ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 921/700/14-г/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Костенко Т.Ф.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Романов Р.О. - прокурор відділу ГПУ, посв. №014714, позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: ОСОБА_5 - дов. від 15.04.15 (а.с. 182)

касаційну скаргуЗаступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.06.15у справі№921/700/14-г/14 Господарського суду Тернопільської області за позовомТернопільського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській областідоПриватного підприємця ОСОБА_6простягнення 8737,42 грн.

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 13.10.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.

Тернопільський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_6 8737,42 грн. збитків. Прокурор зазначав, що в ході здійснення перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства при використанні водних об'єктів виявлено факт самовільного (бездозвільного) користування поверхневою водою для рибництва, що призвело до прориву водоскидної споруди та спуску води із ставка. Позов обґрунтований приписами статей 44, 95, 110, 111 Водного кодексу України, статей 35, 37, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", положеннями Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.09 №389.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.11.14 (судді: Руденко О.В., Охотницька Н.В., Гевка В.Л.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_6 7453,95 грн. збитків, в доход спеціального фонду Державного бюджету України, в доход спеціального фонду місцевого бюджету Борщівської сільської ради, в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради. У решті позову відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог водного законодавства та визнав обґрунтованим стягнення з нього збитків у розмірі 7453,95 грн. Суд здійснив перерахунок заявлених збитків з урахуванням площі водного об'єкта.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.15 (судді: Марко Р.І., Желік М.Б., Костів Т.С.) рішення господарського суду першої інстанції скасовано. У позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції установив відсутність в діях відповідача усіх складових цивільного правопорушення, як то: протиправної поведінки відповідача, його вини та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення вимог водного законодавства у вигляді стягнення збитків.

Заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. В обґрунтування доводів касаційної скарги, прокурор посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів 44, 110, 111 Водного кодексу України, статі 1166 Цивільного кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 43, 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає доведеним наявність усіх складових цивільного правопорушення в діях відповідача та посилається на невірну оцінку судом апеляційної інстанції доказів у справі і невірно встановлені обставини справи. Прокурор також зазначає, що відповідачем не доведено те, що у даному випадку відбувся саме прорив водоскидної споруди, а не спуск води із ставка.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити постанову у справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що між Борщівською районною державною адміністрацією - орендодавцем та Приватним підприємцем ОСОБА_6 - орендарем були укладені договори, а саме: договір оренди земель водного фонду від 12.04.07 та договір оренди водного об'єкта (ставка) від 23.03.10. За умовами цих договорів орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 8,3258 га, та водойму, площею 4,8021 га, що розташовані на території Гермаківської сільської ради Борщівського району, в басейні річки Збруч, для ведення ставково-рибного господарства. Суд апеляційної інстанції установив, що відповідач використовував водний об'єкт на підставі укладених договорів оренди та сплачував за них орендну плату у відповідності до умов цих договорів. Прокурор (як на підставу позову) вказував на порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що полягало у самовільному користуванні відповідачем поверхневими водами для ведення рибного господарства та призвело до прориву і спуску води зі ставка. При цьому, він посилався на акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 13.06.14, протокол про адміністративне правопорушення №000738 від 13.06.14, постанову про накладення адміністративного стягнення №40 від 13.06.14, та нарахував відповідачеві до відшкодування 8737,42 грн. збитків. Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку цим документам, установив, що вони містять суперечливі висновки стосовно викладених у них обставин та не доводять факту спуску води на спірному водному об'єкті відповідачем. В процесі розгляду спору суд апеляційної інстанції не установив складу цивільного правопорушення в діях відповідача. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Тернопільського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері заявлена в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_6 8737,42 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення відповідачем вимог водного законодавства. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд визнав позовні вимоги необґрунтованими. За приписами статей 42 - 44 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі мають право, окрім іншого, здійснювати загальне та спеціальне водокористування; використовувати водні об'єкти на умовах оренди. При цьому, вони зобов'язані використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; не допускати заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища тощо. Усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод (стаття 95 Водного кодексу України). У відповідності до приписів статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. При цьому, відповідальність за порушення водного законодавства несуть винні особи. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (статті 111 Водного кодексу України). Як вже зазначалося, прокурор просив стягнути з відповідача збитки, завдані останнім внаслідок порушення вимог водного законодавства. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами зазначеної норми майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, апеляційний господарський суд установив відсутність усіх складових цивільного правопорушення, як то: протиправної поведінки відповідача та його вини, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Водночас не установлено апеляційним господарським судом і причинно-наслідкового зв'язку між збитками і протиправною поведінкою, що унеможливлює висновок про обґрунтованість позову. Як вже зазначалося (і це установив суд апеляційної інстанції) перевіркою не було установлено факту спуску води у ставку відповідачем (через суперечливість відомостей, що викладені в документах), тобто того, що зменшення рівня води у спірному водному об'єкті було спричинено та виникло внаслідок протиправних дій останнього. У акті перевірки зазначено про спуск води у ставку (що відповідач заперечував); в протоколі про адміністративне правопорушення - про прорив водоскидної споруди. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не установив обставин, з якими законодавство пов'язує відшкодування шкоди, колегія суддів погоджується з відмовою суду у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовується обставинами установленими судом апеляційної інстанції та стосується переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.15 у справі №921/700/14-г/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Костенко