ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 922/4903/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівКролевець О.А., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015у справі№ 922/4903/14 господарського суду Харківської області за позовомприватного акціонерного товариства "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди"допублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі відділення № 133пророзірвання договору та стягнення 700 576,88 грнза участю представників сторін:

від позивача: Ісоєв М.Н., дов. від 17.02.2014, Омельчук О.Й., дов. від 17.02.2014

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року приватне акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі відділення № 133 про розірвання договору про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 10 від 11.03.2005, укладеного між ним та відповідачем, та стягнення 669 022,83 грн боргу за вказаним договором, 19 401,66 грн втрат від інфляції, 2 804,40 грн процентів за використання коштів, 9 347,99 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачем договірних зобов'язань з перерахування грошових коштів з його поточного рахунку в ПАТ "ВіЕйБі Банк" на рахунки його контрагентів, вказані у виставлених банку платіжних дорученнях, за укладеним між ним та відповідачем договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2015 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір № 10 від 11.03.2005 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладений між сторонами у справі. Стягнуто з ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на користь ПАТ "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" суму боргу за договором банківського рахунку у розмірі 669 022,83 грн, втрати від інфляції - 19 401,66 грн, проценти за використання коштів - 2 804,40 грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань - 9 347,99 грн, 13 380,00 грн витрат по сплаті судового збору та 6 000,00 грн витрат на послуги адвоката.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку може бути розірвано за заявою клієнта у будь-який час, а відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов спірного договору не здійснив у встановлений законом строк операції з перерахування коштів позивача на рахунки, вказані у виставлених банку платіжних дорученнях, та видачі готівки за заявою позивача. За висновком суду, відповідач за невиконання своїх договірних зобов'язань, зокрема за порушення строків виконання доручень клієнта на списання грошових коштів, зобов'язаний відповідно до вимог закону сплатити позивачу пеню, три відсотки річних, інфляційні втрати та судові витрати, суми яких визначені позивачем правильно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 (склад колегії суддів: Могилєвкін Ю.О., - головуючий, Пушай В.І., Істоміна О.А.) апеляційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А. задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Агрофірма ім. Г.С.Сковороди" на користь державного бюджету України 6 690,00 грн судового збору по апеляційній скарзі.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив що з 20.11.2014, тобто під час розгляду справи, ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних, запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, а відтак, вимоги позивача, який є кредитором банку, не можуть бути задоволені від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації в силу обмежень, встановлених п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом щодо інших законодавчих актів України у спірних правовідносинах, яким врегульовані процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 11.03.2005 між відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк, найменування якого було змінено на публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк", банк, відповідач) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Г.С. Сковороди (клієнт), правонаступником якого є позивач - приватне акціонерне товариство "Агрофірма ім. Г.С.Сковороди", укладено договір про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 10 (далі за текстом - договір), на виконання умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26006200000258 та зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції, приймання та видачу готівки відповідного до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України.

11.09.2014 на поточний рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 900 000,00 грн.

На виконання умов договору позивач надав банку для виконання платіжні доручення з вимогою про перерахування грошових коштів з власного рахунку № 26006200000258 на рахунки контрагентів, а саме:

1) № 595 від 24.09.2014 на суму 130 000,00 для перерахування коштів на рахунок АК "Харківобленерго", яке прийнято до виконання банком 24.09.2014;

2) № 599 від 25.09.2014 на суму 5 000,00 грн для перерахування коштів на рахунок УП Свято-Вознесенської церкви, яке прийнято до виконання банком 25.09.2014;

3) № 604 від 25.09.2014 на суму 14 500,00 грн для перерахування коштів на рахунок ФОП Карлової І.О., яке прийнято до виконання банком 25.09.2014;

4) № 607 від 29.09.2014 на суму 2 000,00 грн для перерахування коштів на рахунок АК "Харківобленерго", яке прийнято до виконання банком 29.09.2014;

5) № 613 від 01.10.2014 на суму 33 150,00 грн для перерахування коштів на рахунок УДКСУ в Золочівському районі, яке прийнято до виконання банком 01.10.2014;

6) № 615 від 02.10.2014 на суму 132 500,00 грн для перерахування коштів на рахунок Дегачівської ОДПІ, яке прийнято до виконання банком 02.10.2014;

7) № 617 від 02.10.2014 на суму 4 000,00 грн для перерахування коштів на рахунок профкому ім. Г.С. Сковороди, яке прийнято до виконання банком 02.10.2014;

8) № 619 від 02.10.2014 на суму 55 000,00 грн для перерахування коштів на рахунок УДКСУ в Золочівському районі, яке прийнято до виконання банком 02.10.2014;

9) № 624 від 16.10.2014 на суму 35 500,00 грн для перерахування коштів на рахунок Дергачівської ОДПІ, яке прийнято до виконання банком 16.10.2014;

10) № 629 від 16.10.2014 на суму 1 523,68 грн для перерахування коштів на рахунок ПАТ "Хаківгаз", яке прийнято до виконання банком 16.10.2014;

11) № 630 від 16.10.2014 на суму 5 000,00 грн для перерахування коштів на рахунок ПАТ "Харківгаз", яке прийнято до виконання банком 16.10.2014;

12) № 631 від 21.10.2014 на суму 118 918,00 грн для перерахування коштів на поповнення власного рахунку в ПАТ "Кеді Агріколь Банк", яке прийнято до виконання банком 21.10.2014;

13) № 633 від 24.10.2014 на суму 1 912,00 грн для перерахування коштів на рахунок ВДВС Золочівського РУЮ, яке прийнято до виконання банком 24.10.2014;

14) № 634 від 24.10.2014 на суму 11 256,00 грн для перерахування коштів на рахунок УДК Богодухівського району Харківської області., яке прийнято до виконання банком 24.10.2014;

15) № 635 від 27.10.2014 на суму 197 500,00 грн для перерахування коштів на поповнення власного рахунку в ПАТ "Кеді Агріколь Банк, яке прийнято до виконання банком 27.10.2014.

Крім того, 02.10.2014 позивач надав банку заявку (лист № 214 від 02.10.2014) на видачу готівки в сумі 400 000,00 для виплати заробітної плати працівникам товариства.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 8.1. ст. 8, п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, а у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п.п. 2.1.2., 2.1.3. договору банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції, приймання та видачу готівки відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України, а також виконувати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі у строки: в національній валюті: в день його надходження, якщо документ надійшов потягом операційного часу банку та не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу або того ж дня за бажанням клієнта та у разі наявності у банку технічної можливості за окрему плату, зазначену в додатку № 1 до цього договору.

Однак, як встановлено судами та це підтверджується матеріалами справи, вказані вище платіжні доручення та заява на видачу готівки не були виконані відповідачем.

27.10.2014 позивач направив на адресу відповідача заяву про закриття рахунку, яка не була задоволена банком, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Як встановлено судом апеляційної інстанцій, під час розгляду справи (до винесення судом першої інстанції рішення у справі) правлінням НБУ прийнято постанову № 733 від 20.11.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 20.11.2014 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким в ПАТ "ВіЕйБі Банк" було запроваджено тимчасову адміністрацію з 21.11.2014 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 вказаного Закону під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до п. 1 ч. 5 якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

В розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Тобто, вкладниками визнаються лише фізичні особи.

Натомість, відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно з положеннями ЦК України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і "Про банки і банківську діяльність", за умовами договору банківського рахунка між сторонами у справі склалися зобов'язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер, а отже, у такому разі позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача щодо розірвання договору про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 10 від 11.03.2005, укладеного між ним і відповідачем, та стягнення заборгованості за вказаним договором, інфляційних втрат, процентів за використання коштів та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань не підлягають задоволенню під час запровадження в банку тимчасової адміністрації.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження та положення щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при тимчасовій адміністрації є імперативними і застосовуються навіть за умови подання платіжних документів до введення тимчасової адміністрації, у зв'язку з чим колегія суддів не бере до уваги твердження позивача в касаційній скарзі про зворотне.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на його рахунку в банку відповідача, в порядку, передбаченому розділом VIIІ Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", враховуючи те, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, 19.03.2015 правлінням НБУ прийнято постанову № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк", на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 від 20.03.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк".

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування господарським судом апеляційної інстанції при її прийнятті не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Агрофірма ім. Г.С. Сковороди" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справі № 922/4903/14 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді О. Кролевець

В. Саранюк