Постанова ВГСУ від 15.10.2015 року у справі №910/1872/15-г

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 910/1872/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г., розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокольвака М.В.на ухвалувід 01.07.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/1872/15-г господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокольвака М.В. до1. Державної реєстраційної служби України; 2. Головного управління юстиції у Львівській області; 3. публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", м. Іллічівськ треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1.Відділ Державного земельного агентства у Буському районі Львівської області; 2. Відділ Державного земельного агентства у Яворівському районі Львівської області; 3.Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Буського районного управління юстиції Львівської області; 4. Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області; 5. Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області; 6. Приватний нотаріус Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В.про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії у судовому засіданні взяв участь представник

позивача Сокольвак М.В., ліквідатор.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокольвака М.В. (далі - ТОВ "Земкомерц", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції у Львівській області, публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" про визнання недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України договору іпотеки від 04.07.2011, укладеного між позивачем та ПАТ "Марфін Банк".

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/1872/15-г (суддя Якименко М.М.) в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 (судді: Синиця О.Ф. - головуючий, Ткаченко Б.О., Зеленін В.О.) провадження у справі зупинено на підставі ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме до розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та передати справу на новий апеляційний розгляд. Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права, а саме, ст. 79 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається, позивач у даній справі - ТОВ "Земкомерц" з червня 2013 року перебуває в процедурі банкрутства і постановою господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 у справі № 918/756/13 визнано боржника (позивача) банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, далі - Закон про банкрутство) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, частина 4 статті 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Одночасно частиною 9 ст. 16 ГПК України встановлено, що справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, норми частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядку розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Відтак, спір про визнання недійсним на підставі норм загального цивільного законодавства укладеного ТОВ "Земкомерц" до порушення справи про його банкрутство договору іпотеки підлягає розгляду судом, який розглядає справу про банкрутство позивача та в межах такого провадження, а не в окремому позовному провадженні.

Проте суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув та не з'ясував можливості розгляду даного спору по суті з огляду на імперативну норму ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство та встановлену ст. 16 ГПК України виключну підсудність майнових спорів за участю особи, яка перебуває в процедурі банкрутства.

Що стосується висновку суду апеляційної інстанції про необхідність зупинення провадження у справі з посиланням на частину 2 ст. 79 ГПК України, то частина друга зазначеної статті містить вичерпний перелік випадків, за наявності яких господарський суд має право зупинити провадження у справі, серед яких відсутня така обставина, як наявність пов'язаного зі справою кримінального провадження.

Більше того, зазначаючи про неможливість розгляду даного позовного провадження до розслідування кримінального провадження стосовно незаконних дій ПАТ "Марфін Банк" по відношенню до позивача, апеляційний господарський суд взагалі не зазначив, яким саме чином вказане кримінальне провадження перешкоджає здійсненню провадження у даній справі.

Зазначене свідчить про істотне порушення судом вимог ст. 79 ГПК України при вирішенні питання про зупинення апеляційного провадження.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така, що прийнята з істотним порушенням норм процесуального права, з передачею справи на розгляд суду апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 12, 16, 79, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд