Постанова ВГСУ від 15.12.2016 року у справі №910/7256/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 910/7256/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МЕДИЦИНА"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№ 910/7256/16 Господарського суду міста Києваза позовомКиївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської радидоПриватного акціонерного товариства "МЕДИЦИНА"провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін від:

позивача: Глобенко Л.В. (дов. від 21.09.2016),

відповідача: Бондар В.М. (дов. від 03.10.2016),

прокуратури: Гришина Т.А. (посв. №3608)

ВСТАНОВИВ:

Київська місцева прокуратура №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства "МЕДИЦИНА" про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 23.06.2004, шляхом викладення його умов в наступній редакції: пункт 4.2. "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки.". Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо зміни розміру річної орендної плати за землю на законодавчому рівні. При цьому прокурор посилався на приписи статей 632, 759, 762 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статті 30 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2016, ухваленим суддею Борисенко І.І., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для внесення змін до спірного договору у зв'язку зі зміною розміру річної орендної плати за землю та необхідністю приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 632, 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Станіка С.Р. - головуючого, Скипки І.М, Отрюха Б.В., постановою від 13.09.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне акціонерне товариство "МЕДИЦИНА" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про недоведеність порушення інтересів держави та наявності існування між сторонами спору. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 10 Податкового кодексу України.

Ухвалою від 28.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Бакуліної С.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МЕДИЦИНА" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2016.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін та прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.06.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та Акціонерним товариством закритого типу "Медицина" (яке у подальшому реорганізовано у Приватне акціонерне товариство "Медицина") (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі пункту 90 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 за № 638/798 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 2758 кв.м. (0,2758 га) на вул. Росошанській, 3 у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8 000 000 000:63:438:0028) для експлуатації та обслуговування адміністративно-офісних будівель. Відповідно до пункту 2.2. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 725 977,06 грн. Згідно з пунктом 4.2. договору річна оренда плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2-х відсотків від її нормативної грошової оцінки. Пунктом 3.1. цього договору сторони погодили, що договір укладено на строк 25 років. Згідно з пунктом 4.6. договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та винесення змін до цього Договору. Також судами встановлено, що 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", відповідно якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та поклав на орендарів, зокрема, відповідача обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Пунктом 3 Рішення покладено обов'язок на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття цього рішення, зокрема, орендарів земельних ділянок, у тому числі, і відповідача у справі. Судами встановлено, що покладений на відповідача рішенням Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 обов'язок щодо забезпечення оформлення внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки відповідачем не виконано, за згодою сторін відповідних змін до договору оренди земельної ділянки внесено не було, що і стало підставою для звернення з даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Київської місцевої прокуратури №2, заявлена в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "МЕДИЦИНА" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.06.2004 в частині пункту 4.2. щодо зміни розміру орендної плати на підставі чинного законодавства, з огляду на прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Статтею 654 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту. Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. За приписами статей 126, 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата. За приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. За приписами статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки. Отже, чинним законодавством, як і умовами договору, передбачена можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, а оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати визначена підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору. Суди попередніх інстанцій дослідили умови змін, запропонованих позивачем до внесення та розмір орендної плати і визнали їх такими, що відповідають вимогам законодавства. За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо внесення змін до договору оренди через законодавчу зміну граничного розміру орендної плати на підставі рішення органу місцевого самоврядування визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.