаючи на те, що орендоване приміщення було повернуто позивачу лише 22.06.2016 у порядку примусового виконання рішення у справі №908/301/14 від 03.03.2014, що підтверджується актом державного виконавця, попередні судові інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про підставність позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення орендованого майна за час з 06.12.2013 по 22.06.2016 у розмірі 86 139,63грн., перевіривши правильність її нарахування позивачем.

Виходячи з того, що при ухваленні рішень попередні судові інстанції здійснили всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надали належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни або скасування.

Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу та спростовуються мотивованими висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.16 та рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.16 у справі №908/1958/16 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЛ.В. Ковтонюк СуддяC.К. Могил