ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 920/92/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В., Данилова М.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі№ 920/92/15Господарського судуСумської областіза позовомКомунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської радидо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС", 2. Управління майна комунальної власності Сумської міської ради правонаступник Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради провизнання недійсним договору оренди

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Грицина В.В. дов від 06.01.2016,- відповідача 1: - відповідача 2:не з'явились, не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради (позивач) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" (відповідач 1) та Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди нерухомого комунального майна від 25.12.2013 № УМКВ-0565.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.04.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Джепи Ю.А., судді Коваленко О.В., Резніченко О.Ю) у задоволенні позову відмовлено.

Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 920/92/15 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради залишено без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2016 у справі № 920/92/15 - без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду сумської області від 13.04.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 2109.2016 у справі №920/92/15, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України та ст.43 ГПК України.

Ухвалою від 21.11.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В., суддів - Данилової М.В., Поляк О.І.. касаційна скарга Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2016 року.

Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України від 12.12.2016 року № 08.03-04/6192 для розгляду касаційної скарги у справі № 920/92/15, у зв'язку з відпусткою судді Поляк О.І. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів, у зв'язку з чим в подальшому сформовано колегію суддів у складі: головуючий (доповідач)- Яценко О.В., судді Бакуліна С.В., Данилова М.В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач вважає, що договір оренди нерухомого комунального майна від 25.12.2013 № УМКВ-0565 з ТОВ "ІКС-ПРЕС" на нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Суми, вул. Харківська, 24, площею 259,9 кв.м., було укладено передчасно, так як на момент його підписання і до 30.10.2014 приміщення займала інша юридична особа.

Крім того, судами встановлено, що між управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" укладено договір оренди нерухомого комунального майна від 25.12.2013 № УМКВ-0565 на нежитлове приміщення, площею 259,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 24. Договір укладено на підставі наказу начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради від 25.12.2013 № 09.01-09/303, про що безпосередньо зазначено в п. 1.1. договору оренди.

п. 7.2.1. договору оренди нерухомого комунального майна від 25 грудня 2013 № УМКВ-0565 передбачено, що Управління майна комунальної власності Сумської міської ради взяло на себе зобов'язання передати об'єкт оренди одночасно з підписанням цього договору відповідно до розділу 3.

Оскільки, вищезазначений договір оренди нерухомого комунального майна, між управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" підписано 25.2.2013, об'єкт оренди за адресою вул. Харківська, 24 у м. Суми мав бути переданий відповідачем за актом приймання-передачі 25.12.2013.

Однак, акт приймання - передачі об'єкта оренди підписано між сторонами не було з огляду на наступне.

Попереднім орендарем нежитлового приміщення по вул. Харківській, 24 була Сумська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на підставі договору оренди від 09.11.1998 № ФМ-206.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 залишено без змін рішення господарського суду Сумської області від 22.08.2013 в справі № 5021/1165/12, згідно з яким попереднього орендаря - Сумську дирекцію Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" вирішено виселити з цього нежитлового приміщення площею 259,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 24.

Сумська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" оскаржила постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 в справі № 5021/1165/12 до Вищого господарського суду України. Скарга була прийнята до касаційного провадження, про що постановлено ухвалу від 20.12.2013, цією ж ухвалою Вищий господарський суд України зупинив виконання рішення господарського суду Сумської області від 22.08.2013 № 5021/1165/12 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Таким чином, на момент укладення договору оренди нерухомого комунального майна від 25.12.2013 № УМКВ-0565, попередній орендар Сумська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" не був виселений з приміщення.

Одночасно, рішенням Сумської міської ради від 29.10.2014 р. № 3664-МР "Про передачу в користування комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади міста Суми", вирішено передати в тимчасове безкоштовне користування комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради майно комунальної власності територіальної громади міста Суми, нежитлове приміщення по вул. Харківській, 24 у м. Суми, площею 259,9 кв. м, для виконання статутних повноважень, у порядку, установленому чинним законодавством, зокрема для розміщення в даному приміщенні сервісного центру для обслуговування мешканців міста Суми.

Управління майна комунальної власності Сумської міської ради зобов'язано здійснити передачу майна, зазначеного в пункті 1 цього рішення, у порядку, установленому чинним законодавством.

30.10.2014 підписано акт приймання-передачі, яким Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" повернула спірне приміщення управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради, а управління в той же день, на виконання рішення Сумської міської ради від 29.10.2014 № 3664-МР, уклало з КП "Міськводоканал" Сумської міської ради договір користування від 30.10.2014 № УМКВк - 0757 та передало підприємству приміщення вул. Харківській, 24, загальною площею 259,9 кв. м., за актом приймання - передачі.

Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору в зв"язку з невиконанням позивачем обов"язку, в силу статті 33 ГПК України, щодо надання доказів невідповідності його нормам права, що є наслідком для визнання його недійсним. Також суди вказали про реальність договору, а також те, що волевиявлення сторін правочину є вільним та відповідає їхній внутрішній волі та загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Дані висновки суду відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам та ґрунтуються на матеріалах справи.

Оскільки, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. частинами 1 - 3, 5 - 6 ст. 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, судами досліджено підстави, якими позивач обґрунтував свої вимоги, а саме, що

договір оренди нерухомого комунального майна від 25.12.2013 № УМКВ-0565 з ТОВ "ІКС-ПРЕС" на нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Суми, вул. Харківська, 24, площею 259,9 кв.м., було укладено передчасно, так як на момент його підписання і до 30.10.2014 приміщення займала інша юридична особа, тому договір, на переконання позивача, і є фіктивним.

При цьому, слід враховувати, що фіктивний правочин (ст.234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. У розгляді відповідних справ слід враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Господарські суди попередніх інстанцій, взявши до уваги наведене та встановивши, що між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та ТОВ "ІКС-ПРЕС" відбулося укладення договору оренди майна, однак, акт приймання-передачі нежитлового приміщення між сторонами укладено не було, хоча обов'язок управління по передачі такого приміщення передбачено п. 7.2.1 вказаного договору. А тому, невиконання управління обов'язку по передачі об'єкта оренди не з вини самого управління, оскільки до останнього надійшла ухвала Вищого господарського суду України від 20.12.2013 в справі № 5021/1165/12, якою було зупинено виконання постанови апеляційної інстанції в цій справі з приводу виселення з цього приміщення попереднього орендаря - УДППЗ "Укрпошта", з яким договірні відносини управління на той час вже фактично були припинені у зв'язку із закінченням 16.01.2012 строку дії раніше існуючого між ними договору оренди, не вважається фіктивним. Отже, лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі апеляційний господарський суд не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 920/92/15 Господарського суду Сумської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна М.В. Данилова