ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року Справа № 910/31869/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Коробенка Г.П., Полянського А.Г.перевіривши матеріали касаційної скаргиКиївської міської радина постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016у справігосподарського суду м. Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт"доКиївської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаДепартамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання незаконним та скасування рішенняв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Шевченко Т.М. - дов. від 06.04.2016;від відповідача:Безносик А.О. - дов. №255-КМГ-1930 від 13.06.2016;від третьої особи на стороні відповідача:не з'явились;ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2016 (суддя Шкурдова Л.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не виконані взяті на себе договірні зобов'язання щодо завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, отже відповідне рішення Київської міської ради про розірвання договорів оренди земельних ділянок з цієї підстави, прийняте у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Постановою від 17.05.2016 Київського апеляційного господарського суду (судді: Чорногуз М.Г. - головуючий, Рудченко С.Г., Агрикова О.В.) рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2016 скасовано. Прийнято нове рішення, позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 16.12.2014 за № 716/716 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Український стандарт" від 26.03.2009 за № 66-6-00508, № 66-6-00509, № 66-6-00510, № 66-6-00511 на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2007 за № 956/1617".

Стягнено з Київської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції (за первісним позовом) у сумі 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Стягнено з Київської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції у сумі 1 339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп.

Постанова мотивована тим, що виконання умов договору щодо строків забудови, не залежало від волі відповідача.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2016. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст. 626, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі". Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції невірно дійшов висновку про сумлінне виконання позивачем взятих на себе договірних зобов'язань, оскільки саме нездійснення забудови у встановлені строки є підставою розірвання договору.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Костенко Т.Ф., Полянський А.Г.

Відповідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.07.2016, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Костенко Т.Ф. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Коробенко Г.П., Полянський А.Г. Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.07.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 26.06.2007 Київською міською радою прийнято рішення № 956/1617 від "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" земельних ділянок для будівництва дитячих майданчиків, закладу громадського харчування сезонного типу, атракціонів та спортивно-розважального комплексу в парку "Перемога" у Дніпровському районі м. Києва".

13.03.2009 Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" укладено чотири договори оренди земельних ділянок, які 26.03.2009 зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у книзі записів державної реєстрації договорів за № 66-6-00508, №66-6-00509, №66-6-00510 та №66-6-00511.

Відповідно пункту 1.1. вказаних договорів орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені договорами.

Відповідно пункту 2.1. договорів об'єктами оренди є земельні ділянки за наступними характеристиками: - місце розташування - парк "Перемога" у Дніпровському районі м. Києва; розміри - 676 кв.м., 11401 кв.м., 1736 кв.м. та 1522 кв.м.; цільове призначення - будівництво дитячих майданчиків, спортивно-розважального комплексу, атракціонів та закладів громадського харчування сезонного типу; кадастрові номери - 8000000000:66:134:0009, 8000000000:66:134:0060, 8000000000:66:134:0061 та 8000000000:66:134:0062.

Відповідно пункту 3.1 договорів оренди їх укладено на 10 років.

Пунктом 8.4. вказаних вище договорів оренди встановлено обов'язки орендаря земельної ділянки, зокрема, завершити забудову земельних ділянок в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договорів; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату.

Згідно із наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі земельних ділянок від 26.03.2009, позивач прийняв у своє володіння та користування вказані земельні ділянки.

16.12.2014 Київською міською радою прийнято рішення №716/716 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" від 26.03.2009 за № 66-6-00508, № 66-6-00509, № 66-6-00510, № 66-6-00511, посилаючись на не виконання умов пункту 8.4 договорів оренди, а саме не завершення забудови земельних ділянок у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою у встановленому порядку, тобто не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договорів.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки згідно ст. 792 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтями 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно статей 24 та 25 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно рішення Київської міської ради №716/716 від 16.12.2014, підставою для розірвання договору оренди визначено п. 8.4. та 11.4. договору оренди земельної ділянки, а саме те, що позивач не виконав умови пункту 8.4. договорів оренди, а саме: не завершив забудову земельної ділянки у встановлені строки.

Відповідно ст. 93 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Отже, підставою розірвання договору є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором, а не той факт, що будівельні роботи не розпочато.

Реалізуючи надані ст. 19 Конституції та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Вказана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 3-36гс15 та від 21.01.2015 у справі № 3-211гс14.

Згідно ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1 і 2 ч. 1 ст. 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

02.12.2010 прийнятий Закон України "Про мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об'єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва", який набрав чинності 01.01.2011. Частиною 1 статті 2 цього Закону введено мораторій строком на 5 років на видалення зелених насаджень на таких об'єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва: скверах, ботанічних садах, парках, лісопарках, рекреаційних зонах, лісах м. Києва; урочищах зі стрімкими схилами; зелених насадженнях прибудинкових територій; берегозахисних ділянках та водоохоронних зонах; островах річки Дніпро в межах території м. Києва.

За актом обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню № 617 від 05.04.2011, комісією, призначеною Управлінням охорони навколишнього середовища, оглянуті зелені насадження на території Дніпровського району за адресою: парк "Перемога" (8000000000:66:134:0062), обстеження зелених насаджень пов'язано з будівництвом закладу громадського харчування. Відповідно висновків комісії, у зв'язку з будівництвом закладу громадського харчування, видаленню та пересаджуванню підлягало 60 дерев, 3 кущі та 1522 м.кв. газону.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у зв'язку з прийняттям вищевказаного закону, здійснення будівництва відтерміновувалось незалежно від волі позивача, тому відсутня його вина у порушенні зобов'язання щодо строку забудови земельної ділянки.

Якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам принагідно виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання.

Апеляційний господарський суд встановив, що ні у рішенні Київської міської ради №716/716 від 16.12.2014, ні у процесі розгляду справи відповідачем не зазначено, у чому саме полягає вина позивача та чи заподіяна йому шкода, оскільки виконання умов договору щодо строків забудови, не залежало від волі позивача, в його діях відсутня вина у порушенні зобов'язання завершення забудови земельної ділянки.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки власнику є обґрунтованим.

Відповідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 за №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що оскільки рішення Київської міської ради від 16.12.2014 за № 716/716 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" від 26.03.2009 за № 66-6-00508, № 66-6-00509, № 66-6-00510, № 66-6-00511 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування вказаного рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 17.05.2016 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/31869/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Г.П. Коробенко

А.Г. Полянський