ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 904/4380/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А. Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Приватне підприємство "Атлант-Бахмач"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 (головуючий суддя Дармін М.О., судді Березкіна О.В., Іванов О.Г.)на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016 (суддя Кеся Н.Б.)у справі№ 904/4380/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"до1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", 2. Приватне підприємство "Атлант-Бахмач"простягнення 11.446,74 грн.за участю представниківпозивачаКаракоця О.Р.,відповідача-1не з'явились,відповідача-2не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016 у справі № 904/4380/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2016, позов задоволено повністю: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" та Приватного підприємства "Атлант-Бахмач" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за Договором № б/н від 09.04.2013 в розмірі 11.446,74 грн., з яких: 3.704, 92 грн. - заборгованість за кредитом, 3.672,24 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4.069,58 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а матеріали справи повернути до місцевого суду для виконання ним вимог ч. 1 ст. 17 ГПК України.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 533, 559, 1050 ЦК України, ч. 1 ст. 17 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної оцінки тому, що Приватне підприємство "Атлант-Бахмач" не брало на себе забезпечувальних зобов'язань, а договір поруки, який покладено в основу судових рішень, є фіктивним. Крім того скаржник вважає, що оскаржувані судові рішенні прийняті з порушенням правил підсудності.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідачів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 09.04.2013 Приватним підприємством "Атлант-Бахмач" було підписано заяву про відкриття рахунку (далі - Заява).

Згідно з вказаною Заявою відповідач-2 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умов), Тарифів Банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті www.privatbank, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 09.04.2013 (далі - Договір), та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № б/н від 09.04.2013, починаючи з 25.02.2014 Банк нараховував Клієнту відсотки за користування кредитом у розмірі 28% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, а з 01.07.2014 Банк нараховував Клієнту за користування кредитом відсотки в розмірі 36 % річних.

За сумами кредиту, отриманими клієнтом до 01.07.2014 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 30 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 28% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач-2 отримані кредитні кошти не повернув, відсотки за їх користування та комісію не сплатив.

Відповідно до розрахунку позивача станом на 27.04.2016 заборгованість за кредитом складає 3.704,92 грн. за період з 25.02.2014 по 27.04.2016, заборгованість за процентами за користування кредитом - 3.672,24 грн. за період з 25.02.2014 по 27.04.2016, у зв'язку з чим позивачем додатково до сплати відповідачу-2 нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 4.069,58 грн. за період з 11.09.2014 по 27.04.2016.

Заборгованість відповідача-2 підтверджується випискою банка з рахунку відповідача-2 та обґрунтованим розрахунком суми боргу.

11.08.2015 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (відповідач-1) був укладений Договір поруки № 30827CNBWS0AF (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого відповідач-1 виступив поручителем за зобов'язаннями відповідача-2 за договором б/н від 09.04.2013 (далі - Кредитний договір). Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов'язків за Кредитним договором в тому розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в Кредитному договорі (п. 2 Договору поруки).

Пунктом 5 договору поруки передбачено, що у випадку не виконання Боржником будь-якого обов'язку, передбаченого п. 1 цього Договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.

Пункт 6 передбачає, що Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок(ки), зазначений(ні) в письмовій вимозі Кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент вирішення спору відповідач-1 не надав доказів виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 234 ЦК України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захист) цивільних прав та інтересів серед іншого може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судами, відповідач-2 не надав доказів звернення до суду з позовом про визнання договору поруки № 30827CNBWS0AF, укладеного між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ТОВ "ПРИВАТ-ФІНАНАСИСТ", недійсним у зв'язку з його фіктивністю, а тому з урахуванням положень ст. 204 ЦК України вказаний договір є дійсним.

Колегія суддів відзначає, що згідно з приписами ч. 1 ст. 554 ЦК України боржник (відповідач-2) та поручитель (відповідач-1) відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники, а тому позивач правомірно звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості з обох солідарних боржників одночасно.

Окремо колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, а тому оскаржувані рішення прийняті судами без порушень правил територіальної підсудності (за місцезнаходженням ТОВ "Приват-Фінансист").

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Атлант-Бахмач" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 у справі № 904/4380/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко