ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 15/299

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуВиконавчого комітету Рівненської міської радина ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 31.07.15у справі№15/299господарського судуРівненської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний житловий комплекс"доВиконавчого комітету Рівненської міської радитретя особаКомунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації"провизнання права власностіза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.07.07 у задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до виконавчого комітету Рівненської міської ради та визнано за ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" право власності на незавершену будівництвом котельню по вул. Пухова, 83 у м. Рівне, яка складається із: будівлі котельні, будівельною готовністю 52%, площею 1 200,5м3; резервуарів для зберігання мазуту - 2 шт., будівельною готовністю 81%, площею 360 кв3; резервуарів для води - 2 шт., будівельною готовністю 71%, площею 151,3 м3; мазутонасосної станції, з підземним резервуаром, будівельною готовністю 83%, площею 232,8 м3/83,2 м3; насосної станції пожежогасіння, будівельною готовністю 72%, площею 228,8 м3; димової труби, будівельною готовністю 96%; очисних споруд, будівельною готовністю 81%, площею 89,1м3.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач 22.07.15 оскаржив його до Рівненського апеляційного господарського суду. Втім, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.07.15 апеляційна скарга позивача повернута на підставі ч.2 ст.93 ГПК України, як така, що подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайшов підстав для поновлення строку.

Не погоджуючись із ухвалою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд, посилаючись на порушення апеляційним судом ст.87 ГПК України (в редакції станом на час винесення рішення), Скаржник стверджує, що розгляд даної справи місцевим судом відбувся без участі представника відповідача, а копія рішення для відповідача не направлялася.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.07.07 порушено провадження у справі №15/299 за позовом ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності. Розгляд справи призначено на 19.07.07 об 9:30 год. (а.с.1).

Відповідач - виконавчий комітет Рівненської міської ради був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи №15/299 - 19.07.07, що підтверджується поштовим повідомленням за №2717974, врученим 16.07.07 (а.с.71).

Відповідач участі повноважного представника у судове засідання 19.07.07 не забезпечив.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.07.07 у справі №15/299 позов задоволений.

Враховуючи вимоги ст.87 ГПК України (у редакції станом на день прийняття оскаржуваного рішення - 19.07.07), 20.07.07 апеляційним судом вручено під розписку представнику позивача два примірники рішення господарського суду Рівненської області від 19.07.07 у справі №15/299 - для ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" та для третьої особи КП "Рівненське міське БТІ". 20.07.07 один примірник рішення направлено відповідачу; при цьому матеріали справи не містять доказів повернення будь-яких поштових відправлень від відповідача виконкому Рівненської міської ради (оборот а.с.78).

Повертаючи без розгляду апеляційну скаргу, апеляційний суд, посилаючись на вимоги ст.93 ГПК України (у редакції станом на день прийняття оскаржуваного рішення - 19.07.07, виходив з того, що відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 19.07.07 у справі №15/299 було можливе лише протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом - до 19.10.07.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що виконком Рівненської міськради, який був належним чином повідомлений про розгляд справи 19.07.07, не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні, брав участь у справі в якості відповідача, а тому припис абз.7 п.2 розділу XIII "Перехідні положення" ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", щодо можливості відновлення пропущеного строку при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, на нього не може поширюватися, оскільки дане положення стосується виключно тих осіб, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, бо ГПК України до набрання чинності названого Закону не надавав таким особам права апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги.

Вищий господарський суд України погоджується з такою правовою позицією з огляду на наступне. Оскарження судових актів через значний проміжок часу, який суттєво перебільшує встановлений законом строк, означало б вихолощення права, встановленого судовим рішенням, та порушувало б принцип правової впевненості (цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати повторного відкриття провадження просто з метою повторного розгляду справи і постановлення в ній нового рішення.

Проста можливість існування 2 точок зору на одне питання не є підставою для перегляду, про що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини у справі Нелюбін проти Росії).

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 (рішення чинне з 06.11.02) в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України", у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61).

У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03, п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень.

Скасування такого рішення після того, як воно набуло статусу остаточного та не підлягало оскарженню, є втручанням в право заявника на мирне володіння своїм майном (рішення у справі Drumгrescu vs Romania від 28.10.99). Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.09).

Відповідно до ст.53 ГПК України, господарський суд, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк; про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду; про відмову у відновленні строку виноситься ухвала. Виходячи із змісту вказаної статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Зважаючи на приписи ст.33 ГПК України, поважність обставин, які стали причиною пропуску встановленого законом процесуального строку повинна доводити та сторона, яка на такі обставини посилається. Тобто, факт отримання копії рішення місцевого суду лише після звернення із заявою 10.07.15 повинен доводити скаржник.

Враховуючи, що жодних доказів у розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України на обґрунтування поважності причини пропуску строків на апеляційне оскарження до клопотання скаржником не надано, такі обставини не наведені у клопотанні, а факт несвоєчасного звернення із заявою до місцевого суду про видачу копії рішення (майже через сім років після його винесення - 10.07.15 - а.с.101) - не є поважною причиною пропуску процесуальних строків, окрім того, факт вчасного направлення копії рішення підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку із чим, колегія суддів касаційної інстанції цілком погоджується з висновками апеляційного суду про правомірність відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення її відповідача без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 31.07.15 у справі прийнята з дотриманням норм процесуального права, апеляційний суд правомірно повернув апеляційну скаргу відповідачу, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 31.07.15 у справі №15/299 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Д. С. Кривда