ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 910/10062/16

Вищий господарський суду України в складі колегії

Головуючий суддяЯценко О.В., суддіБакуліна С.В., Сибіга О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі№ 910/10062/16Господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АльфА Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"простягнення грошових коштів,

за участю представників: позивача - не з'явились,відповідача -Лисенко Д.В. дов. від 27.05.2016,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Грєхов О.А.) від 11.07.2016 у справі 910/10062/16 задоволені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" (далі-позивач) до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 19268,58грн..

Київський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 05.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді: Черногуз М.Г., Суліма В.В.) рішення місцевого господарського суду в справі залишив без змін.

Відповідач з судовими актами у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 29, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що ПрАТ "УПСК" несе відповідальність виключно на підставі полісу (договору) № АС/7175204, умовами якого є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ПрАТ "УПСК" не звязаний умовами договору добровільного страхування КАСКО, який укладений Позивачем, оскільки не є завдачем шкоди, а здійснює відшкодування збитку виключно на підставах положень Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін рішення господарських судів, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 21.11.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого (доповідач) - Яценко О.В., суддів - Поляк О.І., Сибіга О.М. касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату палати Вищого господарського суду України від 13.12.2016 року № 08.03-04/6266 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/10062/16, у зв'язку з відпусткою судді Поляк О.І. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів, у зв'язку з чим в подальшому сформовано колегію суддів у складі: головуючий (доповідач)- Яценко О.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 06.12.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (надалі - Позивач) ОСОБА_5 (надалі - Страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0288551.017 (надалі - договір добровільного страхування).

Відповідно до предмету договору добровільного страхування, було застраховано автомобіль "BMW 320d", реєстраційний номер НОМЕР_1. (надалі - застрахований ТЗ).

Як вбачається з положень п.14.4.1.2 Договору добровільного страхування, визначення розміру страхового відшкодування здійснюється на підставі документів ремонтної організації "СТО", які, згідно чинного законодавства України, підтверджують необхідні витрати на ремонт транспортного засобу.

Згідно з п. 15.5.3. договору добровільного страхування Вказані виплати можуть бути розмежовані на дві виплати, перша частина передбачає виплату страхового відшкодування частково (75%) від загальної суми, а друга частина виплати склала 25% від загальної суми страхового відшкодування.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що 17.04.2014 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ "BMW 320d", реєстраційний номер НОМЕР_1, та ТЗ "LEXUS", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6 цивільно-правова відповідальність якого застрахована у приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - Відповідач) за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС7175204.

Внаслідок зазначеного ДТП застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2014 у справі № 761/13327/14-п встановлено, що ДТП трапилось внаслідок порушень Правил подорожнього руху України водієм ОСОБА_6, у зв'язку з чим вказану фізичну особу притягнуто до адміністративної відповідальності.

У зв'язку з укладенням полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АС7175204, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_6 ТЗ "LEXUS", державний номерний знак НОМЕР_2. Судом встановлено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну згідно положень полісу становить 50000, 00 грн.

У звіті про визначення вартості матеріального збитку №8667 від 28.04.2014 встановлено, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "BMW 320d", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 17.04.2014, складає 33345,67 грн.

Також, у матеріалах справи наявний рахунок-фактура №АС-00001305 від 25.04.2014, складений СТО - товариством з обмеженою відповідальністю "Автосиметрія", відповідно до якого вартість ремонту автомобіля "BMW 320d", реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 37665, 38 грн. з ПДВ.

Крім того, позивачем був складений та підписаний страховий акт № 1293.206.14.01.01 від 05.05.2014, згідно з яким пошкодження автомобіля марки "BMW 320d", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 16857,40 грн.

05.05.2014 на підставі страхового акту № 1293.206.14.01.01 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 16857,40 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 11644 від 19.05.2014.

Крім того, по факту ремонту автомобіля "BMW 320d", реєстраційний номер НОМЕР_1, ТОВ "Автосиметрія" було складено акт виконаних робіт № АС-0000541 від 11.07.2014 на суму 37865, 38 грн. в подальшому, позивачем був складений та підписаний страховий акт № 1293.206.14.01.02 від 17.07.2014, згідно з яким пошкодження автомобіля марки "BMW 320d", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 18919, 98 грн.

Враховуючи страховий акт № 1293.206.14.01.02 від 17.07.2014 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 18919, 98 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 17697 від 23.07.2014.

Надалі було виявлено приховані дефекти транспортного засобу, про що складено Додатковий протокол огляду транспортного засобу від 20.02.2015 (том 1, а.с. 42), в якому зазначено, що при експлуатації автомобіля відчувається занесення відпрацьованих газів в салон автомобіля, оглядом вихлопної системи виявлено негерметичність в з'єднанні каталізатор-вихлопна труба, в процесі зняття вихлопної системи та подальшого дефектування виявлена деформація кронштейнів кріплень каталізатора та інше.

Враховуючи вищевикладене, позивачем був складений та підписаний страховий акт № 1293.206.14.01.03 від 04.03.2015, згідно з яким пошкодження автомобіля марки "BMW 320d", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 5151, 24 грн. та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5151,24грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 4473 від 06.03.2015. (том 1, а.с. 35).

Отже, позивачем було виплачено постраждалій особі (страхувальнику) страхове відшкодування на загальну суму 40928, 62 грн.

Одночасно судами встановлено, що позивач звертався до відповідача з проханням виплати страхового відшкодування в порядку регресу. В підтвердження цього, позивачем надано заяву №1293/2014 від 10.06.2014 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 16857, 40 грн., лист №1293/2014 від 04.08.2014 про доплату грошового відшкодування в порядку регресу у розмірі 18919, 98 грн. та лист № 1293/2014 від 12.03.2015 про доплату грошового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5151, 24 грн.

На виконання отриманих від позивача заяви та листів, відповідач направив лист №2094 від 19.05.2015 в якому зазначив, що розрахунок суми страхового відшкодування було здійснено згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 8667 від 28.04.2014 ТОВ "ЕАК "Довіра" з врахуванням фізичного зносу замінних складових ТЗ. Оскільки позивачем не надано жодного додаткового звіту, де б були зафіксовані приховані пошкодження у відповідності до вимог п. 8.5.13 Методики, сума страхового відшкодування розрахована об'єктивно і підстав для доплати немає.

Таким чином, враховуючи часткову сплату відповідачем на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу відповідно до платіжного доручення №63 від 07.10.2014 на суму 20660, 04 грн різниця між фактично виплаченим позивачем страховим відшкодуванням страхувальнику (у розмірі 40928, 62 грн) та повернутою сумою відповідачем в порядку регресу (20660, 04 грн.) склала 20268, 58 грн.

Апеляційний господарський суд погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначив, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №0288551, позивач набув права зворотної вимоги у сумі страхового відшкодування в розмірі 40928, 62 грн. у межах фактичних затрат із врахуванням франшизи.

За змістом статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи розмір франшизи, яка становить 1000 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 19268, 58 грн. (40928, 62 грн. - 20660, 04 грн. - 1000, 00 грн.).

Окремо зазначив, що ліміт майнової відповідальності відповідача згідно полісу складає 50000, 00 грн., а відтак виконання вимоги на суму 19268, 58 грн. не порушує прав відповідача в цій частині дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Враховуючи імперативність положень ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України в частині переходу права вимоги саме в межах фактичних затрат, відповідач був зобов'язаний відшкодувати суму 40928, 62 грн. повністю з врахуванням франшизи.

Проте погодитись із такими висновками не можна з огляду на таке.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з ч.2 ст.512 та ст.514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Саме наведеними нормами матеріального права регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: новий кредитор - позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування, отримав від останнього як від первісного кредитора право вимоги до відповідача, яким застрахована відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, який вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" відповідно до поліса № АС/7175204 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності та нормами вказаного Закону, є відповідач.

За п.22.1. ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п.2.1. ст.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що дійсний зміст правовідносин, які виникли між сторонами, регулюється не тільки приписами Закону України "Про страхування" та умовами договору № 046.0288551.017 добровільного страхування, пунктом 7.1 якого Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АльфА Страхування" та ОСОБА_7 узгодили не враховувати експлуатаційний знос при визначенні суми страхового відшкодування, а і загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині яка є предметом спору в цій справі та яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014 №6-49цс14 та від 02.12.2015 №6-691цс15).

На зазначеному вище відповідач наголошував, заперечуючи проти позовних вимог, втім, суди відхиляючи вказані доводи дійшли хибного висновку про те, що приписи ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не врахувавши наведених вище законодавчих норм.

Таким чином, неврахування господарськими судами наведених вище положень законодавства, нез'ясування дійсного змісту правовідносин сторін і ненадання оцінки вказаним вище обставинам, які мають суттєве значення у справі, є порушенням вимог ст.ст.43, 43, 84 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки відповідно до приписів ст.ст.1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення та оцінки доказів, колегія суддів на підставі п.3 ст.1119 ГПК України вважає за необхідне скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин, дослідження всіх доказів і надання їм належної правової оцінки з врахуванням викладених вище вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 у справі № 910/10062/16 Господарського суду міста Києва скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.М. Сибіга