ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 904/75/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівВладимиренко С.В. Кочерової Н.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на рішення від та на постанову відгосподарського суду Дніпропетровської області 23.03.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 22.07.2015у справі господарського суду№ 904/75/15 Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Металобази комекс"простягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4572680,35 доларів СШАза участю представників:

від позивача - Разумов М.А.

від відповідача - не з'явилися

від третьої особи - не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 у справі № 904/75/15 (суддя Ліпинський О.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 (головуючий суддя Подобєд І.М., судді Величко Н.Л., Іванов О.Г.), в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (позивач) відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 553, 554, 559 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 25.03.2011 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металобази комекс" (позичальник) укладено кредитний договір № 4/11В, відповідно до якого банк на умовах договору, зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 5 195 249,47 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 28.02.2013, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.

На виконання умов кредитного договору, банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 5 195 249,47 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 10740 від 29.03.2011.

Сторонами вносилися зміни до кредитного договору, шляхом укладення додаткових договорів до нього: № 1 від 24.11.2011, № 2 від 22.02.2012, № 3 від 18.05.2012, № 4 від 16.07.2012, № 5 від 28.12.2012, № 6 від 29.03.2013, № 7 від 17.07.2013, № 8 від 23.09.2013.

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору в редакції додаткового договору № 8 від 23.09.2013, банк на умовах договору зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, розмір якого встановлюється за графіком відповідно до таблиці 1 до договору, та змінюється у період з 25.03.2011 по 31.08.2014 від суми 4 785 249,47 доларів США до 0,00 доларів США.

Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені графіком, але не пізніше 31 серпня 2014 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором (пункти 1.1, 2.4 договору).

З метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Металобази Комекс" (позичальником) своїх зобов'язань за кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна" (поручитель) укладено договір поруки № 4/11-В-П-1 від 25.03.2011.

Відповідно до пункту 1.1. договору поруки, з урахуванням договору № 5 про внесення змін до договору поруки від 23.09.2011, поручитель поручається перед банком за виконання/належне виконання позичальником зобов'язань, зазначених в пункті 1.2. договору, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Пунктом 7.1. договору поруки, в редакції змін, внесених договором № 5 про внесення змін до договору поруки від 23.09.2013, встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31 серпня 2014 року включно або до припинення основного зобов'язання.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору поруки, у разі порушення позичальником основного зобов'язання, визначеного основним договором, банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про необхідність виконання/належного виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково, в порядку, передбаченому пунктом 8.2. договору. У разі отримання письмової вимоги банку, зазначеної в пункті 2.1. договору, поручитель зобов'язаний виконати основне зобов'язання в обсязі, строки/терміни, зазначені у вимозі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2014 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 29.10.2014 № 8217/1-2, в якій просив виконати порушене позичальником зобов'язання та повернути заборгованість за кредитним договором, яка складає 4 325 945,41 доларів США, протягом 3 банківських днів від дати направлення листа.

У зв'язку з невиконанням поручителем вимоги банку, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна" заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 572 680,35 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 - 15,760382 грн. становить 72 067 189,08 грн., у тому числі: простроченої заборгованості по кредиту - 3 900 249,47 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 - 15,760382 грн. становить 61 469 421,54 грн.; строкової заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.11.2014 по 14.12.2014 (включно) - 24918,26 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 - 15,760382 грн. становить 392 721,30 грн.; простроченої заборгованості по сплаті процентів станом на 15.12.2014 - 172059,38 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 - 15,760382 грн. становить 2 711 721,56 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 05.05.2014 по 15.12.2014 (включно) - 9540,43 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 - 15,760382 грн. становить 150 360,82 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 05.05.2014 по 15.12.2014 (включно) - 281480,34 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 - 15,760382 грн. становить 4 436 237,68 грн.; трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за період з 05.05.2014 по 15.12.2014 року (включно) - 1096,82 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 - 15,760382 грн. становить 17 286,30 грн.; трьох процентів річних за прострочення повернення кредиту за з 05.05.2014 по 15.12.2014 (включно) - 32488,35 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 - 15,760382 грн. становить 512 028,81 грн.; штрафних/договірних санкцій, передбачених Кредитним договором, - 150847,30 доларів США, що за офіційний курсом долара США до гривні на 15.12.2014 - 15,760382 грн. становить 2 377 411,07 грн.

Судами попередніх інстанцій відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивовані тим, що умовами пункту 7.1. договору поруки № 4/11В-П-1 від 25.03.2011 сторони встановили певний період у часі (строк), зі спливом якого пов'язано припинення дії поруки, а саме календарна дата - 31.08.2014 включно. Суди дійшли висновку, що порука надана відповідачем за цим договором є припиненою, починаючи з 01.09.2014, в силу вимог частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, в поєднанні з умовами пункту 7.1. договору поруки № 4/11В-П-1 від 25.03.2011.

Відповідно до пункту 7.1 договору поруки, припинення поруки настає або у разі повного виконання основного зобов'язання боржником - до спливу строку дії договору поруки, або внаслідок спливу строку дії договору поруки - в його останній день, тобто за правилом, яка із цих двох подій настане раніше.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема договорів.

Відповідно до частини першої статті 1054 вказаного Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 31 серпня 2014 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору поруки у разі порушення позичальником основного зобов'язання, визначеного основним договором, банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про необхідність виконання/належного виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково, в порядку, передбаченому пунктом 8.2 договору. У разі отримання письмової вимоги банку, зазначеної в пункті 2.1 договору, поручитель зобов'язаний виконати основне зобов'язання в обсязі, строки/терміни, зазначені у вимозі.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Пунктом 7.1. договору поруки, в редакції змін, внесених договором № 5 про внесення змін до договору поруки від 23.09.2013, встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31 серпня 2014 включно або до припинення основного зобов'язання.

Тобто даним пунктом договору сторони передбачили альтернативний строк дії договору, на що суди першої та другої інстанції не звернули уваги.

Як зазначалося вище, позичальник зобов'язаний повернути кредит до 31 серпня 2014 року. В свою чергу, порука припиняється з наступного дня повного виконання позичальником своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням, до 31 серпня 2014 року - при умові виконання кредитного договору.

Інша умова договору поруки про його дію до припинення основного зобов'язання боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 вказаного Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2014 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 29.10.2014 № 8217/1-2, в якій вимагав виконання порушеного позичальником зобов'язання та повернення заборгованості за кредитним договором, яка складає 4 325 945,41 доларів США. 06.01.2015 Банк звернувся до суду з відповідним позовом.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Металобази комекс" (а відтак і поручитель - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна") первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 31 серпня 2014 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Сторони встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Таким чином у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з графіка погашення кредиту, платежі боржник повинен був здійснювати щомісяця, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Аналізуючи частину четверту статті 559 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" це строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначені вимоги закону судами не враховані, а тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що порука є припиненою з 01.09.2014 не ґрунтуються на законі.

За таких обставин, суди неправильно застосували норму частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 - скасуванню, а справа № 904/75/15 - направленню на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у справі № 904/75/15 скасувати.

Справу № 904/75/15 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді С. Владимиренко

Н. Кочерова