ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 910/32970/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Плюта Р.В.; відповідача - Дідоренко Є.О.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс Интернешнл Ченнелз Люксембург" (Fox International Channels Luxembourg)на постановуКиївського апеляційного господарського суду від12.04.2016та на ухвалуГосподарського суду міста Києвавід03.03.2016у справі№ 910/32970/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фокс Интернешнл Ченнелз Люксембург" (Fox International Channels Luxembourg)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Діван.ТВ"простягнення 67 100 доларів США, що еквівалентно 1 579 963, 44 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокс Интернешнл Ченнелз Люксембург" (Fox International Channels Luxembourg) (далі - ТОВ "Фокс Интернешнл Ченнелз Люксембург") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діван.ТВ" (далі - ТОВ "Діван.ТВ") про стягнення 67 100 доларів США.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2015 порушено провадження у справі № 910/32970/15 за позовом ТОВ "Фокс Интернешнл Ченнелз Люксембург" до ТОВ "Діван.ТВ" про стягнення 67 100 доларів США, що еквівалентно 1 579 963, 44 грн

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Зеленіна Н.І.) від 03.03.2016 припинено провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сотніков С.В., судді Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.) від 12.04.2016 ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016, ТОВ "Фокс Интернешнл Ченнелз Люксембург" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 123 ГПК України, а також ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.06.2016 касаційну скаргу ТОВ "Фокс Интернешнл Ченнелз Люксембург" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.06.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі № 910/32970/15 за позовом ТОВ "Фокс Интернешнл Ченнелз Люксембург" до ТОВ "Діван.ТВ" про стягнення 67 100 доларів США, що еквівалентно 1 579 963, 44 грн.

Ухвала суду мотивована тим, що в обґрунтування позовних вимог у даній справі ТОВ "Фокс Интернешнл Ченнелз Люксембург" посилається на порушення ТОВ "Діван.ТВ" зобов'язань щодо сплати винагороди за ретрансляцію каналів FOX та FOX Life своїм абонентам за допомогою мереж IPTV у цифровому вигляді за угодою № 93-11 FCL від 04.11.2011.

Пунктом 18.3 угоди встановлено, що положення даної угоди регулюються відповідно до законодавства Англії та Уельсу, і сторони визначають юрисдикцію англійських судів у випадку виникнення яких-небудь суперечок, пов'язаних з даною угодою.

Позивач - ТОВ "Фокс Интернешнл Ченнелз Люксембург" (Fox International Channels Luxembourg), є юридичною особою зареєстрованою за законодавством Швейцарії, а угода № 93-11 FCL від 04.11.2011, укладена між сторонами, є зовнішньоекономічним договром.

При цьому, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у випадку обрання сторонами зовнішньоекономічного договору законодавства, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин та підвідомчості спорів певному суду, саме цей суд має застосовувати обране сторонами угоди законодавство при вирішення спору.

З врахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності правових підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У листі Вищого господарського суду України від 01.01.2009 "Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів" зазначено, що положеннями розділу XV Господарського процесуального кодексу України регламентовано провадження у справах за участю іноземних підприємств і організацій. Проблемним для застосування стали приписи Господарського процесуального кодексу України з огляду на приписи Закону України "Про міжнародне приватне право", що набрав чинності.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Оскільки в Господарському процесуальному кодексі відсутній інститут договірної підсудності, сторона може звернутись до господарського суду у відповідності з територіальною та виключною підсудністю справ.

При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно із статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Судами попередніх інстанцій здійснено посилання на ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", за змістом якої у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Вибір права або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотну дію і є дійсними з моменту вчинення правочину, але не можуть:

1) бути підставою для визнання правочину недійсним у зв'язку з недодержанням його форми;

2) обмежити чи порушити права, які набули треті особи до моменту вибору права або зміни раніше обраного права.

Вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний елемент у правовідносинах.

На підставі наведених положень господарські суди дійшли висновку, що у випадку обрання сторонами зовнішньоекономічного договору законодавства, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин та підвідомчості спорів певному суду, саме цей суд має застосовувати обране сторонами угоди законодавство при вирішення спору.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не дано належної правової оцінки змісту п. 18.3 угоди та не враховано, що сторонами здійснено не лише вибір права, але й вибір підсудності, не застосовано відповідні норми Закону України "Про міжнародне приватне право", а саме ст.ст. 75-77, та як наслідок зроблено неправильний висновок про наявність правових підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Так, відповідно до ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Частиною 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено випадки, коли суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

У абз. 7 п. 1 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що у вирішенні відповідних спорів необхідно також мати на увазі, що статтею 80 ГПК України припинення провадження у справі у випадку, коли сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення державного іноземного суду, не передбачено.

З огляду на викладене, пророгаційні угоди не є підставою, передбаченою ГПК України, для відмови українських судів від юрисдикції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 21.03.2016 Україна підписала Гаазьку Конвенцію "Про угоди про вибір суду" від 30.06.2005, проте вона ще не ратифікована Верховною Радою України.

Стаття 3 згаданої Конвенції передбачає право сторін укладати "виключну угоду про вибір суду" та встановлює вимоги до такої угоди.

Відповідно до ст. 11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

У випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, то оскаржувані постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 та ухвала Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд Господарського суду міста Києва.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс Интернешнл Ченнелз Люксембург" (Fox International Channels Luxembourg) задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 910/32970/15 скасувати, а справу передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М. Грек Б.М.