ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 916/595/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А.(доповідач),СуддівСтратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на ухвалу господарського суду Одеської області від 17 березня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2016 року у справі №916/595/16 за позовом дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до державного підприємства "Санаторій "Лермонтовський", державної реєстраційної служби України, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції про скасування рішення та запису про державну реєстрацію іншого речового права і зобов'язання вчинити певні дії, -

Встановив:

У березні 2016 року дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до державного підприємства "Санаторій "Лермонтовський", Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19738130 від 3 березня 2015 року, прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби України Молдовановою Г.М.; про скасування запису про інше речове право №8932400 від 2 березня 2015 року, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо реєстрації за державним підприємством "Санаторій "Лермонтовський", права господарського відання на нежитлові будівлі майнового комплексу, що розміщені за адресою: Одеська область, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, а також про зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про інше речове право №8932400 від 2 березня 2015 року, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо реєстрації за державним підприємством "Санаторій "Лермонтовський", права господарського відання на нежитлові будівлі майнового комплексу, що розміщені за адресою: Одеська область, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17 березня 2016 року у справі №916/595/16, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2016 року, відмовлено у прийнятті позовної заяви, а позовні матеріали повернуто позивачу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить постановлені у справі ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на розгляд до суду господарського суду Одеської області.

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду апеляційного господарського суду - без змін.

Заслухавши пояснення представника Міністерства юстиції України, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом позову у цій справі є вимога ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про інше речове право щодо реєстрації за ДП "Санаторій "Лермонтовський" права господарського відання на спірне нерухоме майно, які були здійснені Державною реєстраційною службою України, державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Молдовановою Г.М., Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції.

Відмовляючи у прийняті позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 2, 9, 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 12, п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України виходив з того, що згідно умов Закону, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, а на осіб, які можуть бути державними реєстраторами (відповідачі-2, 3), покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, а тому спірні правовідносини мають публічно-правовий характер, оскільки пов'язані із оскарженням дій особи-суб'єкта владних повноважень з приводу виконання ним своїх посадових обов'язків у владній сфері.

Висновки судів попередніх інстанцій про непідвідомчість спору у цій справі господарським судам є правильними з огляду на таке.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України ). При цьому, підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (ст.ст. 13, 15 і 16 ГПК). З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно якого місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги ст.ст. 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарським судам не підвідомчі справи про оскарження суб'єктом дій органу державної влади, чи органу місцевого самоврядування, чи іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання, та також між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління.

При цьому, згідно п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запису про інше речове право щодо реєстрації за відповідачем-1 права господарського відання на спірне нерухоме майно, які були здійснені відповідачами-2, 3.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувані позивачем рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19738130 від 3 березня 2015 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби України Молдовановою Г.М. та запис про інше речове право №8932400 від 2 березня 2015 року, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо реєстрації за відповідачем-1 права господарського відання на спірні нежитлові будівлі, здійснені на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №52-р та наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2015 року №29/7 згідно діючого на той час Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 1 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою ст. 6 цього ж Закону передбачено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, а згідно ст. 9, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

З огляду на викладене місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку стосовно того, що оспорюване рішення від 3 березня 2015 року №19738130 є рішенням державного реєстратора прав, який у відповідних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень у розумінні цього терміну згідно ст. 3 КАС України (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень), а тому за суб'єктним складом та характером правовідносин, позов у цій справі є справою адміністративної юрисдикції, і з підстав, передбачених п. 1 ст. 62 ГПК України, у його прийнятті слід відмовити.

Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні вказаних положень права. При цьому, такі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, зважаючи на зміст поданої позивачем апеляційної скарги, і їм надана правильна правова оцінка, а тому, зазначене скаржником не може бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі оскаржуваних судових рішень.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 17 березня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2016 року у справі №916/595/16 - без змін.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:Л.В.Стратієнко М.М.Черкащенко