Постанова ВГСУ від 15.12.2016 року у справі №910/820/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 910/820/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.10.2016у справі№ 910/820/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"простягнення 50 952 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Андрієвська О.В. (дов. від 03.10.2016),

відповідача: Мазурок Я.В. (дов. від 06.01.2016)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з позовом до Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" про стягнення 50 952 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи на підставі листа Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" від 03.12.2014 №155/1/06-4983 по ліквідації пошкодження водопровідної мережі по вул. Артема, 18 в м. Києві на спірну суму. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2016, ухваленим суддею Спичак О.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з відсутності між сторонами договірних відносин, а також недоведеності того, що мережі водопостачання біля будинку №18 на вул. Артема у Шевченківському районі міста Києва належать відповідачу. З огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку з оплати спірних робіт з ліквідації аварійного пошкодження зовнішніх мереж водопостачання. При цьому суд керувався приписами статей 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, статей 181, 193 Господарського кодексу України, статей 43, 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Скрипки І.М. - головуючого, Гончарова С.А., Власова Ю.Л., постановою від 05.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, перший заступник прокурора Київської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій того, що між датами укладення договору від 20.12.2012 та підписання акта приймання виконаних робіт пройшло всього чотири дні, а в декларації про готовність об'єкта до експлуатації зазначена дата закінчення будівництва - 18.12.2012. З огляду на що, на думку скаржника, свідчить про фіктивність оспорюваного договору. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 28.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Поляк О.І., Сибіги О.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.12.2016 № 08.03-04/6364, у зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва № 910/820/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.12.2016 у справі № 910/820/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Данилова М.В., Сибіга О.М.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" коштів у розмірі 50 952 грн. Як стверджував позивач, спір у даній справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку оплатити виконані позивачем роботи на підставі листа Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" від 03.12.2014 №155/1/06-4983 по ліквідації пошкодження водопровідної мережі по вул. Артема, 18 в м. Києві на спірну суму. Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з відсутності між сторонами договірних відносин, а також недоведеності того, що мережі водопостачання біля будинку №18 на вул. Артема у Шевченківському районі міста Києва належать відповідачу. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне. Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" з листом №155/1/06-4983 від 03.12.2014, в якому просило ліквідувати аварійне пошкодження зовнішніх мереж водопостачання біля будинку №18 на вул. Артема у Шевченківському районі міста Києва та гарантувало оплату робіт. За твердженнями позивача, останнім було ліквідовано аварійне пошкодження зовнішніх мереж водопостачання біля вказаного будинку та складено розрахунок вартості виконаних робіт, відповідно до змісту якого ціна ремонтних робіт становить 50 952 грн. В подальшому позивачем було направлено на адресу відповідача лист №350/05.04-13/28-15 від 12.02.2015 з проханням підписати акт приймання-передачі робіт та додано рахунок на оплату. 10.04.2015 позивачем було направлено відповідачу вимогу, в якій заявник просив упродовж семиденного строку з дня отримання вимоги повернути підписані акти та сплатити грошові кошти у спірному розмірі. Відмова відповідача у сплаті спірних коштів і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. З огляду на положення Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення заборгованості, насамперед, повинно бути доведено факт виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків, в тому числі, визначено підставу виникнення правовідносин з оплати робіт по ліквідації пошкодження зовнішніх мереж водопостачання у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, наявність обов'язку відповідача внести на рахунок позивача плату за послуги в узгодженому сторонами розмірі, строк виконання якого настав. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів. Відповідно до статті 626 названого Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 526 вказаного Кодексу визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частині 1 статті 530 названого Кодексу). Судами установлено, що відповідач листом №155/1/06-4983 від 03.12.2014 запропонував позивачеві ліквідувати аварійну ситуацію на трубопроводі зовнішніх мереж водопостачання біля нежитлового будинку по вул. Артема, 18 у м. Києві. Позивач письмової відповіді, згоди та пропозицій на лист відповідачу не надав. Договір на виконання аварійних робіт між сторонами не укладався, кошторисна документація на проведення будівельних робіт та витрат між сторонами не погоджувалась. По факту аварії позивачем дефектний акт складений не був, локальний кошторис відсутній, а отже об'єми та види робіт, необхідні для усунення аварійної ситуації, документально позивачем не підтверджені. Судами також встановлено, що акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2В) та підсумкова вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) між сторонами не підписано. Водночас складений позивачем розрахунок вартості виконаних робіт без дати та номеру, без посилань на договір або лист-погодження не свідчить про досягнення між сторонами істотних умов договору (предмет, строки виконання робіт, ціну договору). За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що наявний у матеріалах справи гарантійний лист не свідчить про виникнення у відповідача обов'язку оплатити роботи з ліквідації аварійного пошкодження зовнішніх мереж водопостачання біля будинку №18 на вул. Артема у Шевченківському районі міста Києва у заявленому до стягнення розмірі. При цьому судами попередніх інстанцій обґрунтованого відхилено посилання позивача про те, що зазначений гарантійний лист та фактичне виконання робіт вказує на укладання договору у спрощений спосіб, оскільки згідно з частиною першою статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У даному випадку саме підписання актів здачі-приймання виконаних робіт могло б свідчити про укладення договору підряду у спрощений спосіб, який був би підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань. Крім того, укладання договору у спрощений спосіб не нівелює обов'язку контрагентів погодити всі істотні умови правочину (предмет, ціну та строк), докази вчинення чого в матеріалах справи відсутні. Між тим, доказів досягнення сторонами у відповідній формі згоди щодо вартості ремонтних робіт матеріали справи не містять. Окрім цього, судами також враховано і відсутність доказів щодо перебування у володінні та користуванні позивача зовнішніх мереж водопостачання біля будинку №18 на вул. Артема у Шевченківському районі міста Києва. За таких установлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог визнається колегією суддів правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.