ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 908/6177/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

позивача Пашка С.Г. дов. №386 від 20.04.2015

відповідача не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015

у справі №908/6177/14 Господарського суду Запорізької області

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська"

про стягнення 31055,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" про стягнення 31055 грн. штрафу за неправильне визначення маси вантажу у залізничній накладній.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 (суддя Колодій Н.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 (судді: Горбачова Л.П., Білецька А.М., Істоміна О.А.), позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" 15527,50 грн. штрафу та 1827грн. судового збору. В інший частині позову відмовлено.

В частині задоволення позову судові рішення мотивовані встановленням факту неправильного визначення вантажовідправником - відповідачем маси вантажу у накладній, за що ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць передбачено стягнення штрафу. В частині відмови у позові судові рішення мотивовані тим, що суд має право зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх змінити, зменшивши розмір штрафу до суми провізної плати - 6211,00 грн.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

29.08.2014 відповідно до залізничної накладної №52208592 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (відповідач) відвантажило на адресу Ладижинська ТЕЦ ПАТ "ДТЕК "Западенерго", станція призначення Ладижин Одеської залізниці, п'ять вагонів з вантажем - вугілля кам'яне, загальною масою 344100 кг, зокрема, у вагоні №53589560 - нетто - 68000 кг, тара - 24000 кг.

31.08.2014 на проміжній станції Знам'янка Одеської залізниці під час перевірки маси вантажу, відправленого за вказаною накладною, здійснено контрольне зважування на вагонних вагах та виявлено різницю в масі вантажу у вагоні №53589560, про що складений комерційний акт АА №031880/587/22.

Комерційним актом АА №031880/587/22 від 31.08.2014 зафіксовано різницю у дійсній вазі та зазначеній відповідачем в накладній, у вагоні №53589560: по накладній нетто - 68000 кг, а фактично виявилось брутто - 84350 кг, тара з документа 24000 кг, нетто - 60350 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 7650 кг. Про складення комерційного акта відмічено у залізничній накладній.

На станції призначення Ладижин перевірено масу вантажу у вказаному вагоні, в результаті чого розбіжностей з даними комерційного акта не виявлено, про що в акті АА №031880/587/22 зроблено відповідну відмітку.

Статтями 2, 5, 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998 №457, передбачено, що Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Пунктом 1.1 розділу 4 Правил оформлення документів, а також статтями 23, 24 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 "Правил оформлення перевізних документів" своїм підписом підтверджує представник відправника; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Частина 1 статті 24 Статуту залізниць України визначає, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Стаття 122 Статуту залізниць України встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Із встановлених судовими інстанціями обставин вбачається, що позивач за неправильне зазначення в накладній маси вантажу нарахував відповідачеві штраф згідно статті 118 Статуту залізниць України у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 31055 грн.

Господарські суди дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлену до стягнення суму штрафу до 15527,50 грн.

Як зазначалося вище, у касаційній скарзі відповідач просить змінити оскаржені судові рішення в частині стягнення розміру штрафу, зменшивши стягнуту суму штрафу до 6211,00 грн.

Проте, силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Оскільки доводи касаційної скарги щодо зміни оскаржених судових рішень в частині зменшення розміру штрафу потребують додаткової оцінки та переоцінки доказів у справі, то такі доводи не можуть розглядатися судом касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного судова колегія касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у даній справі.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 у справі №908/6177/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.