ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 916/4886/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представника відповідача Я. Малінської (дов. від 10.06.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу виконавчого комітету Кілійської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року у справі № 916/4886/15 за позовом виконавчого комітету Кілійської міської ради до підприємства споживчої кооперації "Ринок Райспоживспілки" про стягнення 35 917 грн 90 коп.,

УСТАНОВИВ: У грудні 2015 року виконавчий комітет Кілійської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до підприємства споживчої кооперації "Ринок Райспоживспілки" про стягнення 35 917 грн збитків, які полягають у донарахуванні вартості надання послуг з вивезення побутових відходів, недоотриманих міським бюджетом унаслідок заниження обсягу з приймання та утилізації побутових відходів (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Господарського суду Одеської області 8 лютого 2016 року (суддя Ю. Щавинська), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Виконавчий комітет Кілійської міської ради просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статті 224 Господарського кодексу України, статті 24 Цивільного кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підприємство споживчої кооперації "Ринок Райспоживспілки" проти доводів касаційної скарги заперечує та в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що між сторонами були укладені договори від 1 березня 2012 року № 6; від 2 січня 2013 року № 12, від 2 січня 2014 року № 5 і від 2 січня 2015 року № 1, відповідно до умов яких виконком Кілійської міськради (підрядник) приймав та утилізував побутові відходи ринку (замовник).

Перевіркою Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Кілійської міської ради за період з 1 січня 2011 року по 31 липня 2015 року встановлено, що Кілійським міським бюджетом недоотримано доходів унаслідок заниження обсягу з приймання та утилізації побутових відходів від підприємства споживчої кооперації "Ринок Райспоживспілки" у загальній сумі 35 817 грн 90 коп., про що складено акт ревізії від 2 жовтня 2015 року №850-16/9.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскільки в 2011-2015 роках норми надання послуг з вивезення побутових відходів міською радою затверджені не були, до спірних правовідносин мають бути застосовані мінімальні норми надання послуг відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 107.

За розрахунком позивача розмір недоотриманого доходу складає 35 817 грн 90 коп. (мінімальна норма - 0, 31 кг/м2 х торгівельну площу ринку -14 200 м2 = 44 020 кг/добу х 25 робочих днів у місяці х 12 місяців = 1 320, 6 т/рік).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

За правилами статті 224 Господарського кодексу України відшкодування збитків покладається на учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено більший або менший розмір відшкодування. Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Підставою настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої статтею 224 Господарського кодексу України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Зобов'язання в частині сплати вартості послуг, наданих виконавчим комітетом Кілійської міської ради з приймання та утилізації відходів на полігоні твердих побутових відходів, підприємством споживчої кооперації "Ринок Райспоживспілки" проведено належним чином відповідно до умов укладених між сторонами договорів і в силу правила статтею 599 Цивільного кодексу України вважається припиненим.

Позивач не довів належними та допустимими доказами протиправність поведінки відповідача, наявність його вини та збитків, що є обов'язковими умовами настання такого виду відповідальності.

Ураховуючи належне та повне виконання відповідачем договірних зобов'язань, а також положення частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, посилання позивача на акт ревізії Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції господарські суди обґрунтовано визнали безпідставними, оскільки сам по собі акт не може бути належним і допустимим доказом порушення зобов'язання відповідачем.

Водночас посилання позивача на Правила надання послуг з вивезення побутових відходів господарські суди визнали безпідставними, оскільки Правила визначають механізм та порядок надання послуг виключно з вивезення побутових відходів, а не з їх приймання та утилізації.

За обставин не доведення позивачем порушення відповідачем зобов'язання, господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року у справі № 916/4886/15 залишити без змін, а касаційну скаргу виконавчого комітету Кілійської міської ради без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець